Одним
із волинських супермаркетів буквально порхала фарбована брюнетка (не блондинка!!!).
В одній руці – возик із пакетом заморожених креветок, у другій – мобільний
телефон, притиснутий до вуха.
«Катю,
ти не повіриш! – кричала в трубку. – Сірожа купив мені «Ніссан-Жук»! Весь
красний, і сідушки – тоже красні! Кожані!».
Оскільки
ніхто з покупців не міг почути, що ненатуральній красуні бальзаківського віку
відповідала невідома Катруся, їм залишалося лише слухати невідому брюнетку.
У
цей момент інші жінки, які ходили поміж рядами, критично подивилися на своїх
чоловіків, здатних купити своїй «прекрасній половині» або кофтинку, або
колготи, але не більше. Якісь із них сказали: «Бачиш, як справжні мужчини своїх
коханих цінять!». Ще якісь промовчали…
А балакуча
«смуглянка-молдаванка» не вгавала:
– Катю,
це повний п…здєц! Сірожа ж знає, що я люблю все красне! Вино! Трусики!
Бюстгалтер! Нігті! Він – супермужик… А
Толік що потім скаже? Та мені п…фіг!
За
якусь хвилину схвильована дама майнула до ряду, де продаються спиртні напої.
Похапцем узяла пляшку вина…
«Катю!
Я великі креветки купила! І вінчик! Ввечері тебе чекаю! Хі-хі, вони зверху теж
красні, а всередині – білі! Як я… Замочимо того «Жука!». Якого? Ти шо, зовсім
дура?! То така машина, маленька, якраз під мою ж….пу!».
Поваживши
креветки, щаслива брюнетка нарешті доїхала до каси. І тут продовжила діалог із
невідомою всьому магазинові Катрусею:
«Та
шо ти викабелюєшся?! Сірожа – то мій коханець! Толік – тоже мій коханець! Ти ж
обох їх знаєш! Ні, я їх не кликатиму: тільки тебе… Петро?! Та то мій перший
чоловік, але він уже в прошлому… Нехай нашим сином займається… Так, це Сірожа купив мені машину… Сірожа,
Сірожа… А мені по барабану, що він жонатий! Толік – тоже має прицеп і троє
ротів! Пойми, мені їхні прибамбаси – до п…зди! У мене тепер – «Ніссан-Жук»! Весь красний, і
салон – кожаний і красний… Просто отпад… А Толіку що скажу про тачку і Сірожу?!
Х…й його знає… Значить, так: якщо любить, значить, хай тоже тачку купляє. Тоже
красну, і тоже з кожаним салоном! А нє, то хай мантулить до своєї старухи! Катя,
ну, ти ж на королівські креветки припі…дуєш?! Уже купила. Да, вже на касі. Вінчик
тоже взяла. Прівєт! Жду! Повний ульот обіщаю…».
Записав
Роман УСТИМЧУК.