У банді під назвою «ДНР» – масові арешти. Як
стверджують поінформовані джерела, «під ніж» пускають усіх підряд, навіть т.
зв. «міністрів». Чергові жертви – особи, які відповідали за економічний
розвиток та відновлення захоплених окупантами українських територій. Їх
запідозрили в неблагонадійності і, найімовірніше, «пустять у расход». Тобто
розстріляють.
А хіба можуть діяти інакше
сили, які орієнтуються на новий етап реалізації «класової боротьби»,
започаткований режимом Лєніна-Дзержинського ще на початках Жовтневого
перевороту 1917 р.?
Коли людина людині недруг,
ворог і не брат, тоді виникає величезна спокуса під будь-яким приводом
перерозподілити блага цивілізації і відібрати в собі подібного не тільки життя
чи свободу, але й цілком прозаїчніші речі: житло, транспорт, гроші, одяг,
навіть продукти харчування. Так було під час «більшовицької революції», в
період Голодомору 1932-1933 і 1946-1947 рр., у процесі «визвольного походу»
ВКП(б)-НКВД-РККА в Західну Україну 1939-го, під час «боротьби з
українсько-німецькими буржуазними націоналістами» у повоєнний період, власне, в
кожну мить існування атеїстичної імперії з назвою «СССР».
Та визначальною рисою цих
людиноненависницьких процесів для всіх терористичних та тоталітарних режимів
московського покрою завжди був пошук ворога, коли під соусом боротьби з
«ворогами народу», «шкідниками» чи «буржуазними націоналістами» каральні органи
заохочували кожного до доносів та прямої брехні. Та чи позбавилися ми в
незалежній Україні від цього ганебного явища? І якщо глузуємо з нікчемних потуг
«деенерівців» збудувати щастя на чужих черепах, то чи здатні самі захистити
правду та справедливість?
Ось, наприклад, типова
інструкція «полювання на відьом» та подальшого захоплення їхнього майна,
надрукована в харківській газеті «Нова доба» 17 жовтня 1932 р. Узагалі, ця
газета – особлива. Адже творці кінострічки «Поводир» дуже майстерно вмонтували в
реальну канву сталінського свавілля в Україні епізоди, що сформували головну
сюжетну лінію цієї правди історії, відтвореної на великому екрані.
«Вороги революції можуть
мешкати з вами по сусідству, працювати у ваших трудових колективах і навіть
бути членами ваших родин. У листах до редакції читачі запитують, які риси
можуть виказати шпигуна. Наводимо кілька прикмет, на які треба звернути увагу.
Виказати шпигуна може
незвичайний інтерес до новин з-за кордону, знання іноземних мов (хоча людина й
може прикриватися університетською освітою), читання літератури іноземними
мовами. Вимова іншомовних слів із акцентом та помилки при письмі, коли пишуться
латинські літери замість кириличних, також мають насторожити.
Замилування минулим також
викликає підозри. Колекціонування антикваріату та газетних вирізок, збирання
фольклору, читання дореволюційної літератури, розмови про релігійні теми,
ведення щоденника – все це нетипово для щирого комуніста.
Аби приспати нашу пильність,
внутрішні вороги поводяться бездоганно: завжди зосереджені, охайні, поголені,
вбирані у чистий та випрасуваний одяг, ніколи не підвищують голосу і не
вживають лайок. На підприємстві шпигун усіляко намагається мімікрувати. Працює
старанно, дотримується робочого розпорядку, висловлює правильні комуністичні
погляди. Ось чому зірвати маску часом буває нелегко.
Щоб вивідати секретну
інформацію або завербувати вас до контрреволюційної організації, шпигун може
вдатися до інших методів. Поширеною практикою є запрошення на вечерю.
Прикинувшись п’яним, приспавши вашу пильність алкоголем, ворог заводить
«відверту» розмову. Звертайте увагу, як людина вживає спиртне: підозрілою є
звичка розбавляти міцні напої водою чи льодом, пити їх невеликими дозами, ніби
смакуючи.
Взагалі, радимо придивлятися
до побутових дрібниць. Якщо людина, сідаючи, закидає ногу за ногу, якщо
користується закордонними речами, знає, що таке устриці і пармезан, за обідом
їсть мало хліба, або й зовсім не вживає мучного – не втрачайте пильности.
Якщо чоловік пропускає жінку
вперед, коли вона заходить у приміщення, а при зустрічі скидає капелюха, а не
постискає жінці руку, дарує квіти без поважних причин, то виникає слушне
питання: як можуть прогресивні погляди поєднуватися з буржуазними пережитками?
Будьмо на сторожі, товариші!
Доля революції – в наших руках. Якщо ви помітили одну або кілька рис,
викладених у цій пам’ятці, зверніться до компетентних органів. Нагадуємо:
вказувати своє ім’я та прізвище у такому громадянському зверненні не
обов’язково».
Що тут коментувати? Свобода
можлива лише тоді, коли кожен сам у собі знищить раба.
Володимир ДАНИЛЮК.