Бажання вирощувати троянди до Володимира Романюка з Качина прийшло у дуже складний період його життя. Лишившись наодинці з труднощами та емоціями, він і не сподівався, що доля готує для нього несподіваний дарунок: і жінку, що стала надійним другом та підтримкою, і улюблену справу. Тепер же на запитання, яка з троянд йому, вже успішному садівнику, понад усе до душі, він, примруживши очі, відповідає: «Є така: «Троянда піщанська»!». Чим, схоже, неабияк тішить душу дружині Валентині, котра родом із Піщаного…
Може, це й надто по-жіночому. Але у розповіді хороших господарів, які взялися вирощувати троянди, туї, декоративні та фруктові дерева, я роздивилася історію про Вічне… Бо де троянди – там і любов.
Уродженець с. Качин Камінь-Каширського р-ну Володимир Романюк тривалий час прожив у Ковелі. Займався (чесно зізнався) напівзаконними перевезеннями товарів через кордон. Бо «працювати у цій сфері законно можна тільки собі в збиток». І якось привіз із Польщі ще колишній дружині сотню кущів троянд. Та зо 30 висадила, а решту винесла на базар, щоб продати… Так перших сто кущів дали початок справі, якій згодом Володимир Романюк присвятить усього себе і наче отримає друге дихання.
На запитання, що змусило професійно зайнятися садівництвом, чоловік відповідає: «Біда заставила. Коли перевозити через кордон будь-що стало складно, я й вирішив зайнятися суто квітами та деревами. І от бачите, що з того вийшло». А що вийшло? Нині у с. Качин на Камінь-Каширщині на батьківському обійсті Володимира – розсадник для троянд, туй та фруктових дерев. Уже з десяток років Володимир із новою дружиною Валентиною Юхимчук займається садівництвом на рідній, батьківській, землі. Досвід спершу переймав у поляків, в яких і купував товар. Зате тепер Володимир та Валентина – сім’я, якою гордяться чи не всі качинці, та й обійстя їхнє у селі привертає до себе увагу: все подвір’я у туях та декоративних деревах, а через дорогу – набираються сили саджанці фруктових дерев та кущі троянд. Коли качинці починали свій бізнес, то землю на аналіз возили аж до Польщі, бо поняття не мали, чи роблять таке у нас. Піщаний болотистий ґрунт – пасує і рослинам. Тому й з Ковеля подружжя перебазувалося до Качина: «Може, це, як кажуть, тому, що кожну жабу до свого болота тягне? – жартує Володимир. – Але туям і трояндам потрібна волога, та й кислотність ґрунту – як треба».
Своїм товаром садівники торгують під час сільськогосподарських ярмарків, періодично виїжджають у більші села свого району, ну й, звичайно, продають рослини вдома. За роки торгівлі переконалися: Камінь-Каширський – місто, яке найбільше любить троянди…
В ідеалі садівники хотіли б вирощувати лише квіти та фруктові дерева. Але щоб зручніше було торгувати, мусили зайнятися ще й туями. Нині у них до 90 сортів троянд, із фруктових дерев є вишні, черешні, груші, персики, абрикоси, сливи – по 5-7 сортів, а яблунь – аж біля 40. Ну, і понад 50 видів різних декоративних рослин, якими нині модно прикрашати свої обійстя. З особливим трепетом ставляться до репутації, тому охоче консультують своїх покупців щодо секретів догляду. Та й Володимир зізнається: його справа (а офіційно це підприємство «Квітучий сад») – то «не чисто бізнес»: «Ну, який це бізнес, коли бували такі ситуації, що певним людям мені не хотілося будь-що продавати? Бо дати їм рослину – як в недобрі руки дочку заміж відпустити…».
Досвід Володимира все-таки переконує: свою справу навіть у селі організувати можна. Але тут аж ніяк без надійної підтримки. Для нього такою є нинішня дружина Валентина. Разом починали свій шлях до троянд: « Пригадую: тільки висадили кущі, а вони почали пропадати. Дивлюся: він ходить і – сльози на очах. «Ну, я такою точно не буду», – подумала тоді. А тепер бачу, що інакше з рослинами просто не можна! …Я завжди його підтримую у чомусь новому. Бо був час, коли йому було дуже важко. Але якщо один, то чогось боїшся, а коли двоє – це вже сила», – усміхається жінка. Та сама – «троянда піщанська»…
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.