Доки
Максим Кривош на прізвисько «Плахой» «гріє нари» в Луцькому ІТТ в очікуванні на
суд, саме час поговорити на важливу тему: як навчитися адекватно реагувати на
подібні ексцеси.
Наразі не так важливо, справді двічі судимий
рецидивіст наважився з власної ініціативи захопити рейсовий пасажирський
автобус із 13 цивільними громадянами, а чи це стало результатом блискучої
театральної постановки деяких столичних небожителів, які аж пнуться, щоб
довести свою потрібність новій владі.
Проблема в іншому: виявилося, що «луцький терорист»
зумів провести ефективну піар-акцію, максимально використавши можливість
донести свої вимоги величезній кількості аудиторії і тим самим знайти собі
потенційних «правонаступників». Власне, захоплення заручником цілого начальника
ГУ Нацполіції Полтавської області буквально наступного дня ще одним
рецидивістом із гранатою в руках, який безслідно зник, це підтверджує.
І ось тут суспільство знову стикнулося з темою
публічної реакції на подібні надзвичайні ситуації. «Плахой» зовсім не випадково
однією з найперших вимог висунув необхідність озвучування своїх вимог з
допомогою працівників ЗМІ. Оскільки більшість із них ніколи не вчилася роботі
журналістах у подібних обставинах, а завдання збільшення кількості переглядів
(рейтингів) власники медіа не відміняли, то і на стандартних сайтах, і в ефірах
телеканалів, і навіть у соцмережах почали тиражуватися не лише дії Максима Кривоша,
але і його заяви: часом абсурдні, часом провокаційні, часом – як
запрограмований для інших алгоритм дій.
Власне, колег-журналістів у цій ситуації у чомусь
звинувачувати також не доводиться: працювали, як вміють і як можуть, а в умовах
або відсутності, або різновекторності інформації з боку органів державної влади
та силових структур саме вони й виявилися єдиними, хто розповідав суспільству,
що насправді відбувається.
Власне, була й друга сторона цієї «терористичної
медалі». Бо виявилося, що в м. Луцьк терміново прибув не лише Перший заступник
Голови СБУ, укерівник Антитерористичного центру Руслан Баранецький, і Міністр МВС Арсен Аваков, але й Заступник глави Офісу Президента Кирило Тимошенко. І якщо представник
спецслужби та високопоставлений держслужбовець із президентської канцелярії
просто відмовчувалися під час операції зі знешкодження «терориста», то Арсен
Борисович із допомогою придворних медіа сповна використав можливість
популяризації своєї персони.
А мало бути інакше. В подібних випадках повинен
негайно розгортатися інформаційний центр, де журналісти могли б отримати
оперативні та кваліфіковані дані від першоджерел. Якщо це було м. Луцьк, то в
ньому повинні були б цілодобово працювати представники прес-служб Луцької
міськради, облради, облдержадміністрації, СБУ, МВС, ГПУ і навіть ДСНС. І саме
звідти повинні надходити оперативні та достовірні новини про те, що
відбувається. І саме там журналісти мають отримувати відповіді на свої
запитання.
Але такого Громадського медіа-центру на Волині немає
і, судячи з усього, найближчим часом не буде. У центрі про це не думають
узагалі, на місцях – не можуть реалізувати ініціативи, давним-давно озвучену
НСЖУ. І лише коли після виборів у нас зміниться місцева влада, можна
розраховувати на якісь зрушення. В іншому випадку роль першої скрипки знову
буде виконувати або «терорист», або повінь чи пожежа…
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото Петра КРИВОШЕЯ: під час спецоперації зі знешкодження Максима Кривоша
волинські журналісти працювали в екстремальних умовах, максимально наближених
до бойових.