27 листопада, перед початком Різдвяного
посту, в день смерті апостола Пилипа (славився проповідями Слова Божого,
численними зціленнями, його теж розіп’яли на хресті) влаштовують заговини, або
«запусти».
Готують
смачну обрядову вечерю: борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажать м’ясо,
зокрема птицю. За звичаєм, до батьків приходять вечеряти дочки із зятями, котрі
недавно побралися, а також запрошують кумів та одиноких сельчан. Залишки від
вечері віддають бідним. З цього дня жінки колись починали прясти кужіль (вовну)
на полотно.
На
заговини молодь організовувала вечірку-складчину (ще побутували назви
«Пущеннє», «Останні гулі», «Постове»), на котру збиралися й сімейні родини. Дівчата
й хлопці пригощали один одного. Окрім того, юнаки наймали музик. І
У
перший день посту ті, хто приходив на вечерю, знову збиралися разом, але для
того, щоб «полоскати зуби»… горілкою від «скоромної їжі». Певно, робили це
переважно чоловіки.
А
в східних районах України колись побутував звичай цього дня «в’язати колодку»:
батькові за те, що сина не оженив, а матері – що доньку заміж не видала
впродовж осінньої пори.
Наступні
40 днів, аж до самого Різдва, не можна вживати скоромного, м’ясного та молочного,
натомість на столі переважають пісні страви.
Але
з початком Пилипівки молодь не припиняла зустрічатися: дівчата раз за разом бігали
до хати якоїсь удови на «досвітки», де пряли, вишивали в гурті, часто аж до
світання. Адже від їхньої працьовитості залежало придане. До речі, дівчата
постили з особливою метою: аби випросити собі нареченого. На Волині і досі
побутує повір’я: «Хто постить, той доброго чоловіка випостить».
Наталія ГЛАВНІЧЕК.
Вечорниці
На фото (титульному) із сайта Музею ім. Івана Гончара:
ось так одягалися дівчата на «Останні гулі».
Народні
прикмети:
Якщо хмарно або сніжно на Пилипа –
травень буде негожий.
Якщо в цей день лежить сніг, то
долежиться до повені.
У Пилипівку день до обіду.
Яка ніч у Пилипівку, такий день у
Петрівку.
Музики