Свободівець
і кандидат у народні депутати України по Луцькому виборчому округу №22 передав Волинському
обласному краєзнавчому музею реліквію, з якою пройшов Майдан.
Олександр
Пирожик: «Цей стяг із колото-паленими «ранами» від осколків світло-шумових
гранат «Беркута» свою місію уже виконав. Тепер його місце – в музеї!»
Можна
тільки уявити, яким дорогим для людини, що вижила під кулями та гранатами на
лютневому Майдані, є прапор, із яким вона переживала ці миттєвості… Свободівське
знамено у синьо-жовтих барвах перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик,
патріот і учасник Революції гідності, передав до фондів Волинського обласного
краєзнавчого музею. І обрав для цього особливу нагоду – 21-шу міжнародну
конференцію, присвячену волинському сакральному мистецтву, задля якої до Луцька
прибуло чимало гостей із різних областей України та сусідніх Польщі, Росії і
Білорусі.
«Ми
завжди знаходимо час вислухати, чим живуть музеї, і допомогти їм»
Уже
понад 20 літ Волинь притягує до себе знавців сакрального мистецтва з усієї
країни та порубіжжя. А місцева Мекка – Музей Волинської ікони – гордість
регіону, установа, під крилом якої відроджують і зберігають для нащадків
сокровенні пам’ятки. На правах господаря директор обласного краєзнавчого музею
Анатолій Силюк відзначив: особливо приємно, що непроста політична ситуація в
Україні не завадила знову зібратися в Луцьку науковцям із різних куточків
держави (Харкова, Львова, Києва, Моршина, Острога, Коломиї та ін.) та вченим із
Польщі, Білорусі та Росії.
Вітаючи
учасників конференції на Волині, перший заступник обласної ради Олександр Пирожик
наголосив: попри те, що у складний для країни час доводиться максимум зусиль
докладати для допомоги тим, хто нині захищає країну на Сході, краяни знаходять час подбати про культуру,
духовність і збереження традицій. Це особливо важливо для скарбниці волинського
іконопису – Музею Волинської ікони, експонатам якого уже надто тісно в існуючих
стінах.
«Дуже
приємно, що міжнародна конференція з вивчення волинського іконопису відкриває
свій третій десяток. Це майже стільки, скільки літ українській Незалежності.
Попри скруту, попри мобілізаційні клопоти, ми завжди знаходимо час вислухати
те, чим живе культура, музей, його філії. І цього року теж віднайшли кошти і на
реставраційні роботи, і на ремонт покрівлі, і на розширення музейних площ.
Сподіваюся, розпочаті справи будемо продовжувати. Головне, що ми чуємо і
розуміємо один одного», – наголосив перший заступник голови обласної ради.
«Я
виривав цей прапор із рук оскаженілих беркутівців»
Цього
дня до музею Олександр Веніамінович прийшов із подарунком. Як сам зауважив, у
ньому більше символічного, ніж матеріального. Передати до фондів закладу він
вирішив своє «бойове знамено», з яким 18 лютого цього року вижив під кулями на
вулиці Інститутській.
«Я
виривав його з рук оскаженілих беркутівців, – розповів Олександр Пирожик. –
Прапор намагалися вибити з моїх рук, розтрощили древко… Але я його не віддав. А
коли вийшов з оточення, то побачив, скільки в ньому дірок, колото-палених ран,
прошитих гарячим металом. Це були ті світло-шумові гранати, які розривалися по
обидва боки від мене. Так склалося, що всі осколки пішли в мене над головою і
вціліли в ось цей прапор. Мабуть, тому, що тоді перед виходом на Майдан я
помолився у Володимирському соборі…»
А
згодом саме з цим знаменом один із лідерів волинських свободівців відзначив
річницю Колківської республіки. Вшановував полеглих у героїчному бою під Новим Загоровом,
коли 42 українських повстанці знищили за два з половиною дні 540 гітлерівців! Уклонився
пам’яті землі, де зродилася УПА, – в урочищі Вовчак на Турійщині (звідки й сам
родом). Пройшов традиційним Маршем УПА столицею України і мав виступ біля
пам’ятника Шевченку…
«Вважаю,
що зараз можу з повним правом подарувати цей прапор музею. Щоби на це живе
свідчення Майдану могли дивитися не лише мої рідні чи друзі. Думаю, що місце
йому – тут. Тим більше, що поверхом вище відкрита виставка, присвячена подіям
Майдану та Небесній Сотні. Це виправдано. Бо всі аналітики єдині в думці:
«Свобода» була найактивнішою силою на Майдані. І я впевнений: у новому
парламенті буде більше рішучих голосів, тож вимоги Революції гідності ми продовжуватимемо
виконувати й надалі!»
Анатолій
Силюк подякував Олександрові Пирожику за цікавий експонат і зазначив: завдяки активній
роботі музейників, краєзнавців та учасників подій на Майдані, Луцьк нині може
гордитися однією з кращих колекцій про події Революції гідності. Це – важливо.
Бо ці раритети – промовисті свідчення не лише того, як змінювалася Україна
ціною пролитої крові своїх незламних месників, а й того, як Україна змінювала
світ!
Олена
ЛЕВЧУК.
Фото
автора.