Під
покровом Божої матері 300 літ прожила на світі церква у с. Печихвости на
Волині. Все бачила: біди, війни, голод, руїни – і щоразу дивом залишалася цілою у буревіях історії…
Як та маленька дівчинка Марія, котра за
велінням Святителя мала пройти багаторічне виховання у Єрусалимівському храмі
аж до заручин із Йосипом, щоби дати світової Ісуса Христа, так і ця древня Введенська
церквиця мусила пройти шлях, тривалістю в кількасот літ, – до свого чергового
духовного відродження.
За свій вік древні Печихвости мали три
церкви. Першу – спалили татари. Друга згоріла в грозу. А третя – вистояла. У ті
роки, коли вся Україна на чолі з вільнолюбним козацтвом боролася за свободу, в
Печихвостах селяни за допомоги місцевої пані Терези Гулевич звели церкву
Пресвятої Богородиці. Із 1708-го у всі наступні віки у ній молилися, щоб
Господь беріг нашу землю від горя та війни… З тієї сивої давнини дотепер Боже
Слово тут лунати не переставало.
Особлива молитва прозвучала у цій
волинській святині 4 грудня 2014-го, на престольний празник. Це, власне, перша архієрейська
молитва рідною мовою й – у лоні Київського патріархату. У ту пору, коли Україна
потерпає від війни…, коли плачуть матері, дружини, доньки, сестри…, коли
хоронимо найсміливіших…, селяни із Печихвостів, що на Горохівщині, вирішили, що
і храм у них має бути – українським! На свято введення у Введенській церкві
відслужили Божественну літургію архієрейським чином. Очолив відправу митрополит
Луцький і Волинський Михаїл. Разом із ним служили декан протоієрей Андрій Сидор, настоятель
парафії священик Михайло Кулинич та інші священики.
Хай береже Божа Матінка усіх нас! Хай
дарує мир та спокій рідній Україні!
