Коли 1 травня 2011 р. Президент США Барак Обама заявив, що силами американських спецпризначенців на території суверенного Пакистану нарешті вбито лідера «Аль-Каїди», ніхто не міг подумати: мине трохи більше двох років, і саме українські спортсмени-альпіністи заплатять власним життям за ліквідацію Усами бін Ладена!
Усама бін Ладен свідомо став на шлях боротьби з «невірними гяурами» після того, як керівництво СССР вирішило для надання «допомоги братньому афганському народові» ввести «обмежений військовий контингент» у країну, з якою було укладений мирний договір. Цікаво, що фактично терористичну спецоперацію з захопленням палацу тодішнього лідера Афганістану Хафізулли Аміна та його подальшого вбивства за наказом Політбюро ЦК КПСС організував центральний апарат КГБ, а безпосередньо виконував уродженець Луцька – Герой Радянського Союзу Віктор Карпухін. Це був 1981 р. Нещасного Аміна вбили пострілом у голову.
Через 10 літ під тягарем власних гріхів рухнув Радянський Союз зі своїм чекістським дітищем. А Усама бін Ладен знайшов іншого ворога: під зеленим прапором ісламу він повернув зброю в бік своїх недавніх господарів, тому замість КГБ і радянських солдатів саме ЦРУ та увесь американський народ стали для нього черговими мішенями.
Ще через 20 років США жахнула небачена трагедія: масова атака захоплених бойовиками «Аль-Каїди» пасажирських літаків на низку ключових інфраструктурних об’єктів, внаслідок чого загинули тисячі безвинних людей.
Лише тоді, у вересні 2001-го, американський уряд вирішив, що Усама бін Ладен є реальною загрозою не тільки для Сполучених Штатів, але й для світової демократії. Відтак – ЦРУ отримало наказ знайти колишнього вихованця та ліквідувати його…
Ще довгих 10 літ спецагенти з допомогою найсучаснішої техніки шукали свою жертву. І їм нарешті посміхнулася удача: загін у складі 25-ти американських «морських котиків» за наказом ЦРУ з допомогою гелікоптерів висадився біля одного з особняків м. Какул, де переховувався Усама бін Ладен. Достовірні джерела свідчать, що внаслідок короткої, але інтенсивної перестрілки загинуло 4 людини: двоє невідомих, які перебували всередині (вочевидь, охоронці), безпосередньо «терорист №1» та його дружина. Усаму бін Ладена вбили пострілом у голову, потім тіло взяли на борт американського авіаносця, де після взяття аналізів викинули в океан…
Постріл у голову… Фантасмагорія якась: жертвами стають абсолютно різні люди, але здійснюють його офіцери спецслужб, які лише виконують накази найвищого політичного керівництва фактично найсильніших держав світу (що СССР до свого розпаду належав до такої когорти, можна не сумніватися; так само оцінюється й потенціал США).
А тепер виникає запитання: до чого тут українці?
Виявляється, все простіше, ніж можна було б передбачити!
Вночі 23 червня 2013 р. під час сходження на гору Нанга-Парбат пакистанської провінції Гілгіт-Балтистан на міжнародну групу альпіністів було здійснено терористичний напад. У результаті загинуло кілька скелелазів, серед яких – і наші співвітчизники. Відповідальність за напад узяло на себе воєнізоване угрупування пакистанського відділення «Талібану», брата-близнюка усамівської «Аль-Каїди». Його представник Ахмед Марват заявив агенції «Reuters»: «Ці іноземці – наші вороги, і ми з гордістю беремо на себе відповідальність за їхнє вбивство і будемо продовжувати подібні атаки в майбутньому»…
Згодом у медіа з’явилися моторошні подробиці знищення альпіністів: їх зненацька захопили на місці відпочинку перед завершальним етапом сходження, поставили на коліна і розстріляли. Пострілами в голову… Причина: неадекватне, на переконання фундаменталістів, ставлення світової спільноти до ісламістів та неконтрольовані розвідувальні польоти американської авіації над територією Пакистану.
Отже, коло замкнулося. Україна, яка як держава не має жодного стосунку до виникнення та розгортання сучасних військових конфліктів, спочатку посилає своїх синів на війну в чужу країну в чужих уніформах, а потім жертвує життям своїх громадян у, здавалося б, цілком мирних акціях: під час сходження альпіністів на пакистанську гору, яке вони хотіли присвятити 70-річчю звільнення рідного Харкова від нацистських загарбників.
Містика якась…
Володимир ДАНИЛЮК.