Роман Безсмертний – нетиповий український політик. В політиці він уже 25 років. Працював з чотирма президентами, дуже добре знає політичне життя зсередини.
Народився у звичайному селі на Київщині, працював вчителем, далі у 1994 році виграв мажоритарні вибори. Вся кампанія, як розповідає він сам, обійшлась тоді у 120 доларів. З того часу почалась його політична кар’єра.
Державник, історик, дипломат, партійний будівник, викладач. Регалій багато. За чверть століття Безсмертного у політиці – жодного корупційного скандалу.
Нині він і досі живе у садибі на Київщині, де жив іще його прадід.
У травні цього року Безсмертний заявив про намір балотуватися в президенти. У різних регіонах України політик проводить зустрічі-дискусії «Якої ми хочемо України». Минуло тижня побував у Луцьку.
Чому Київ нас не чує?
Те, що постать Романа Безсмертного викликає в області велику зацікавленість, засвідчили своєю присутністю відомі в області та за її межами громадяни з усіх сфер життя. Такі як екс-народний депутат України Володимир Карпук, недавній начальник УСБУ у Волинській області Володимир Мельникович, депутат облради і двічі перший заступник голови облдержадміністрації Віталій Заремба, колишній начальник облфінуправління Василь Гром, багаторічний керівник обласного Центру зайнятості Раїса Кучмук та інші.
Присутні включилися в активний діалог як із самим Романом Петровичем, так і з двома іншими спікерами заходу: деканом історичного факультету Східноєвропйскього національного університету ім. Лесі Українки Анатолієм Швабом і екс-заступником міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Юрієм Казміруком, який очолював архітектурно-містобудівну й науково-методичну раду з питань реставрації та регенерації історичної забудови Держбуду України.
Чому в людей нашої країни вже не залишилося права на помилку і часу на тривалі розмірковування, аби сповна реалізувати українську державність? Бо країна за останні роки скотилася до прірви, за якою може бути точка неповернення…
«Якщо існує 3 або більше загроз для держави, вона вважається нежиттєздатною. А в нас таких загроз щонайменше десять! І найголовніша причина – гігантський розрив між суспільством і державою. Людина займається самовиживанням, а державні інституції – працюють окремо і для самих себе. І коли існують такі паралельні світи, державність – під загрозою!», – вважає Роман Безсмертний.
В яких напрямках треба робити кардинальні, оперативні і професійні зміни?
Роман Безсмертний чітко їх окреслив.
Найперше – війна. Відповідь Безсмертного на питання війни – це: сильна армія, діалог з мирним населенням Донбасу і прямі переговори з Росією.
Загальний стан безпеки в державі в усіх її вимірах – на катастрофічно низькому рівні. Уряд безпекою не займається. Як образно висловився Безсмертний, «якби міністр внутрішніх справ України взагалі не ходив на урядові засідання, цього б ніхто не помітив»… Держави сьогодні забагато там, де її зовсім не має бути, і зовсім немає там, де вона потрібна.

І цей правовий і безпековий хаос – найкраща пожива для корупції, яка розквітла в усіх сферах і поїдає державу зсередини.
«В країні панує «мертва політика» – або шоу, або популізм, або брехня. Політика перестала бути інструментом розв’язання проблем, а стала причиною їх виникнення! Я постійно чую в різних регіонах одну й ту саму фразу: «Київ нас не чує!». І це насправді так. Бо між людиною та державою утворився гігантський розрив, і справедливо звучать слова: «Людина воює, а держава – торгує!», – каже Безсмертний.
Це сталося і через те, що фактичні творці відродження Української держави (В’ячеслав Чорновіл, Любомир Гузар, Михайло Горинь, Левко Лук’яненко) відійшли в інший світ, а гідно замінити їх виявилося нікому.
Катастрофічний дефіцит кваліфікованих кадрів, відсторонення від державного управління моральних та кваліфікованих фахівців поруч із масовою міграцією працездатного населення за кордон вбачаються Романом Безсмертним як ще одні гострі виклики сьогодення.
«Нам потрібні інший Президент, інший уряд, інша система цінностей. Інші – з точки зору цінностей, бо нарешті в Україні має запанувати головний принцип: вільна людина і сильна держава!», – констатує Роман Безсмертний.
У цьому контексті Юрій Казмірук зауважив: «Я дуже люблю Україну, але ненавиджу таку, як зараз, державу!».
«Парадокс української політики полягає в тому, що ми критикуємо старого радянського бюрократа і не сформували нового українського чиновника! Партія, яка виграє вибори, міняє всіх і всюди, що зробило сам державний апарат дуже слабким і фактично недієздатним», – додав Анатолій Шваб.
«Треба повернути в політику професіоналів і тих, хто володіє цінностями», – наголосив Роман Безсмертний.
Двопалатний парламент і мажоритарні вибори
Тож наступні вибори Президента і парламенту будуть визначальними. Роман Безсмертний заявив, що він балотуватиметься на посаду Президента. Щодо парламенту, то він бачить його двопалатним, по 300 і 150 народних депутатів у кожній з палат, у верхній має бути однакове представництво від усіх областей держави. Роман Безсмертний також переконаний, що вибори повинні відбуватися за новим законом, бо нинішні «відкриті списки» – це обман народу. Найкращою з усіх він вважає модель зразка 1994 р., коли парламентарів вибирали в конкретних округах після двох турів волевиявлення серед усіх кандидатів.
Під час дискусії було озвучено дуже багато злободенних тем.
Зокрема, Роман Безсмертний вважає, що для переможного завершення війни на Донбасі та повернення Криму потрібно припинити гарячу стадію бойових дій, налагодити прямі переговори з Кремлем, подумати про механізм реінтеграції населення з тимчасово окупованих територій, залучити до діалогу церкву, не покладатися лише на міжнародні переговори у Нормандському форматі та Мінський процес.
Ще одна проблема – процвітання корупції і хаосу всередині країни, причому не лише на найвищому рівні. Роман Безсмертний нагадав, що ще в 2005 р., пропонуючи адміністративно-територіальну реформу, вважав за доцільне владу на рівні районів і громад передати саме цим органам місцевого самоврядування, а райдержадміністрації ліквідувати взагалі. Але чинна влада пішла іншим шляхом. Створивши паралельні структури і хаос, у тому числі й у нових ОТГ, кількість населення в яких мізерно мала (2000 осіб замість потрібного мінімуму в кількості 8000 людей).
Волинян також хвилювали й такі теми, як розмови деяких політиків із сусідніх країн про реституцію (повернення колишнім власникам) українських земель. Роман Безсмертний дав чітку відповідь: і Конституція України, ухвалена в 1996 р., і він особисто такий варіант не передбачають.
Він також вважає доцільним активізувати дипломатичні установи за кордоном, спрямувавши їхні зусилля, в першу чергу, на захист наших співгромадян, які навчаються або працюють за межами України.
Роман Безсмертний переконаний, що держава повинна переглянути й величезну кількість пільг та привілеїв, в тому числі і щодо потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, допомагаючи тільки тим, хто цього заслужив і потребує.
Високий гість торкнувся й енергетичної галузі, зазначивши, що попередня влада щороку кидала мільярдні асигнування на шахти Донбасу, які, в основному, розкрадалися місцевими чиновниками та олігархами, тоді як про західноукраїнські копальні забувала. Тому добудова тієї ж «шахти №10» у Нововолинську має стати одним із пріоритетів.
Дуже промовистою була й відповідь Романа Безсмертного на питання про те, чи є в нього команда по всій Україні і чи Президент Безсмертний зуміє призначити на відповідальні пости кращих із кращих: «В мене є ким заповнити всі вакансії!».
Спікери зустрічі підсумували дискусію відповідями на питання «Якої ми хочемо України?»:
«Справедливої, багатої і щасливої!», – сказав Анатолій Шваб.
«Не такої України, як вона зараз є, а повністю протилежної!», – підсумував Юрій Казмірук.
«Такої, де буде вільна людина і сильна держава!», – акцентував Роман Безсмертний.
Потім Роман Петрович провів брифінг для журналістів, де відповів на найактуальніші питання, а наступного дня провів розгорнуту прес-конференцію на «Телеканалі 12».
Толерантно та виважено
Так можна оцінити розмову із журналістами другого дня перебування Романа Петровича на Волині.
На ранковій прес-конференції він поділився своїми враженнями від міста, яке за його словами, поступово загоює рани від панельних та силікатних будов, оновлюється європейським стилем забудови. Нагадав присутнім, що він також поліщук із київської глибинки, цінує волинський характер, волелюбність та уміння господарювати. За його словами, у цьому краї ніколи не було влади – ні польської, ні російської, тим більше – радянської. Тут була своя влада – волинська! І дух цей відновлюється, незважаючи на труднощі, які переживає Україна у власній державотворчості. Із дискусії робить висновок, що волиняни добре розуміють, якої хочуть України, а це співпадає з позицією кандидата у Президенти України Романа Безсмертного.

Потім Роман Петрович відповідав на запитання журналістів, які стосувалися проблем виборчої системи, народного голосування за петицію на сайті Білого дому за звільнення Олега Сенцова, перших кроків в реформуванні охорони здоров’я, освіти, армії, правоохоронних органів. Не залишилися без уваги дипломатичні стосунки нашої держави із сусідніми Польщею та Білоруссю. Відповіді були толерантні, виважені та професійні.
Філософія Липинського та Новозагорівського монастиря
Здавалося, що на цьому можна було б і завершити офіційний візит будь-якого кандидата в Президента, але тільки не Романа Безсмертного! Однак Роман Петрович запланував ознайомитися і віддати належне історичним місцям і подіям волинської глибинки – відвідати садибу Липинських у Затурцях та Новий Загорів, що у Локачинському р-ні.
Бажання відомого професійного історика, дипломата та політика вмотивоване спільністю ідей в розбудові Української державності.
– Філософія В’ячеслава Липинського викладена у його праці «Листи до братів-хліборобів, – ділиться своїми думками з директором Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського Віталієм Кушніром майбутній кандидат у президенти. – Це – філософія побудови України завтрашнього дня.
Відчувався особливий настрій, з яким Роман Петрович ступав по території меморіального музею та слухав розповідь про життя родини польських шляхтичів, землі яких межували з володіннями українських дворян Косачів.
На пам’ять про своє перебування Роман Петрович подарував музею «Щоденник» Євгена Чикаленка, двотомник «Українська держава» (документи і матеріали квітень-грудень 1918 рік) та збірник праць В’ячеслава Липинського .
Шлях до Нового Загорова приємно вразив активністю дорожньої служби в укладанні асфальту. Техніка, робітники – незвичні для Локач, місцевих мешканців, адже дороги в районі давно вже у плачевному стані.
Та місцевій владі пощастило: на 8-11 вересня запланували урочистості з нагоди 75-річчя відомого Україні бою, коли в 1943 р. спецпідрозділ бунчужного Української Повстанської Армії Андрія Марценюка (псевдо «Береза») вступив у збройну сутичку з німецькими окупантами, які для знищення вояків УПА залучили бронетехніку, артилерію та авіацію.
– Про цей бій мені розповів 1991 року у Києві вістовий «Берези» Дацюк («Голуб»), якому на той час було 14 років, – пригадує Роман Безсмертний. – Він бачив бій, брав участь у захороненні вбитих героїв на монастирському дворі. Тому я дуже прагнув побувати на цьому священному місці. І дуже радий, що мрія стала реальністю.
Гості поклали квіти до меморіалу-могили 29 загиблим із 44 вояків УПА, що вступили в нерівний бій із гітлерівськими окупантами, вклонилися їхній пам’яті, помолилися за упокій у примонастирській церкві Пресвятої Богородиці.
На цьому насичена на події поїздка Романа Безсмертного на Волинь завершилася.
Володимир ДАНИЛЮК,
Степан ШЕГДА.
На фото авторів: Роман Безсмертний у Луцьку; у Затурцях та Новому Загоров.