У монастирі на Маневиччині знають, чим лікувати душу й тіло.
Із прадавніх часів волиняни вірили у цілющі властивості церковного передзвону. І дарма переконувала радянська влада, що лікування звуком – «бабські забобони». І марно скидала з храмів дзвони та переплавляла на метал. Храми Волині зберегли старовинне мистецтво дзвонарства та щороку його все більше вдосконалюють.
Ось і Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, що на Маневиччині, готується Трійцю зустрічати під 12-голосий передзвін.
За словами настоятеля храму архімандрита Володимира, у цій місцині Божа обитель нараховує майже три сотні літ. І весь цей час лунав церковний дзвін. Раніше він од ворога рятував, попереджаючи тутешній люд про наближення небезпеки. Голосно скликав, якщо де пожежа ставалася. А ще як колись, так і зараз, запрошує православних на Службу Божу.
– Дотепер у нас були невеличкі дзвони. Оновити їх не вистачало ресурсу. Бо чимало років та фінансів пішло на відновлення самого монастиря. Тепер ось бачите – зовні та всередині все пофарбоване, плитка покладена, будівництво довкола монастиря. Тож братство й за дзвони взялося.
Виготовлені з міді та олова, вони своєю мелодикою повітря очищають, здоров’я людям повертають, заряджають позитивною енергетикою.
– Хочте вірте – хочте ні, та ми в селі помітили: коли взимку Україна від епідемій потерпає і грип «косить» людей мільйонами – в нашому селі все в нормі. Запитайте в дитсадку – чи вони коли закривалися на карантин, – каже житель Старого Чорторийська Андрій Байцим. – Чи он минулого року: буревій районом пронісся, в довколишніх селах біди наробив, а нас ніби хто руками затулив!
І таким усесильним оберегом громада вважає монастир та його дзвони. Вважає – і правильно робить. Здавна було помічено: церковні передзвони виганяють із біснуватих нечисту силу, «забирають» головний біль, стишують розпач і депресію, повертають віру та сенс життя.
Особливо частими стали такі випадки зараз, у період війни. Багато сімей шукають розради через загибель рідних, потребують ліків од тяжких ран тіла та душі. Матері, які похоронили сина, вдови, які втратили чоловіка, зізнаються: коли починався передзвін, здавалося, аж бамкає в голові, та на завершення таке відчуття було, що церковна мелодика ніби розбила важкий тягар дум.
Як підтвердили експерти, церковний передзвін нормалізує роботу нервової системи, очищує судини, поліпшує формулу крові, позитивно впливає на годуючих матерів, запобігає мастопатії, допомагає від ожиріння та навіть імпотенції. А ще бували випадки: до глухих повертався слух!
Скажете, самонавіювання? Зовсім ні. Науковці дослідили та зробили висновок: всі органи людини налаштовані на певні звукові тони й частоти. Навіть різні судини – капіляри, вени, артерії – потребують різної частоти звуку. Тож виходить: що більше дзвонів лунає, то ширший вони дають діапазон частот і на більшу кількість людських органів можуть позитивно впливати.
Так само дослідила наука феномен дзвонів у боротьбі з чумою. Виявляється, їх звучання має інфразвуки та ультразвуки. Саме останні мають здатність розбивати захисну оболонку віруса, проникати всередину і «знешкоджувати» його негативний вплив аж на 40 %.
До речі, метал, із якого виготовлений дзвін, теж має значення. Бо зовсім різне звучання дає срібло, мідь чи, приміром, латунь.
Якщо говорити за Хресто-Воздвиженський монастир, то тут використано мідь та олово. «Звук такий, що аж дух захоплює!» – зізнаються місцеві жителі. Бо ж мелодію 12 дзвонів чути по всій окрузі.
– Є думка, що кожен кілограм дзвону поширює звук на один кілометр. От і рахуйте радіус, якщо найважчий у нашому оркестрі важить 800 кілограмів, а найлегший – усього чотири, – усміхається архімандрит Володимир.
Аби стільки тонн металу змусити «заграти», до справи беруться троє дзвонарів: два братчики та один мирський чоловік, із місцевих селян. Нелегко, зізнаються, було цю справу опанувати. Адже типових для музикантів репетицій не проведеш: прихожани збентежитися можуть. Відтак, кожен звук має лунати ідеально.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.