Жителям Цуманської об’єднаної територіальної громади Ківерцівського р-ну ім’я Романа Колісника добре відоме. Саме тут на посаді майстра лісу Цуманського лісництва розпочалася його трудова діяльність. Нині він працює головним спеціалістом відділу використання лісових ресурсів Волинського ОУЛМГ.
Невеличкий період пропрацював він і помічником лісничого Мощаницького лісництва Цуманського держлісгоспу. Не пориває зв’язків із цим благодатним краєм Роман Богданович і дотепер. Під час останніх виборів цуманці, які знають і цінують його принциповість та ділові якості, обрали своїм посланцем до територіального органу самоврядування.
Нам вдалося поспілкуватися з депутатом найбільшої в районі ОТГ після закінчення сесії, що відбулася у Цумані минулого місяця.
– Романе Богдановичу, перед тим, як дати згоду балотуватися кандидатом у депутати об’єднаної громади, напевно, задумувалися над метою, яку ставили перед собою, тими проблемами, з якими доведеться зіткнутися та їх вирішувати? Тим більше: багато з них Вам знайомі, оскільки певний період у цьому краї пропрацювали.
– Не то що працював… Можна сказати, провів свою свідому молодість. Тут ходив у школу. Звідси моя дружина. У цій місцині фактично багато що мого сокровенного починається… Коли хтось починає стверджувати, що тут можна одразу багато чого змінити на краще, то я починаю дещо сумніватися та задумуватися більш конкретно. Бо головне – спільна робота всіх мешканців ОТГ! Старався і стараюся завжди бути корисним для громади, селища, в якому повсякчас частинка моєї душі.
– І, все ж, певні плани, упевнений, якісь задуми були, коли забажали бути в статусі депутата?
– Знаєте, мій принцип досить простий: допомагати кожному, конкретній людині, яка звертається. Вона повинна відчувати, що про неї хтось думає, турбується, вболіває, прагне у чомусь підсобити, щоб стало краще. Зрозуміло, що можливості депутата об’єднаної громади далеко не такі, як би хотілося. Він за своїми повноваженнями зовсім не зрівняється з народним обранцем. Іноді у чомусь допомогти дуже важко. Особливо, у такій ситуації, яка сталася під час останньої нашої сесії: між собою почали сперечатися… родичі. Кожен доводить свою правоту, і в той же час ніхто один одного не хоче почути. У таких випадках – найважче. Психологічно й морально. Чому люди через якусь дрібничку псують собі нерви, втрачають здоров’я, а близькі родичі – брат і сестра – стають ворогами? Точнісінько тобі «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького.
– Що в основі цього конфлікту? Думаю, Вам відомо, з якої іскри спалахнуло полум’я розбрату? Ви тут багатьох і про багатьох знаєте.
– Загалом винні всі і кожен зокрема. Чому так кажу? Кожен зробив невелике захоплення землі. Один стверджує, що йому погано заїжджати, іншому, навпаки, погано виїжджати, нема де розвертатися… Як не парадоксально, але сваряться між собою рідні брат із сестрою. Гіршого придумати не можна.
– На Вашу думку, як їх можна помирити? Що для цього треба? І чи погодяться вони на якийсь компроміс?
– Поки вони самі не дійдуть згоди чи якогось порозуміння, то ніяк третейський суддя не допоможе. Жодна людина не зможе цього зробити, якщо вони не ступлять крок назустріч один одному. Депутатам потрібно буде потратити чимало часу, аби скрупульозно проаналізувати сперечальників та дати їм правову оцінку. Але навіть у такому разі жодна конфліктуюча сторона може не сприйняти наших аргументів. У результаті знову страдатимуть люди через якусь дрібницю, яка не варта і виїденого яйця. Якщо так трапиться, мені це додасть морального страждання.
– Романе Богдановичу, це Ваша перша каденція чи Ви депутат із досвідом?
– Депутатом Цуманської об’єднаної територіальної громади обраний уперше. Щодо стажу в органах самоврядування, то він досить скромний, але вже відчутний. Свого часу був призначений на посаду директора Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство». Там мене обирали депутатом тамтешньої районної ради. Ще згодом мав честь перебувати у депутатському корпусі облради. Скрізь старався не тільки оправдати довіру виборців, а й забезпечити ту ділянку роботи, що рекомендували колеги. Наскільки це вдалося, судити не мені, а людям.
– Депутат, як відомо, має захищати інтереси виборців усієї громади, але Ви йшли від певного округу, за який, напевно, вболіваєте найбільше?
– Я йшов депутатом від Цуманського лісгоспу. За мене голосували люди вул. Незалежності (колишньої Жовтневої), на якій виріс сам і на якій живе моя мама. Тут була проблема з освітленням, яку вдалося вирішити. Тепер вимагає своєї уваги дорога до лісгоспу. На перших порах її треба хоча б відгрейдерувати. З рештою питань доведеться чекати весни. Багато вдалося вирішити питань земельного характеру, у тому числі в с. Кадище. Є проблеми з комунальною землею в самому селищі. З вирішенням цих головоломок треба буде ще поморочитися… Як на мою думку, їх не варто роздавати окремим громадянам. Вони мають служити громаді та приносити їй користь. Тільки ж у житті усього не передбачиш… Воно багатогранне! Тим і цікаве…
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото Сергія ЦЮРИЦЯ: депутат Цуманської ОТГ Роман Колісник (ліворуч) зі своїми колегами-депутатами в. о. директора ДП «Цуманське ЛГ» Юрієм Фроловим (в центрі) та головним спеціалістом відділу використання лісових ресурсів Волинського ОУЛМГ Олександром Боровицьким (праворуч).