Утекти від війни складно. Майже неможливо. Буремні події на Сході вигнали зі своїх осель сотні тисяч родин. Щодня кількість переселенців зростає. Закривати очі на їхні проблеми ми не можемо, бо не маємо на це жодного морального права. Традиційно робота благодійного фонду «Волинь-2014» спрямована на підтримку воїнів АТО та їхніх родин. Але війна – не тільки героїчні захисники, це ще й розбиті хати, знищені міста і села, нескінченний потік переселенців. Нещодавно в Луцьку стартував польсько-український проект, що спрямований на підтримку тих, хто змушений був залишити свої оселі на Сході задля життя не під кулями.
19 червня у Луцьку громадська організація «Фундація Духовної Культури Пограниччя» (Республіка Польща) та благодійний фонд «Волинь-2014» презентували спільну програму допомоги переселенцям. Проект має назву «Разом з Україною» і реалізовуватиметься за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Польщі та із залученням низки волонтерських благодійних структур, які нині всі свої зусилля спрямовують на те, щоби допомогти рідній землі пережити найстрашніше – війну. Окрім фонду «Волинь-2014», це такі українські організації, як «Міжнародна асоціація підтримки України» та «Я – Волноваха». Відрадно, що цього разу йдеться направду про співпрацю без кордонів – пліч-о-пліч із польськими сусідами. Важливо також, що презентація програми, яка відбулася у стінах конференц-зали українсько-польського підприємства «Модерн-Експо», не стала формальним заходом. За круглим столом тривала конструктивна розмова (а іноді й дискусія) про те, як зробити процес надання гуманітарної допомоги сотням тисяч українців дієвішим, оперативнішим та простішим.
Участь у форумі взяли поважні гості: Стефан Батрух – голова організації «Фундація Духовної Культури Пограниччя», член ради програми «Разом із Україною», Богдан Лукасік – віце-президент Люблінського Клубу Бізнесу, фундатор БФ «Волинь-2014», Міхал Вуйцік – голова фонду «Європейських дій зустрічей, фундації «Новий Став», член ради програми «Разом з Україною», Кшиштоф Василевскі – консул Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку.
Прибули на презентацію програми також народний депутат України Дмитро Лубінець, Волноваський міський голова Сергій Демченко, голова правління БФ «Я – Волноваха» Сергій Обідченко, операційний директор БФ «Міжнародна асоціація підтримки України» Тарас Дурбак, керівник Дніпропетровської філії БФ «Міжнародна асоціація підтримки України» Наталія Браженко, керівник відділу з організаційних питань Новомосковської міської ради Дніпропетровської області Олена Мітченко, голова ГО «Переселенці Криму та Донбасу» Олена Черенкова. А волинян за круглим столом представляли заступник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кошарук та Луцький міський голова Микола Романюк. Модератором форуму був виконавчий директор фонду «Волинь-2014» Володимир Кривович.
Сьогодні в Україні лише за офіційною статистикою – 900 тисяч переселенців, із них 160 тисяч – діти. Кожен із нас розуміє: насправді їх набагато більше. Війна зламала долі мільйонів, змусила їх залишити рідні оселі. До речі, 20 червня, якраз напередодні презентації програми, світова громадськість відзначала Міжнародний день біженців. Держава протягнула руку допомоги цій категорії населення. Але ця допомога настільки мізерна, що проблем зазначених родин не вирішує. Величезні проблеми маємо – із житлом та роботою для цих людей, медичним забезпеченням тощо.
«У рамках зазначеного проекту передбачається надання Україні гуманітарної допомоги на суму понад 4 мільйони гривень, – розповідає виконавчий директор благодійного фонду «Волинь-2014» Володимир Кривович. – Включився у роботу польський бізнес, зокрема – наші сусіди з Люблінщини. Вони планують у рамках програми збільшити обсяги цієї допомоги як мінімум вдвічі. Визначати перелік родин будемо у тісній взаємодії з організаціями-партнерами зі Сходу України. Такими, як організація «Я – Волноваха» чи «Міжнародна асоціація підтримки України», представники яких присутні на форумі. Ми хочемо, щоб не сталося так, що одні люди отримають цю допомогу, інші – ні, тому плануємо використовувати прямі контакти з волонтерськими групами та міськими головами, які мають достовірну інформацію».
Власне, допомога в рамках програми надаватиметься на кошти, виділені МЗС Польщі та за підтримки польського бізнесу. Голова польської організації «Фундація духовної культури Пограниччя» Стефан Батрух переконаний: спільна мета проекту – не просто допомогти обездоленим, а продемонструвати європейські стандарти взаємодії, бо це буде найкращий внесок на шляху України до Європейського союзу. Найперше Стефан Батрух подякував польсько-українській фірмі «Модерн-Експо» за сучасний формат ведення бізнесу:
«Живемо в час, коли є величезне бажання збагачуватися, але робиться це у дуже жорстокий спосіб. Маємо таку форму капіталізму, коли думають лише про себе і забувають про величезний прошарок населення, яке від того може страждати. Ми не хочемо, щоб так було в Польщі чи Україні. Тому фірма «Модерн-Експо» презентує новітній підхід: хоче розвиватися, але думає про те, щоб дати людям роботу, гідно їх за неї винагородити, а також не забуває, що частина суспільства страждає з приводу глупоти, цинізму, примітивного управління політикою. Саме з такого підходу виникла ідея, що створилася в середовищі саме «Модерн-Експо», – вийти назустріч потребам України. Українська держава не хоче визнати війну війною, ані те, що на Донбасі настала гуманітарна катастрофа. Має на те свої причини. Мені було боляче, що я ще рік тому звертався до різних установ і казав про те, що вже час допомагати українцям, а з мене сміялися. Сьогодні ми бачимо, що це є необхідним. Ми не можемо бути байдужими до страждання мільйона людей, котрі без даху над головою, не забезпечені, тиняються містами й селами, а їхні діти приречені мати травми на все життя. Тому в рамках програми «Разом з Україною» Польща як найближчий сусід вирішила, що треба братися за справи. За підтримки Міністерства закордонних справ Польщі будемо реалізовувати конкретний проект, що передбачає надання гуманітарної допомоги як мінімум для чотирьох сотень родин Дніпропетровщини, медикаменти для 10-х ФАПів, для 10-х місць тимчасового перебування переселенців, готові як мінімум 50-м родинам допомогти в оснащенні їхніх помешкань і запросити 50 дітей на відпочинок до Польщі, щоби зняти хоч частково травми, пов’язані з переживанням війни. Прагнемо допомогти психологічно: провести своєрідні психологічні вишколи з людьми. А також консультації для безробітних. Такий – план-мінімум. Хочемо до справи залучити польський бізнес, щоби розширити допомогу і з тих 400 родин зробити 600, а, може, й більше. Важливо, напрацювати модель співпраці. Робота, або буде успішною, або продемонструє, що дві сусідні держави неспроможні до співпраці».
Статистика свідчить: сьогодні на Волині – понад 3600 переселенців, із них понад 1100 таких родин живе в обласному центрі. За словами Луцького міського голови Миколи Романюка, найбільше проблем у наданні допомоги цій категорії населення – із житлом.
«Ми оперативно вирішуємо питання щодо влаштування дітей із таких родин у школи чи дитсадки. Щодо проживання, справді: та допомога, яку такі люди отримують від держави, не покриває їхніх витрат. На сьогодні в Луцьку питання житла для внутрішньо переміщених осіб не вирішено. Тут ми без допомоги держави, без чітких кроків у вигляді фінансування певних програм, із проблемою не справимося», – зауважив Микола Ярославович.
Щоби засвідчити готовність працювати пліч-о-пліч із поляками та волинянами, на форум прибув Волноваський міський голова Сергій Демченко. У його рідному місті на 24 тисячі мешканців – 1,5 тисяч переселенців. Міська рада веде ретельний облік таких родин. Як і для Луцька, найактуальнішою проблемою для Волновахи, забезпечення житлом.
«Сьогодні наше місто намагається знайти партнерів у Польщі, щоб співпрацювати з країнами Європейського союзу. До цієї роботи долучився наш народний депутат Дмитро Лубінець, благодійний фонд «Я – Волноваха». Ми охоче взяли участь у презентації проекту, в якому беруть участь і Луцьк, і Волноваха. Це, безумовно, здорово. Тому що співпраця розвивається: наші діти, до речі, мають змогу відпочивати в таборі «Ровесник», що у Луцькому районі. А в рамках нині презентованої програми наші діти зможуть також побувати і в Польщі. Побачити, як живуть там, відпочити, набратися сил. Діти – наше майбутнє. Це – те покоління, яке збудує незалежну єдину Україну. Тому такі заходи – необхідні. На мою думку, це – рух уперед. Користуючись нагодою, хочу подякувати волинянам, а особливо – фонду «Волинь-2014», за своєрідне шефство над Волновахою. Нещодавно ми отримали в подарунок від фонду реанімобіль для однієї з наших лікарень, подібних швидких у місті ще не було. Автомобіль сьогодні – в роботі, допомагає рятувати людські життя. Фонд надає нам допомогу медичними препаратами, в чому є надзвичайно гостра потреба. У лікарнях та ФАПах маємо нестачу ліків. Окрім того, у Волновасі – дуже багато переселенців. Це люди зазвичай малозабезпечені, тому їм треба допомагати і продуктовими наборами, і одягом».
Власне, найкраще про проблеми людей, що потерпають від війни, знають ті, хто з дня в день дивиться їм в очі. Як зауважив під час виступу голова правління організації «Я – Волноваха» Сергій Обідченко, Волноваський район безпосередньо дотичний до біди на Сході: це 100 км спільного кордону із окупованою територією, це 18 тисяч переселенців, десяток населених пунктів, які щодня потерпають від артобстрілів та вже понад тисяча зруйнованих будинків та установ.
«Допомога програми «Разом з Україною» – безцінна. Не тільки через те, що це матеріальна підтримка. А й тому, що бачимо вашу участь, вашу увагу. Розуміємо, що ми не одні. Це дає надію і віру на те, що щось зміниться», – стверджує Сергій Обідченко. Особливо відзначає участь волинян у допомозі жителям його малої Батьківщини.
У рамках форуму йшлося і про актуальні проблеми надання гуманітарної допомоги, про те, що благодійники з дня в день натрапляють на чиновницькі перепони у роботі.
«Що ми бачимо на сьогоднішній день? Іде якась форма надання гуманітарної допомоги Україні. Але спосіб цього – не відповідає стандартам 21 століття, – наголосив Стефан Батрух. – Мені болить, що немає гуманітарного коридору з Україною, що немає спрощеної процедури. Ми ж хочемо діяти прозоро і просити уряд спростити ці процедури. Є певні абсурдні вимоги. Наприклад, ветеринарний сертифікат для м’ясних консервів. Його неможливо здобути, коли продукція купується у різних магазинах у великій кількості. Прагнемо випрацювати разом з вами таку модель гуманітарної співпраці, яка буде зразковою. Я не хочу, щоби в Україні постав пам’ятник жертвам вимушеної депортації. Я хочу, щоби в Україні постав пам’ятник героям, які цього не допустили».
Головне у цій співпраці – довіра до партнерів. А вона є. Як запевнив Волноваський міський голова організаціям, які опікуватимуться переселенцями, котрі мешкають у Волновасі, у межах програми «Разом із Україною» він готовий надавати усіляку допомогу.
А от ті справи, які не в компетенції керівників органів місцевого самоврядування, обіцяв лобіювати у парламенті народний депутат України Дмитро Лубінець. Обранець подякував східним сусідам за те, що Польща стала великим лобістом інтересів України на світовій арені.
«Розумію, що не все так добре, як хотілося б. Неможливо країну, яка ще півтора роки тому була на межі диктатури, зробити абсолютно прозорою та демократичною Але ми, на мій погляд, робимо реальні кроки. Були прийняті зміни до законодавства про гуманітарну допомогу. Процес триває. Я готовий сьогодні разом із вами напрацювати низку пропозицій та стати партнером проекту «Разом із Україною», так би мовити, на парламентському рівні».
Останнім акордом форуму стало підписання учасниками програми «Разом із Україною» документів про співпрацю. Тож підписи стоять – чергова гарна справа стартувала.
Олена ЛІВІЦЬКА.