Переможниця
лотереї тепер буде ще й за мікрохвильовку змагатися.
У
Світлани Дричик із с. Брідки Старовижівського р-ну ніколи не проявлялося азарту
до «халяви». Ще як дитиною була, в мами-бухгалтерки навчилася: гроші – це те,
що в зарплатній квитанції значиться.
– Хоча
мене в професії бухгалтера не стільки гроші манили, скільки клацання на
калькуляторі, – сміється Світлана Миколаївна. – І я мріяла: як виросту, теж
навчуся так чітко дебет із кредитом зводити.
Подібні
плани були цілком реальними. Адже школярка вигідно вирізнялася на фоні
ровесників. Їй легко давалися приклади й задачки, а якщо котресь із завдань «не
піддавалося», на допомогу приходила мама.
– Раніше
я не задумувалася, але зараз бачу: математичне мислення в нашій родині в генах
закладено, – каже пані Світлана. – Бо і старший мій син Назарчик гарні оцінки з
точних наук має, і молодший, Павлик, математикою цікавиться.
А от
їхня мама зуміла поєднати і прагматичну роботу у відділі бухгалтерії
Старовижівської райдержадміністрації, і романтичний відпочинок на лоні природи.
– Сім’єю
дозвілля проводити найбільше любимо в лісі. Діти ще манюсінькі – вже їх на
природу: хай сосновим повітрям дихають, по мохові качаються, а ми з чоловіком
за такими забавками ще й грибів назбираємо, – ділиться Світлана Дричик. І
оскільки ліпше раз показати, ніж сто разів розказати, поруч із виграним
сепаратором з’являється консервація із симпатичними боровичками.
Збирати
гриби, зізнається наша переможниця, її ніколи не втомлює. Та й кілометрові
дистанції долати – для Світлани Дричик не новина:
– Я все
дитинство та юність щодня по п’ять кілометрів намотувала. Якщо тепло і сухо –
велосипедом. Але більшість – економним транспортом, що називається «пішкарус»,
– знову сміється Світлана Миколаївна. Вона, виявляться, жила у Брідках, а
навчалася у школі в райцентрі. От і виходило, що її разом із іншими дітлахами
не лякав ні сніг, ні дощ, ні 20-градусний мороз.
–
Навпаки – весело було! Обабіч траси болота, річка. Ми частенько собі ковзанку
влаштовували й не раз ішли до школи вже з мокрими ногами, – пригадує
співрозмовниця. – От тільки зараз, коли сама вже стала мамою, дорога із Брідок до
Старої Вижівки не видається такою веселою, і я постійно хвилююся за 9-річного
сина.
Та й за
Павлика, на три роки меншого, ненька не раз тривожиться. Адже він довгий час хворів
бронхітами і Світлана Дричик, навіть вийшовши з декретної відпустки на роботу,
мусила дитину місяцями в селі лишати, на бабусю. Щастя, що хоч сьогодні –
тільки спогади від хронічних недуг.
– Нам у
цьому випадковість допомогла. Спершу я не вірила, що замість численних пігулок
і хімічних сиропів зможу дитину вилікувати… козячим молоком. Але видно, так
треба було, що знайомі запропонували кізочку, а вона нам – чудодійні ліки.
Старший син таким натурпродуктом смакує залюбки. Менший часом кривиться. Але як
тільки почую, бухиче – відразу переводжу на молокотерапію.
Що ж до
виграного сепаратора, то на нього, каже Світлана Дричик, уже її мама око
поклала. Тільки з випробуванням доведеться почекати. Бо корова ось-ось має
розтелитися.
– Я-то,
чесно кажучи, мікрохвильовку хотіла виграти. Бо майже всі мої колеги зі Старої
Вижівки на обід додому ходять, а мені доводиться сухпайком обходитися, –
хитренько усміхається Світлана Миколаївна. – Тому коли ми із трьох кабінетів
передплатні квитанції зібрали, то на конверті так і написали: «Хочемо
мікрохвильову». Але пошта такого жарту не зрозуміла, сказала: на конверті
нічого зайвого писати не можна. І довелося нам «Волинській газеті» листа без
підказки адресувати.
Пані
Світлані дуже хотілося, щоби приніс він удачу. Так само – як і виграти
помешкання в Києві.
– О! Це
моя мрія! І мабуть, усіх, хто дивиться телерозіграш, – зізнається переможниця.
– Щоразу, як переглядаю шоу, думаю: от
би й собі квартиру у столиці отримати. Не жити, ні! Мені й на Старовижівщині
добре. А от квартирантам здавати – гарне б доповнення було до сімейного
бюджету.
От
тільки почати з основного – купити лотерею, руки так і не доходять.
– Просто
по життю я – людина не азартна. Думаю, купувати лотерею – це тільки марна трата
грошей, – вважає Світлана Дричик. – Скажімо, брат мій багато років поспіль
перевіряє Фортуну, вже, мабуть, більше тисячі на лотерейні квиточки потратив, а
взамін якийсь дріб’язок по п’ять-сім гривень отримує.
Але
завдяки «Волинській газеті» Світлана Миколаївна всім носа втерла. І скоро,
дивись, уже не свекруха внуків, а невістка свекруху буде частувати сепараторною
сметанкою.
– Такий
наїдок у нас дуже люблять. Особливо як із тої сметанки желейний торт зроблю.
Пекти його не треба, просто крекер жовтий та коричневий залити сметаною, збитою
з цукром і розведеною желатином, у холоді потримати і – смакуйте на здоров’я! –
ділиться рецептом господиня.
Від
Світлани Миколаївни отримавши запрошення «на тортик», ми теж запрошуємо: всіх читачів
– до передплатної лотереї. Адже на прикладах наших переможців ви й самі
переконалися: «Волинська газета» – це і свіжі новини з усього краю, і дивовижні
історії про наших земляків, і водночас – реальний шанс отримати подарунок та
«засвітитися» на сторінках обласного видання.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.