Позафракційний (у минулому бютівець) депутат Луцької
міської ради Андрій Осіпов, без сумніву, – один із найактивніших обранців
громади. Не приховує і навіть під час сесій постійно демонструє свою позицію, часто
кардинально відмінну від думки міської влади. Адже лише так, на переконання Андрія
Олексійовича, котрий, до того ж, успішний юрист, можна досягти позитивного
результату – депутати задля результативної роботи мають бути контролерами
міського голови, а не його партнерами.
Серед чималої кількості напрацювань Андрія Осіпова –
проблеми дошкільної і загальної освіти у Луцьку, а також шляхи їх вирішення. Із
2011 р., коли вперше була створена тимчасова контрольна комісія із врегулювання
окремих питань функціонування дошкільних навчальних закладів, є чимало
напрацювань. Звісно, то – лише маленька частина тих ідей, котрі депутат
пропонує для розвитку міста, але особливо актуальна і, на жаль, вічна, бо й
цього року бюджет міста перекроювали, аби вчительська зарплата принаймні
лишилася на тому ж рівні.
– Вперше тимчасову контрольну комісію з вивчення
проблемних питань фінансування ДНЗ створили навесні 2011-го, – розповідає
депутат. – Її мета була – перевірити законність рішення виконкому щодо
зменшення робочого дня педагогів і внаслідок цього – скорочення зарплати на
12%. Ця комісія тоді успішно відпрацювала, рішення виконкому було скасовано.
Міський голова спочатку наклав вето на рішення ради, але, зважаючи на суспільний
тиск – згодом відкликав його. Це тоді й зробило мене супротивником міського
голови. Я поважаю Миколу Романюка як людину, але часто критикую його позицію. І
таку практику вважаю нормальною. Взагалі думаю, що наша конфронтація – це дуже
добре для громади. Депутатам протипоказано дружити з міським головою – у них
абсолютно інше призначення.
Друга комісія, як нагадав Андрій Олексійович, утворилася
через кілька місяців. Її робота стосувалася питань діяльності тих же садочків.
Комісія працювала 2 місяці і винесла 2 цікавих проекти – про зміни до наказу
Міносвіти щодо порядку акредитації педагогічних працівників у ДНЗ. Такий механізм
міг призвести до того, що в Луцьку в окремих садочках від 20 до 70% персоналу звільнили
би через відсутність спеціальної освіти. Тож за пропозицією комісії відповідне
рішення спочатку прийняла Луцька міська рада. Міністерство освіти дослухалося –
і це рішення комісії мало великий позитивний вплив для всієї України.
Крім того, були й інші пропозиції, не менш цікаві.
Зокрема, що стосуються виконання в місті Закону України «Про дошкільну освіту».
– Ще 2012-го наша комісія дослідила ситуацію і зробила
невтішні висновки – у місті ніхто не дбає про безпеку дітей у садочках, – каже
депутат. – Що маю на увазі? От уявіть ситуацію: на вулиці перебуває одночасно
150 дітей, а з ними, скажімо, 8 педагогів. От зайшла п’яна чи неврівноважена особа
– що робити? Тож ми пропонували кожному вихователю видати тривожну кнопку
виклику служби охорони. Крім того, велика кількість садочків не має навіть
належних парканів. Там весь час відчинена хвіртка. Ми запропонували відновити
закриту територію – обгородити відповідно та обмежити доступ. Це зараз не
проблема взагалі і коштів на таке багато не потрібно. Але досі нічого не зроблено…
Андрій Осіпов каже: були також пропозиції, що стосувалися
нічного часу роботи садочків та шкіл. Адже сторожі зізнаються, що їм важко і подекуди
страшно обходити вночі територію через те, що там збираються певні особи для
вживання алкоголю чи наркотиків. Тож рішенням комісії вимагали відновити
освітлення території. Ще одна пропозиція – накривати кришками пісочниці у той
час, коли там не граються діти, щоб тварини, які бігають територією у вечірній
та нічний час не лишали у тому піску своїх слідів.
Головний біль міста – дефіцит місць у садочках. Тож іще
2011-го, нагадує депутат, виконком затвердив графік розвитку ДНЗ. Там
розплановано, що до 2017 р. питання із місцями буде вирішене. Але комісія виявила,
що у Луцьку станом на 2011-й, та й зараз ситуація не краща: у садочок не ходить
кожен 5-й малюк.
– Та й сам садочок – не камера схову, – каже Андрій
Осіпов. – Ми чомусь звикли думати, що це – місце, де можна просто залишити
дитину, поки батьки на роботі. Але ж то – підготовка до школи, система освіти.
У самій назві вже це сказано. А згідно з українським законодавством, дошкільна освіта
є обов’язковою. Тож не секрет, що дитина, яка пройшла ДНЗ, є більш успішною, а
її батьки, особливо мама, мають шанс на кар’єру.
Нині міська влада вирішує питання місць шляхом ущільнення
груп. Ми ще тоді на це звернули увагу. Тоді ж запропонували розірвати угоду про
оренду приміщення із Пенсійним фондом. На це пішло дуже багато часу – тільки
навесні цього року ту будівлю таки звільнили. Все тривало з 2011-го.
На думку депутата, нашим керівникам міста, так би мовити,
пощастило, що люди не протестують.
– Уявіть ситуацію: якби кожен 5-й не ходив до школи – досі
була б соціальна революція, – говорить Андрій Осіпов. – За кордоном це вже було
би серйозною проблемою.
Депутати, які входили до складу тимчасової комісії, також
пропонували, аби вихователь отримував заробітну плату залежно від того, яка
кількість вихованців у нього в групі. Але коли влада порахувала, скільки це
коштуватиме бюджету, то знову запевнила, що у кошторисі міста на таке нема
коштів і на сесії провалили це питання, каже депутат.
– Окрім того, чомусь садочок №40, котрий нещодавно
збудували, вийшов удвічі дорожчим, нім дозволено нормативами, – зазначає. – Та
й чому будували той садок лише на 200 місць? Адже основна вартість – це
комунікації, які до нього йдуть, тобто однаково коштувало би підвести
комунікації до садочка що на 200, що на 500 місць. Вартість відрізнялася би всього
на 15%. Тож виникає логічне запитання…
Говорили і про батьківські фонди, що, як відомо, є в усіх
школах і їх, у принципі, не облікують та контролюють лише на рівні школи.
– А кошти батьки дійсно здають чималі, – зазначає
депутат. –. Я був настрашений, коли 2012-го у керівництва міста виникла ідея, аби
батьки доплачували вчителям за проведення додаткових уроків: не можна перекладати
на кишені батьків стільки видатків.
Світлана ДУМСЬКА.