Волинянин Олесь Санін презентував свій шедевр на малій Батьківщині.
7 листопада у Луцьку, в кінотеатрі «Прем’єр сіті», відбулася презентація фільму українського режисера Олеся Саніна «Поводир, або Квіти мають очі». На допрем’єрний показ до Луцька прибув сам режисер, його родина, а також актори фільму. З Детройту прибув навіть головний герой «Поводиря» Антон Грін – 10-літній хлопчик, що нині живе у США, але народився в сім’ї з українським корінням і є правнуком політв’язня радянських концтаборів Михайла Сороки.
Бюджет картини сягає 16 млн грн., але направду – він набагато більший: «Цей фільм вийде у 130 кінотеатрах одночасно на 150 екранах. Це для українського кіно велика перемога. Ми дуже надіємося, що кіно буде мати яскраве життя для глядачів, і що будуть повні зали (… ) Фільму допомагало дуже багато людей. Не можна порахувати, скільки це коштує. Важливо, що він є, що глядач його бачить», – каже Олесь Санін.
Світова прем’єра фільму відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі в липні цього року за повного аншлагу. А у вересні Український Оскарівський комітет обрав фільм «Поводир, або Квіти мають очі» представляти Україну у номінації «Наукращий фільм іноземною мовою» на здобуття премії «Оскар» у 2015-му. Головні ролі зіграли: Станіслав Боклан (Кобзар Іван Кочерга), Джеф Барел (Майкл Шемрок), Антон Святослав Грін (Пітер Шемрок). В епізодах знімалися, Джамала, Олександр Ірванець, Федір Стригун, лучани Петро Шеверда, Андрій та Орест Кацюби, Остап Годлевський та ін..
«Поводир» – унікальний фільм. По-перше, він справді український. Суто Національне патріотичне кіно, якого так мало. По-друге, він як ніколи на часі, бо розповідає про одну з найтрагічніших сторінок українського буття: трагічний з’їзд кобзарів та лірників у Харкові 1934 року, та ліквідацію народних співців. Усе це – крізь призму долі одного сліпця та американського хлопчика, який став його поводирем. На часі ще й тому, що як ніколи раніше, українці потребують бачити справжню історію. По-новому подивитися на деякі події. Цікаво, що почали зйомки картини ще у 2012-му, завершили за 90 днів – восени 2013-го. А далі – події на Майдані, війна. Показати українцям картину змогли тільки зараз. І присвятили цей показ режисеру Олегу
Сєнцову, який нині безпідставно звинувачується ФСБ у терористичній діяльності і перебуває в тюрмі РФ. Під час кожного допрем’єрного показу в різних містах України, триває збір коштів на підтримку родини Сєнцова.
Унікальна картина й тим, що вона є доступною для незрячих. Попри те, що вчить «бачити серцем» (як часто повторював режисер і продюсер Олесь Санін), її можуть «бачити» ті, хто живе в темряві. Як?
«Це власне перший український фільм, який демонструється з титло коментарем – спеціальною аудіо доріжкою, що дозволяє незрячим людям, який дивляться картину в кінозалі, чути і розуміти все, що відбувається на екрані. Їм коментують пейзажі, події. Вони мають пристрої, які ловлять спеціальний радіосигнал. Ми возимо цю апаратуру із собою», – каже Олесь Санін.
Є ще один нюанс – ролі більшості сліпців-кобзарів виконують незрячі люди. Режисер дав їм шанс відчути себе на рівні з іншими. Цікаво, що до зйомок запросили і луцьких незрячих.
Картина вчить бачити серцем. Бачити правду про минуле країни, а відтак – і про сьогодення. До речі, документального підтвердження факту знищення кобзарів нема. Є тільки слова свідків тієї епохи про те, що такий з’їзд у Харкові таки був, що ніби-то «українських бардів» того часу, яких зібрали по селах та містах, мали везти до Москви на інший з’їзд, але дорогою потяг впав у яр…
Дивитися всім!
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Олесь Санін у Луцьку дає інтерв’ю волинським журналістам; Антон Грін приїхав до Луцька зі Штатів; режисер та актори – розмова з глядачем після показу фільму.