22 січня у Волинській обласній раді відкрилася
виставка молодих художників у підтримку бійців АТО. Тоді ж творча інтелігенція
звернулася до представників влади – заступника голови облдержадміністрації
Світлани Мишковець, першого заступника голови обласної ради Олександра
Пирожика, начальника відділу культури облдержадміністрації Валерія Дмитрука –
про необхідність активної підтримки обдарованої молоді, закладів культури і
мистецтва, зокрема про недопустимість закриття чи перенесення в інше приміщення
Луцької районної бібліотеки для дітей. Названі посадовці запевнили, що вони
сприятимуть.
Наступ на районну дитячу
бібліотеку не назвеш випадковим. Торік райкультурівці намагалися «прикрити»
занадто сміливий народний театр «Гармидер», і тільки втручання громадськості та
представників польського Генконсульства врятувало його від виселення з
районного будинку культури.
Область провину за «бібліотечне
рішення» покладає на депутатів райради. Мовляв, віднедавна громади отримали
повноваження все вирішувати на свій розсуд, от і чинять, як їм заманеться. Начальник
облуправління культури Валерій Дмитрук, якого державна посада зобов’язує стояти
на сторожі подібних закладів, лише руками розвів: «Ми за збереження бібліотеки,
але район нас не слухає…»
Тобто мав би заступитися за
дітей районний відділ культури, директор ЦБС Луцького р-ну. Але вони у цій депутатській
«войнушці» супроти культури вже давали вказівки про пакування книг. Єдині, хто
дав чітку правову і моральну оцінку цим діям, були працівники обласної
бібліотеки для дітей та Спілка бібліотечних працівників.
«Прошу вашої допомоги у
висвітленні проблеми, – зверталася до редакції Оксана Романюк – керівник
регіонального піар-офісу «Сучасні бібліотеки Волині», головний методист
обласної бібліотеки для дітей. – Забирають гарне приміщення бібліотеки з усіма
зручностями (ще й досі у цьому районі міста не всі установи можуть похвалитися
сучасним клозетом усередині приміщення) на затишній вулиці старої частини
Луцька, – і додає: – У тому районі міста колись була симпатична книгарня на
розі Ковельської і Шевченка – її вже нема. Далі боролися за найстарішу аптеку
Луцька №1 – вона ще є… Прийшла черга знищення бібліотеки». А ще з Шевченкової
зникло поштове відділення… До зниклих книгарні і поштового відділення, ще
існуючої районної дитячої бібліотеки, редакції газети «Слава праці» (а при ній
ще й відомої літстудії «Зорі над Стиром»), річкового порту, Луцького училища
культури і мистецтв ім. Ігоря Стравінського, палацу, у якому тепер лікарня,
Будинку вчителя, Палацу спорту додати б іще кілька міні-книгарень, музейчиків,
інтернет-бібліотек, затишних літературно-мистецьких кав’ярень – була б на руці
Луцька своя «золота» літературно-мистецька обручка.
Райцентрівська ностальгія
Про «непотрібність» дитячої
бібліотеки почув рік тому. Редактор «Слави праці» Михайло Лапків оприлюднив
думку, яка бродила в кулуарах владних коридорів: ««Луцький р-н – єдиний в
області, що немає свого р-ну. І в районну бібліотеку для дітей ходить малеча із
Луцька, а зарплату платить район. Тому її потрібно перенести у Торчин». На це
резонно зауважив: «А чому б розбудову нового райцентру не почати з
перебазування у Торчин редакції газети разом з усіма райдержавнівськими і
райрадівськими установами, з усіма тими головами, що додумалися до «районування»
дитячої райбібліотеки? Перенесли б – і був свій район. Хоча, на мій погляд, всі
райони області заздрять Луцькому, що він ОБЛАСНИЙ і ОБЛАСКАНИЙ. Під рукою
районщиків – усе обласне і міське керівництво: у будь-яку мить із
найнедоступнішим чиновником можна за руку привітатись. А що, маючи такий
земельний ресурс навкола міста, вони й досі не спромоглися на свій особливий
«РАЙЛУЦЬКІВСЬКИЙ острівок» (між вулицями Ковельською, Червоного Хреста,
Львівською і Володимирською) – це вже питання рівня стратегічного мислення і
господарських можливостей.
…Звісно, говорити – одне, а
їздити в Торчин чи якийсь інший «найрайлуцькіший центр» нікому з посадовців і в
думку не приходило. Тому й здалося тоді, що редактор пожартував. Але вже
наприкінці року стали долинати тривожні чутки від самих бібліотекарів – їх уперто
хочуть переконати, що потрібно переселятися у Торчин. І цьому альтернативи нема.
На це частина із них приречено зізналася, що в такому разі змушена буде
розрахуватися з роботи». Згодом знайшлася альтернатива: бібліотека має
перебазуватися у с. Гірку Полонку. Вже й розпорядження видали. Текст рішення
Луцької районної ради від 21.11.2014 р. №38 «Про безоплатну передачу
приміщення» – як мінімум мав би бути оскаржений якщо не районними чи обласними
чиновниками від культури, то бодай прокуратурою, яка має стояти на сторожі
інтересів найменшеньких громадян України. Адже під маркою громадського рішення
фактично робиться спроба рекету: «Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43,
статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про
порядок відчуження майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад
сіл, селищ району, затвердженого рішенням районної ради від 28.01.2012 року
№21/17 «Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл,
селищ району», враховуючи лист комунального підприємства «Луцьке» від
18.11.2014 року №70/07, 11/14 та лист Луцької райдержадміністрації від
19.11.2014 року №2599/20/2-14, а також рішення постійної комісії районної ради
з питань економіки, земельних відносин, екології та розвитку підприємництва,
районна рада вирішила:
1. Надати згоду на безоплатну
передачу в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ району з
балансу відділу культури Луцької районної державної адміністрації на баланс
комунального підприємства «Луцьке» приміщення районної дитячої бібліотеки,
балансовою вартістю 331500 грн, площею 94,1 кв. м, що перебуває за адресою: м.
Луцьк, вул. Шевченка, 88.
2. Начальнику відділу
культури райдержадміністрації В. М. Зінчук здійснити безоплатну передачу
приміщення зазначеного в пункті 1 даного рішення відповідно до вимог чинного
законодавства.
3. Контроль за виконанням
даного рішення покласти на заступника голови райдержадміністрації А. А.
Сидорчука та постійну комісію районної ради з питань економіки, земельних
відносин, екології та розвитку підприємництва. Голова ради О. Я. Гвоздецький».
Читаючи цю писанину, яку
хтось намагається видати за правове рішення від імені держави та ще й
райрадівської громади, оперує листами та рішеннями, хочеться сказати: «Гляньте
в оченята дітей, хіба таку несусвітницю, що тягне як мінімум на посадовий
злочин, ще й колективний, що дискредитує державного службовця і державу, варто
приймати? Хіба цього не розуміють ні начальник відділу культури, ні районні
очільники, ні всі депутати, чи їх навмисне вводять в оману?
«Це жахливо, що у наш новий
час хтось намагається «віджати» у дітей книгозбірню!» – наголошував голова ВОО
УФК Геннадій Сарапін. Разом із бійцями ДУКу того ж дня фондівець зініціював
зустріч громадськості з керівниками Луцького р-ну. Наступногодня ініціативну
групу, до якої входили письменники, бібліотекарі, батьки читачів, представники Українського
Фонду Культури та ДУКу, прийняли тодішній виконувач обов’язків голови Луцької
райдержадміністрації Арсен Сидорчук та голова Луцької райради Олексій
Гвоздецький і його заступник Вадим Веремчук. Посадовці спробували переконати,
що приміщення бібліотеки більш корисним буде для громади в ролі терцентру, який
надаватиме близько 80 найменувань послуг населенню: «Поки що воно у будівлі
районної ради, та, бачите, як тут тісно і які великі черги! Всі нервуються,
матюжать владу… Маємо ж десь розмістити новоутворений терцентр…» Але присутні
зуміли переконати владців, що вирішувати болючі господарські справи районної
громади за рахунок дітей, зокрема районної дитячої бібліотеки, таки недоречно.
Словом, відбувся конструктивний і – головне – вчасний обмін думками. Під час розмови обидві
сторони дійшли висновку, що варто звернутися до депутатів Луцької райради з
проханням відкликати попереднє рішення про перенесення бібліотеки, а Луцького
міського голову Миколу Романюка просити про розумні поступки громаді Луцького
р-ну у вирішенні їх господарських питань. При цьому громадськість акцентувала,
що інтереси дітей захищені міжнародними Конвенціями і Конституцією, а
бібліотека – ще й законами України про бібліотечну справу.
Так з’явився новий лист, яким
громадськість просила заступитися за бібліотеку міністра культури України,
голову облдержадміністрації Володимира Гунчика, голову облради Валентина Вітра,
начальника управління культури облдержадміністрації Валерія Дмитрука, Луцького
міського голову Миколу Романюка, новопризначеного голову Луцької
райдержадміністрації Ігоря Ярмольського та голову райради Олексія Гвоздецького.
Громадськість б’є у дзвони
Першою з приводу
райрадівського «бібліотечного» рішення забила на сполох письменниця і директор
Волинської обласної бібліотеки для дітей Наталя Граніч: «Ми стурбовані
ситуацією, яка складається навколо Луцької районної бібліотеки для дітей, а
саме: рішенням сесії Луцької районної ради про переселення бібліотеки за межі
міста. Вважаємо, що це призведе до втрати бібліотеки для користувачів,
погіршення матеріально-технічної бази установи, роз’єднання методичних центрів
культури району.
Луцька районна бібліотека для
дітей функціонує по вул. Шевченка, 88 із початку свого заснування. Старе приміщення
бібліотеки було знесено з умовою надання в новому приміщенні рівноцінної площі.
Луцьким приладобудівним заводом на цьому місці в 1974 р. побудовано житловий
п’ятиповерховий будинок, в якому для бібліотеки було виділено 100м2 (для
читачів – 90м2). В 2011 р. бібліотека приватизувала свою частину приміщення…»
Повний текст звернення «Волинська газета опублікувала» у №4 (1000) за 22 січня
ц. р. Він і став ключовим.
А ось ще один крик волаючого
в пустелі: «Волинське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
висловлює занепокоєння ситуацією, яка склалася навколо приміщення Луцької
районної бібліотеки для дітей. Адже рішення сесії Луцької райради про
переселення бібліотеки за межі міста в с. Гірка Полонка позбавляє маленьких
мешканців району можливостей користуватися ресурсами бібліотеки у зручному для
малечі місці – мікрорайоні Красне обласного центру. Вважаємо, що влада повинна
підтримувати заклади, зокрема бібліотеки, саме дитячі бібліотеки. Не заперечити
– від того, що читають наші діти, в яких умовах розвиваються, як формується
їхній світогляд, залежить майбутнє нашої держави. Рівень цивілізованості країни
визначається рівнем розвитку бібліотек, які зберігають в собі усе культурне
надбання. Ми впевнені, що серед читачів Луцької районної бібліотеки для дітей –
майбутні вчені, філософи, письменники. І наша країна ще буде гордитися їхніми
досягненнями…» Це звернення підписала голова ВОВ УБА Л. Назарук.
На захист бібліотеки встала й
облорганізація Національної спілки письменників: «Формування майбутнього
громадянина починається з дитячої книжки. Здавалося б, що тут складного для
розуміння? Тим часом деяким чиновникам ця проста істина видається чимось на
кшталт недосяжної мудрості, і вони приймають рішення прямо протилежні до тих,
що мали б бути зумовлені здоровим глуздом.
Один із таких кроків –
рішення Луцької районної ради про виселення дитячої районної бібліотеки з
приміщення на вулиці Шевченка, 88 і перенесення її в с. Гірка Полонка.
Абсолютно зрозуміло, що в результаті цього рішення бібліотека перестане бути
районною і стане звичайною сільською, бо діти з інших сіл Луцького р-ну в Гірку
Полонку по книжки не поїдуть. Окрім того, нині бібліотека, перебуваючи в
Луцьку, має понад дві тисячі читачів. Зрозуміло, що в Гіркій Полонці їх буде у
десяток разів менше. Депутати, котрі приймали згадане рішення, очевидно,
врахували цей момент, бо бібліотеці на новому місці відводиться приміщення за
площею на третину менше від того, що є сьогодні. Отже, заклад цілком свідомо
відправляють на задвірки».
Найпринциповіше висловився
голова ВОО Українського Фонду Культури Геннадій Сарапін: «Зараз на Сході іде
неоголошена війна супроти Української держави. Росія виділяє мільйони доларів
на інформаційну та культурну експансію супроти нашої державності, національної
свідомості, культури. Ворог намагається нищити українців не тільки фізично, а й
духовно. Тому вважаємо, що наступ на Луцьку районну бібліотеку є недалеким від
путінських задумів і не на користь українців. Фактично громада, а скоріше за
все – окремі спритники чи провокатори від імені депутатського корпусу, ввівши
народних обранців в оману, фактично від їхнього імені займаються рекетом
бібліотечного приміщення. Того приміщення, яке самі бібліотекарі свого часу і
відстояли для громади району у міста».
За малою брехнею – велика
Почнімо із оціночної вартості
приміщення бібліотеки. Навіть побіжний погляд каже, що вона занижена: «В Луцьку
ціна 1 кв. м однокімнатної квартири – від 5340 грн, у центрі міста ціна зростає
до 6000 грн». Це на 26 січня 2014 р. За малою брехнею заховано і велику. Велику
брехню, що бібліотека – це «спільна власність». Це приміщення приватизоване
самими ж бібліотекарями. Районні інстанції і пальцем не поворухнули, щоби свого
часу допомогти їм у цьому. Самі бібліотекарі, коли приладобудівний завод
зазіхнув на приміщення у їхньому відомчому будинку, два роки оббивали пороги
інстанцій, щоб довести своє право на це приміщення. Потім самі й оформили
правоустановчі документи. Ще кілька разів це право захищали. Та ще більша
правда у тому, що раніше на цім місті була старенька міська школа, а відтак і
бібліотека. І теж міська. І в міста район їх не викуповував. Їх місто передало
ціленаправлено під райбібліотеку з умовою, що там буде читальня – методичний
центр для бібліотекарів р-ну і містян. І крапку в цій історії має поставити
справедливість. Якщо нема у районі бібліотекарів, і культпрацівників, і
народних обранців, і апаратчиків держадміністрації, які могли б захистити
дитячу бібліотеку, то вона має перейти знову у міську власність – і служити
дітям міста. Того міста, яке виховало голову обласної ради Валентина Вітра,
який теж був читачем саме цієї бібліотеки.
Комісія з гуманітарних питань
Так думалося, коли у черговий
раз переступав поріг райради, де мала зібратись комісія з гуманітарних питань.
Її очолює Марія Пивовар, до складу входить 12 депутатів. Цього разу прийшло
тільки семеро, до їх роботи долучилися новопризначений голова
райдержадміністрації Ігор Ярмольський, голова райради Олексій Гвоздецький,
також бібліотечні працівники, батьки… Марія Йосипівна відкриває засідання з
одним питанням на порядку денному: про долю районної бібліотеки для дітей.
Дивується, чому і в пресі, і в місті стільки переполоху, адже ніхто виселяти
бібліотеку не збирається, просто хочуть підремонтувати приміщення. На що завідувачка
бібліотеки Галина Солодуха зачитує лист, яким бібліотекарів зобов’язували виселитись
із книжками фактично за один тиждень – ще до 20 січня, і лиш втручання
громадськості (не істерика, як дехто пробував це подати) призвело до «милості»
і райкультівських керівників, і райрадівських, і райдержадміністратівських. Під
час цього засідання виявилося, що декотрі члени комісії навіть не знають, де розташована
ця читальня, звісно ж, уперше чують про вже буцімто проголосоване сесійне
рішення. Отже, як і підозрювала громадськість, воно було шите білими нитками…
– Я прочитав звернення
громадськості і був по-доброму здивований, що у нас є стільки небайдужих людей,
готових захищати нашу культуру, – мовив голова райдержадміністрації Ігор Ярмольський.
– Я розділяю їхню громадянську позицію. Разом із Олексієм Ярославовичем ми вже
обговорили це питання з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком,
зустрічаємося з Луцьким міським головою Миколою Романюком. Одразу скажу:
налаштовані на збереження бібліотеки.
Ігор Петрович розповів про
своє бачення проблеми, можливі шляхи виходу з «бібліотечного тупика». Відтак
попросив висловитися бібліотекарів, батьків маленьких читачів. І директор
обласної бібліотеки Наталія Гранич, і заступник начальника обласного управління
культури облдержадміністрації Марія Назаревич, батько шестикласника Олега
Марчука Юрій Іванович та дідусь п’ятикласниці Ангеліни Капітан Іван Степанович подякували
новому очільнику райдержадміністрації за конструктивну позицію, а райрадівців і
їх депутатів попросили надалі триматися букви закону, приймаючи важливі
рішення. Адже «так вирішила громада району» – не є аргументом, щоб попирати
Конституцію і державні закони, зокрема й про бібліотечну справу та права дітей.
Відчувалося, це рішення про
передачу бібліотечного приміщенні на баланс новоствореного підприємства
«Луцьке» – поспішне і від нього потрібно рятувати район, адже нічого, окрім
ганьби й осуду, української патріотичної громадськості воно не принесе. До
речі, окрім названих вище звернень, у підтримку бібліотеки виступили Асоціація
козацьких стрілецьких братств України, Всеукраїнський рух «За збереження народу
України», обласна організація профспілки працівників культури України, ВОГО
«Фундація розвитку громад», ВОРВП «Надстир’я», ВОМГО «Асоціація молодих
реформаторів», ВОГО «Ми плюс», ГО «Правий сектор ДУК»…
…Найдивніше, що ті, хто давав
вказівки пакувати книги у мішки, тепер виявилися у перших рядах оборонців… Отаку
кашу заварили на всю Україну…
Крапки над «і»
Хто ж розставить усі крапки у
цій бібліотечній історії? Відомо, що районщики зустрілися з міським головою
Миколою Романюком. Розмова відбувалася за закритими дверима, тому не знаємо її
деталей. Але автор цих рядків поцікавився думкою Луцького міського голови з
приводу всієї цієї історії і почув: «Хтось же заварив таку бучу. Звичайно ж,
бібліотека буде. Вона потрібна як для читачів Луцького р-ну, так і Луцька.
Ніхто не дасть її кривдити!». Віриться, що так і буде. Але чи не пора люструвати тих чиновників
Луцького р-ну, які прийшли до влади після Революції гідності, а спробували
діяти як справжні негідники?!
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: Луцька районна бібліотека для дітей та люди, які вболівають за її долю