Нинішня освіта не стала послугою для економіки. Професійно-технічні
навчальні заклади не зовсім відповідають запитам сьогодення. Що казати, коли у
віддалених від обласного центру районах – Ратнівському та Шацькому – нема
жодного ПТУ! Тому проблема забезпечення ринку праці робітниками з високим
рівнем підготовки залишається актуальною.
Саме про це вкотре йшлося на прес-конференції в обласному
центрі зайнятості. До розмови залучили потужних роботодавців, які мусять під
потреби виробництва і через брак фахівців створювати власним коштом навчальні
центри. Це зокрема і «ДП АЗС №1» АТ «АК «Богдан Моторс».
Учитися ніколи не
пізно
Тому пріоритетним напрямком діяльності обласної служби
зайнятості залишається профнавчання під потреби ринку праці. Загальні видатки Фонду
державного на профпідготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації
безробітних у рік становлять 6 млн грн. Переконати людину у необхідності
навчання і цим, можливо, кардинально змінити життя у кращий бік – найважче у
роботі, каже директор обласної служби зайнятості Раїса Кучмук:
– Система профтехосвіти в регіоні має три складові – безпосередньо
професійно-технічні заклади (їх на Волині 19), створені державною службою
зайнятості центри профтехосвіти, яких в Україні 10 і вони перебувають на
високому сучасному рівні (навчання відбувається у стислі терміни і пристосоване
під доросле населення), а також навчальні центри підприємств (їх в області 7).
Ми співпрацюємо з ними також, направляючи туди безробітних на перекваліфікацію.
Варто навести цифри: через профтехосвітні заклади області
у рік проходять підготовку 4,5 тис. осіб, через службу зайнятості – теж 4,5
тис., у навчальних центрах підприємств – 3-3,5 тис. дорослого населення. Тобто
з впевненістю можна говорити про доцільність, та й просто необхідність
існування мережі таких профцентрів.
Раїса Кучмук укотре підняла тему необхідності відродження
навчально-курсових комбінатів, завдяки яким учні старших класів здобували б
найменший розряд робітничих професій, що створювало б додаткові можливості для
подальшого працевлаштування і підвищення кваліфікації. Бо випускники без будь-якої
первинної підготовки – проблема номер один на ринку праці.
Раїса Євгенівна зачепила болючу тему ліцензування, яке
давно закостеніло і перебуває суто під контролем Міністерства освіти. Бо варто,
аби концепція, котру розробляє вищий навчальний заклад при ліцензуванні,
піддавалася публічному обговоренню, наприклад, на Координаційному комітеті
сприянню зайнятості, куди входять і представники роботодавців, і влади, і
профспілок.
– Нинішня освіта, яка формується з бюджету, відсторонилася
від зацікавлених сторін і не зважає на потреби ринку праці: навчає тим
спеціальностям, які сама визначає. Я цього не розумію ні як державний
службовець, ні як споживач освітніх послуг, ні як роботодавець, ні як
громадський діяч. Бо ця автономія, сепаратизм, які утворилися в різних
державних структурах, заважає працювати роботодавцям. Тому звертаємося до обласної
влади підтримувати нас у питанні гнучкості та прозорості ліцензування освітніх
послуг, – поділилася наболілим керівник ОЦЗ.
Зокрема навела приклад: потужний інвестиційний проект в
Оконську передбачає створення 85 надсучасних робочих місць – спеціалістів-рибоводів
із розведення форелі. Але парадокс: на Волині, де зосереджено багато водойм,
таких фахівців не готують! Якщо говорити про вступ до ЄС, то без сертифікатів
наш волинський продукт у вигляді риби на європейський споживчий ринок узагалі не
зможе потрапити. Тому мусять звертатися з необхідністю ліцензування такої
професії в управління освіти та Рівненський центр профтехосвіти державної
служби зайнятості.
Раїса Кучмук сподівається на створення Волинського центру
профтехосвіти служби зайнятості на базі обласного учбово-навчального центру
АПК, що в с. Рокині Луцького р-ну, ідея про який давно переросла в життєву
необхідність.
Нагальна потреба в
кадрах
Начальник управління справами і персоналом «ДП АСЗ №1» АТ
«АК «Богдан Моторс» Неля Вавринюк розповіла про співпрацю не тільки з багатьма
містами України, а із Польщею. Зокрема на підприємстві розроблено нову модель
тролейбуса згідно з вимогами польських партнерів, що дозволяє вийти з такою
продукцією на європейський ринок. Нині на заводі працює в середньому 650 осіб. Поступово
нарощують обсяги виробництва, з жовтня мають виконувати замовлення Національної
гвардії на виготовлення 50 спеціальних автобусів. Тому гостро відчувають
потребу в інженерно-технічному персоналі, кваліфікованих робітниках, бо нове обладнання
вимагає високого рівня підготовки. Наприклад, на заводі є слюсарі з механоскладальних
робіт із вищою технічною освітою. Планують найближчим часом добрати до сотні
нових працівників. Не вистачає електрозварників на автоматичних та
напівавтоматичних машинах, аргонного зварювання, малярів по металу (фарбування
техніки). На жаль, профтехнічні заклади міста не можуть забезпечити ці потреби
в кадрах, тому 2006-го прийняли рішення на базі підприємства створити власний навчальний
центр під потреби виробництва. Витрачено на це понад 1 млн грн, що могли би
скеруватися у фонд заробітної плати, якби освіта забезпечувала необхідними
фахівцями.
Директор цього навчального центру Лариса Гань нагадала,
що впродовж 4-5 місяців тут готують слюсарів із механоскладальних робіт,
малярів по металу, електрозварників на автоматичних і напівавтоматичних машинах,
а віднедавна і водіїв тролейбусів, бо жодне профтехучилище області не випускає
таких спеціалістів. Це ж нонсенс! До речі, у нинішніх трьох групах водіїв є 8
осіб із вищою освітою, котрі змушені перенавчатися, бо не знайшли роботу за
фахом.
Для підготовки спеціалістів створено навчальні класи,
придбано нове обладнання та техніку. Практику проходять на виробничих
потужностях. Отримують дипломи державного зразка. Правда, каже Лариса Володимирівна,
більш кропітким виявився процес ліцензування. Вчаться тут і за направленням
служби зайнятості. Наприклад, за минулий рік таких осіб було 50. Директорка переконана,
аби підняти престиж робітничої професії, профорієнтацію треба здійснювати ще зі
школи:
– Учнів старших класів варто частіше приводити до нас на
екскурсії, щоби вони на власні очі побачили весь процес виробництва, його
потужність і масштаби, зрозуміли необхідність вивчення креслення, інших
технічних дисциплін.
Директор ТзОВ «Науково-виробничий центр «Форель» Олександр
Оліферчук теж наголосив на гострій потребі у кваліфікованих кадрах – рибоводах,
донедавна ще неактуальній професії. Адже підприємство, що розмістилося в
Оконську Маневицького р-ну, уже наприкінці року планує у вирощуванні вийти на
15% від усієї форелі в Україні. Вартість цього інвестиційного проекту – понад
100 млн грн, потужність – 85 робочих місць. Мають бути нові цехи переробки,
інкубаторій, басейни для вирощування форелі.
Як зазначив Олександр Анатолійович, на превеликий жаль,
Україна імпортує 95% риби. Для порівняння: в нашій державі, де приблизно 45 млн
населення, на сьогодні вирощують усього-на-всього 1 тис. т форелі, а в 5-мільйонній
Данії – 44 тис. т форелі!
Тому так важко знайти фахівця із вирощування риби, а саме
– форелі. І не тільки на Волині, а й в Україні, тобто це – загальнодержавна
проблема.
– Сподіваємося на співпрацю з обласною службою зайнятості,
яка має допомогти у підготовці кадрів, – акцентував директор підприємства. – Поки
ж доводиться набирати молодих людей і вчити поки прямо на виробництві, як
кажуть – «методом тику».
Підготують рибоводів для оконського форельного
підприємства у Рівненському центрі профтехосвіти державної служби зайнятості.
Тож після прес-конференції журналісти мали змогу відвідати Рівненський ЦПТО і
побачити на власні очі, як тут у стислі строки здійснюють підготовку робітничих
кадрів.
У кузні робітничих
кадрів
Рівненський ЦПТО, як розповіла заступник директора з
навчально-виробничої роботи Руслана Бодренко, навчає доросле населення, тобто ті,
хто сюди приходить, чітко знають, чого прагнуть. Руслана Володимирівна
зазначила, що фінансування курсів відбувається переважно за рахунок служби
зайнятості, яка й направляє на навчання, але вчитися можна або власним коштом, або
коштом роботодавця. Навчальний центр має розгалужену систему відділень, бо
швидко реагують на потреби роботодавців і враховують побажання людей. Це
відділення в Олександрії, Сарнах, Млинові, Гощі (навчають ковалів ручного
кування, народним промислам – вироби з лози), у перспективі відкриття у Радивилові.
У самому Рівному – теж два корпуси: в центральному проходять курси з ІТ-галузі,
підвищення кваліфікації, цільового призначення, у «Підкові» навчають
працівників сфери обслуговування і готельно-ресторанного бізнесу. Є тут сучасний
гуртожиток для іногородніх. Торік у ЦПТО проходило підготовку загалом 8 тис.
осіб, цьогоріч (станом на вересень) – уже 6 тис. 740! З Волині у Рівненському
ЦПТО навчалося 2013-го – 252 безробітні, 2014-го – 314. Приїздять сюди і з інших
областей – Хмельницької, Кіровоградської, Дніпропетровської, Луганської,
Донецької, Херсонської.
Екскурсію розпочали з Олександрійського відділення, яке
облаштували на базі колишнього дитячого табору 2005-го і де готують робітників
сільськогосподарського напрямку, дерево- та металообробки, водіїв усіх
категорій і трактористів-машиністів чотирьох категорій, швачок. Мають 40 га
землі, де вирощують пшеницю, картоплю, гречку, овочі. Довозять сюди з Рівного
на навчання власним автобусом. Завідувач відділення Олександр Сидорець
розповів, що розпочинали з 8 робітничих професій, тепер проліцензовано вже 30,
не враховуючи курсів цільового призначення. Є індивідуальне навчання – суто під
замовлення роботодавця. Одночасно тут можуть проходити підготовку близько 150
осіб. До речі, до викладання залучають справжніх фахівців, які досягли успіху у
тій чи іншій галузі. Серед них, наприклад, – народна майстриня Людмила Якута. Стажуються
слухачі безпосередньо на виробництві з перспективою подальшого
працевлаштування.
Має відділення і сучасні майстерні, обладнані новітнім
устаткуванням, і виставкові зали, де представлено роботи випускників курсів,
котрі доводять можливість поєднання кількох професій в одному виробі.
Продовжили огляд навчально-виробничої бази Рівненського
ЦПТО у новому відділенні «Підкова», яке збудували спеціально під потреби служби
зайнятості. Тут упродовж 6 місяців навчають перукарів, манікюрниць, косметиків,
покоївок, офіціантів, кухарів, кондитерів, барменів, адміністраторів, агентів
із туризму, продавців тощо. Найсучасніше обладнання, майстерні вищого класу, забезпечення
необхідними матеріалами (з якими працюватимуть у реаліях), використання
новітніх технологій – саме такий стиль роботи ЦПТО. До речі, під замовлення
роботодавців діють курси цільового призначення (їх понад 300).
Зокрема Марина Жупинська із м. Свалява Закарпатської обл.
приїхала у Рівненський центр профтехосвіти, аби здобути фах косметика. За
плечима – навчання у медичному коледжі. Дівчина давно мріяла про цю професію, а
тут підвернулася нагода – свалявський центр зайнятості, де перебувала на
обліку, дав направлення на курси в Рівне. Стажування проходила в одному із
місцевих салонів краси, і Марині, зважаючи на її успіхи, уже запропонували там
роботу. До речі, у навчальному центрі силами слухачів курсів діє салон краси
для всіх охочих стати гарними. Ціни – лише за собівартістю. Планують відкрити і
власний магазин, де продаватимуть вироби слухачів курсів.
Про якість підготовки у Рівненському ЦПТО знають не лише
роботодавці міста, а й далеко за його межами. Тому ті, хто навчався тут, без
проблем працевлаштовуються. А значить отримують упевненість у майбутньому.
Наталія ГЛАВНІЧЕК.
Фото автора.