Унаслідок обстрілу російськими безпілотниками пошкоджена Одеська кіностудія разом із декораціями до фільму про славетного українського кінорежисера Олександра Довженка, який у молоді роки був вояком Армії УНР. Лучанин Андрій Осіпов, який донедавна очолював цю установу, а тепер працює керівником Держкіно України, відреагував на черговий злочин агресора та запевнив, що роботи з відновлення розпочалися.
Актор Григорій Бакланов про обстріл окупантами «Перлини над морем» написав:
«Це – наші декорації для фільму про Олександра Довженка. А точніше – те, що від них залишилось. Спеціально для цієї стрічки на Одеській кіностудії ми відбудували павільйон – копію того самого, де Олександр Довженко знімав свої картини»..
Зйомки завершилися кілька днів тому, тож ніхто не постраждав, однак, сам павільйон знищено повністю.
«Колись «Землю» заборонили на 28 років. Коли весь світ нею захоплювався – у нас її ховали. Сьогодні – нас самих хочуть стерти. Тільки вже не заборонами, а ракетами», – додав Григорій Бакланов.
Лучанин Андрій Осіпов, голова Держкіно України та колишній директор Одеської кіностудії, у коментарі «Суспільне Одеса» сказав, що по кіностудії сталося три удари: по всій береговій лінії вилетіли вікна, пошкоджені складські приміщення та декорації фільму.
Серед пошкоджених декорацій: скляний павільйон та ігровий транспорт, що використовували у зйомках. Також вибиті вікна з внутрішньої частини адміністративної будівлі.
За його словами, епіцентром став склад костюмів і зараз велика їх кількість в уламках від скла та пилу. Щоб навести лад, працівники витратять щонайменше місяць.
Зйомки стрічки розпочалися торік.
Режисером-постановником фільму став Костянтин Коновалов, сценарист фільмів «Фортеця Хаджибей» і «Крути 1918». Співавтором сценарію – кінознавець, дослідник творчості Олександра Довженка Сергій Тримбач. Науковою консультанткою проєкту виступила літературознавиця та критикиня Віра Агеєва.
Головну роль у фільмі грає 30-річний актор, зірка серіалу «Спіймати Кайдаша» Григорій Бакланов.
Хто такий Олександр Довженко, нагадали колеги з порталу «Українська правда. Життя»:
«Український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа закінчив Глухівський вчительський інститут та навчався в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Був слухачем Української академії мистецтв у Києві. Працював вчителем, секретарем Київського губернського відділу народної освіти, комісаром Театру ім. Тараса Шевченка, воював у лавах армії УНР.
Оселившись 1923 року у Харкові, опинився літературних колах та почав працювати ілюстратором та карикатуристом. Тут же згодом став одним із засновників літературного об’єднання Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), а через нього – зблизився з державною кінематографічною організацією Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ).
У 1926 році Олександр Довженко виїхав до Одеси закінчувати за іншим режисером фільм «Вася-реформатор» за своїм сценарієм – і сам залишився знімати тут кіно, влаштувавшись на кінофабрику режисером. В Одесі Олександр Довженко зняв свої перші роботи: «Сумка дипкур’єра», «Звенигора» та «Арсенал». Вони стали підготовкою до зйомок найвідомішої роботи режисера – стрічки «Земля».
Цікаво, що в Армії УНР він служив вояком 3-го Сердюцького полку, належав до куреня Чорних гайдамаків, що брали участь у штурмі київського «Арсеналу». А потім показав спотворені події очима російських окупантів…
А в роки Другої світової війни як полковник радянської армії працював військовим кореспондентом і публікував статті в пропагандистських газетах «Красная звєзда» та «Ізвєстія».
Українець із Чернігівщини помер у 1956 році на підмосковній дачі в Пєрєдєлкіно. Залишив автобіографічний щоденник, де піддав нищивній критиці пануючий більшовицький режим. До останніх днів за ним стежили чекісти, вважаючи його неблагонадійним петлюрівцем.
Світлана КУЛЯ.
На фото пресслужби Одеської кіностудії та з «Вікіпедії»: наслідки рашистської атаки на кіностудію в Одесі; Григорій Бакланов у ролі режисера; Олександр Довженко у 1921 році; в статусі радянського полковника на фронті, 1943 рік; меморіальна дошка українському режисерові в німецькому Берліні.