Рятівне милосердя

Скромні урочистості в актовій залі ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536», господарі котрого – Віктор та Ігор Чорнухи – серед головних фундаторів – зібрали представників волинського бізнесу, які й стали рятівною соломинкою у біді, що торкнулася України так несподівано, але так жорстоко. 

Були у залі ті, хто на передовій, ризикуючи життям, захищав незалежність, запросили волонтерів – без їхньої участі робота не стала би системною та злагодженою. 

– В Україну прийшла війна… І тоді піднялися небайдужі: добровольці пішли на фронт, волонтери воювали в тилу. Кожен намагався щось зробити. Ідея створення нашого фонду – об’єднати зусилля патріотів, щоб допомогти фінансово й організаційно армії. Нам це вдалося. «Ні дня без добрих справ» – за таким правилом ми постійно працюємо, – розповів голова правління фонду, керівник компанії зі світовим іменем «Модерн-Експо» Петро Пилипюк.

Як кажуть, немає лиха без добра. У таку скрутну хвилину українці довели, що вони – велика і сильна нація, і головне – єдині у своєму прагненні до справжньої незалежності.

Керівник виконавчої дирекції фонду Володимир Кривович не став звітувати про суми наданих коштів. Не це, зрештою, головне, хоча вони дійсно вражають: за рік гривні перетворилися на мільйони. Лише за найскромнішими підрахунками, було надано допомоги понад 8 мільйонів гривень. Але насправді сума геть інша, бо ж іноді потреби виникали спонтанно, їх потрібно було вирішувати негайно, і тоді фундатори вирішували всі матеріально-технічні проблеми, не зволікаючи з процедурою погоджень та перерахунків… 

Запрошений на урочистість голова облдержадміністрації Володимир Гунчик не приховував: завдяки Фонду влада відчула, що є на кого розрахувати у скруту. 

– Жодного разу представники «Волині-2014» не відмовили у допомозі, коли до них зверталися. Жодного! Ми не чули пояснень, мовляв, не вистачає ресурсів. Усе вирішувалося швидко і прозоро, – зазначив Володимир Петрович.

Подякував благодійникам і голова облради Валентин Вітер, який, як і Володимир Гунчик, нагородив працівників та фундаторів Фонду грамотами. 

Не обійшлося без вдячності і у зверненні Луцького міського голови Миколи Романюка:

– Коли ви почали реально допомагати, про це майже ніхто не знав, бо робили багато, але – тихо: без піару чи реклами. У нас як буває іноді: хтось купить один приціл – і по телебаченню три місяці про це розказує…

Як усе починалося, розповів заступник голови правління Фонду Євген Дудка. Зазначив, що Петро Пилипюк одразу чітко скерував: треба допомагати і робити це необхідно системно. Як реалізовували наміри? Звісно, почали систематизувати інформацію, звертатися до волонтерів, бо так вийшло, що вони найкраще знають ситуацію на передовій… Водночас самі шукали прямі контакти з командуванням військових частин та добровольчих підрозділів. Було єдине бажання: допомогти, зробити власний внесок у перемогу. Тож спочатку всі зусилля спрямували на забезпечення армії. А потім зрозуміли: тут, удома, у кожного солдата лишилася родина. І якщо держава хоч якось забезпечує армію, то сім’ї наших військовослужбовців часто лишаються з бідою сам на сам. І найстрашніше, коли чоловік чи син гине або ж потребує вартісного лікування, а рідні не можуть допомогти. Тоді одразу долучалися благодійники з «Волині-2014». 

Розповіді та спогади вражали. Важко було стримувати емоції, коли переглядали фільм про роботу Фонду. Кадри з передової, слова людей, яких свого часу підтримали ці благодійники… Усе це – емоції. Хвилюючі, зворушливі, патріотичні… Особливо важко було стримати сльози, коли прямо в залі вручили грошову допомогу для лікування двом родинам, долю яких скалічила війна…

Екс-начальник УСБУ в області, генерал-майор у відставці Володимир Мельникович зазначив: благодійник – це стан душі. І просто подякував за добро, яке присутнє в кожній справі колег-фундаторів.

Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл наголошував, що у роботі фонду не було гасел, політики, а просто – жертовність.

– Щоб ви завжди мали що роздавати, – побажав владика, водночас побажавши всіляких гараздів усім причетним до роботи «Волині-2014» та нагородивши одного із засновників та активних учасників Олександра Андріанова церковним орденом.

До речі, фундатори та працівники виконавчої дирекції, котрі більше звикли до того, що самі вручають подарунки, того дня приймали нагороди та відзнаки. І їх було дуже багато! Адже, крім уже згаданих людей, прийшли на урочистості з нагоди річниці фонду начальник УМВС у Волинській області Петро Шпига, нинішній начальник УСБУ в області Володимир Фелонюк, перший заступник начальника Луцького прикордонного загону – начальник штабу полковник Іван Маняков, керівник департаменту патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України Олександр Фацевич (донедавна очолював роту міліції спеціального призначення «Світязь»), заступник командира по роботі з особовим складом в/ч А 4559 підполковник Ігор Красовський, т. в. о. начальника штабу 14-ї окремої механізованої бригади майор Андрій Якімков, представники командування Західного територіального управління Національної гвардії України, керівництво волинських медзакладів, де лікуються бійці АТО, волонтери, партнери й однодумці Петра Пилипюка із сусідньої Польщі Богдан Лукасік та отець Стефан Батрух, настоятель Свято-Михайлівського храму УПЦ КП отець Степан Гайгель. І цей перелік можна продовжувати.

Олександр Фацевич, котрий, до слова, сам того дня святкував день народження, розповів, що і він особисто, і його хлопці відчули допомогу Фонду. Адже кожна подарована річ, навіть найдрібніша, давала максимальну можливість вижити. 

– Звісно, ми добре виконували поставлені бойові завдання, але без необхідного спорядження та техніки не вийшли би живими з-під Іловайська та Дебальцевого. Завдяки вам, – звернувся до благодійників Олександр Фацевич, – нині зі своїми родинами бійці «Світязю», завдяки вам і я тут стою, бо повернувся живим…

Головний поліціянт столиці, до речі, прийшов не з порожніми руками – він вручив працівникам виконавчої дирекції нагрудні знаки, які є лише у нової поліції. 

Того дня було ще чимало нагород: зокрема від прикордонників подяку отримали керівник фірми «КамАЗ-Агро» Олександр Андріанов, директор сільгосппідприємства «П’ятидні» Валерій Діброва, гендиректор АТ «СКФ-Україна» Володимир Цибульський. Від СБУ України у Волинській області слова вдячності були Петрові Пилипюку, котрому вручили також нагрудний знак, а цінні подарунки – годинники – Вікторові Чорнусі і голові наглядової ради компанії «Атлант Плюс» Миколі Муравчуку. Головний міліціонер області Петро Шпига оголосив подяку від міністра внутрішніх справ за благодійність директорові сільгосппідприємства в с. Угринів Андрієві Тураку та директорові підприємства «Волинь-Зерно-Продукт» Євгенові Дудці. А керівник Волинської дирекції «РайффайзенБанк Аваль» Лариса Барабаш отримала медаль «За заслуги» від Української спілки ветеранів Афганістану.

Головному редакторові «Волинської газети» та на громадських засадах заступникові виконавчого директора Володимирові Данилюку вручив подяку заступник командира по роботі з особовим складом в/ч А 4559 підполковник Ігор Красовський. Як уже зазначалося, також вшановано велику роботу й інших працівників виконавчої дирекції – Інни Жолоб, Ігоря Лещенка та Ярослава Кухаренка.

А закордонні гості та партнери з міжнародної програми «Разом із Україною», котрі теж прибули із подарунками, зізнавалися: вони здивовані мужністю тих, хто стоїть на передовій, хто захищає свою державу і водночас береже спокій сусідніх країн. І це у Європі розуміють та цінують. Бо українці, які грудьми стали на шляху російсько-терористичних банд на Сході, тим самим захищають від поневолення і країни Європейського Союзу.

– Там усі вірять у Бога, навіть ті, хто у мирному житті про Всевишнього рідко й згадував. Там інше сприйняття життя і значно більша його цінність, – священик Степан Гайгель розповідав про все з власного досвіду, бо ж сам в епіцентрі воєнних подій не один раз перебував на межі життя і смерті.

Він подарував благодійникам ікону Почаївської Божої Матері і розповів її чудодійну історію. Тепер же, зазначив священик, Свята Діва берегтиме й наших солдатів.

Під час урочистостей сертифікати на оздоровлення отримали дві волинські родини учасників АТО, а військові 14-ї ОМБ розжилися на новенький автомобіль, ключі від якого вручив Євген Дудка.

Підбивав підсумки, як і годиться, господар дому, голова наглядової ради ПАТ «Луцьксантехмонтаж-536» Віктор Чорнуха, подякував усім, хто прийшов разом відзначити цей маленький, але такий важливий ювілей. Він зазначив: головне, що всі зусилля дійшли до тих, хто справді потребує допомоги. 

Особливу відзнаку передав колегам гендиректор ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» Ігор Чорнуха. Він нещодавно повернувся із Волновахи Донецької обл. – міста-побратима Луцька, котре у волинян асоціюється із початком кривавої війни. У Волновасі святкували День міста. І, як розповів Ігор Володимирович, відзначали найкращих людей. Подяку передали і фундаторам «Волинь 2014» – за величезну підтримку. 

І це не випадково. Адже благодійники Фонду допомагали, коли сюди приїздили діти з Волновахи, самі неодноразово відвідували зону АТО, звісно, їхали з подарунками – речами першої необхідності. Один із найцінніших – сучасний реанімобіль, який група компаній SKF спільно з Благодійним фондом «Волинь-2104» передали для вузлової лікарні станції Волноваха. У тому автомобілі, що став рятівним для багатьох, – було чимало медичних препаратів, інвалідні візки, одяг, крупи та цукор. 

Кожен із фундаторів зізнавався: мріє, аби війна швидше завершилася, одразу обіцяючи, що робота Фонду тоді тільки посилиться. Бо ж так хочеться вже не вкладати кошти у броньовані автомобілі та бронежилети, а допомогти тим, хто найбільше постраждав через війну: матерям, котрі втратили синів, дружинам, які стали вдовами, їхнім діткам-сиротам та бійцям, котрі повернулися додому з підірваним здоров’ям.

– Переконаний: зовсім скоро так і буде. Адже ми обов’язково переможемо, – впевнено зазначив Петро Пилипюк.