Мільйони гривень, використані Благодійним фондом «Волинь-2014» для потреб захисників Української держави та їхніх родин, не з’явилися, як манна небесна, з нічого, а були акумульовані завдяки патріотизму, жертовності та громадянській позиції, насамперед, фундаторів благочинної організації, а також їхніх однодумців. І це – чи не найголовніший підсумок роботи!
Позаду – рік наполегливої, щоденної, патріотичної праці, коли доводилося не озиратися на інших, не кивати на державу, а брати ініціативу та відповідальність на самих себе, щоб не стільки числом, як умінням та досвідом спочатку аналізувати ситуацію, потім визначати пріоритети, а одразу після ухвалення рішень – чітко та ефективно виконувати поставлені завдання та бачити результат їх виконання.
До наповнення фінансового ресурсу Благодійного фонду «Волинь-2014» за рік роботи долучилося чимало різноманітних установ та організацій, а також – просто небайдужих громадян. Насамперед слід відзначити колективи та керівництво ПОСП ім. Тараса Шевченка (Горохівський р-н, голова правління Андрій Турак), «Луцьксантехмонтажу №536», АТ «КамазАгро», ТзОВ «Західігробізнес», СП ТОВ «Модерн-Експо», ПАТ «Іскра», ПАТ «Завод апаратури зв’язку «Іскра», ТзОВ «П’ятидні», ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт», ТОВ «Вілія-Трейд», кондитерської фабрики «Віліч», ТзОВ «Торговий дім «Аванта», ТОВ «Волинь-Кальвіс», приватного орендного підприємства ім. Івана Франка, ТзОВ «Атлант Плюс», ПП «Метал Альянс», СГПП «Дружба», ТзОВ «ГОР-АГРО», СГТОВ «Лище», ТзОВ «Радехівський цукор», ТзОВ «ДЕДДЕНС АГРО», ПАТ «Теремно Хліб», ПАТ «Новоград-Волинський хлібзавод», «Луцької ДПМК», ТзОВ «Єврохолдинг», ТОВ «Агро-Престиж», «Бауер-плюс-крупи»: лише прямі їхні інвестиції в роботу благочинної організації сягнули майже 8 млн грн!
Чому для характеристики допомоги вживається саме цей термін? Усе дуже просто: кожна з цих організацій упродовж року вирішувала дуже багато питань, пов’язаних із забезпеченням нашого війська та допомогою родинам мобілізованих, і в інший спосіб, надаючи різноманітні матеріально-технічні та людські ресурси з власної ініціативи і не зараховуючи їх у «загальний казан». Тому, навіть за найскромнішими підрахунками, використано не 8 млн грн, а разів у п’ять більше…
У цьому сенсі слід навести характерний приклад. Один із фундаторів Фонду – Володимир Цибульський – зумів домовитися з німецькими партнерами та забезпечив доставку на Волинь сучасного реанімобіля. А недавно Володимир Іванович за рахунок власних заощаджень профінансував придбання автомобіля підвищеної прохідності для бійців одного зі спецпідрозділів, які виконують у зоні проведення АТО специфічні завдання, а тому повинні мати матеріальну базу для належної підготовки військово-службовців.
Одне із засідань Благодійного фонду.
Або ще один красномовний приклад. Торік восени керівник ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт», заступник голови правління Благодійного фонду «Волинь-2014» Євген Дудка започаткував у військовій частині №4554, розташованій неподалік с. Оржів Рівненського р-ну сусідньої Рівненщини, безпрецедентну акцію: працівники його підприємства на добровільній основі виїхали на допомогу фахівцям бази зі збереження та відновлення військової техніки та устаткування, щоб власними працьовитими руками допомогти місцевим умільцям «поставити на ноги» не лише армійські вантажівки, але й набагато потужніші та грізніші бойові машини – від БТРів і танків «Т-64» до БМ-21 «Град» та самохідних артилерійських систем «Піон». Зрозуміло, що командировані фахівці за місцем основної роботи отримували заробітну платню, також було організоване проживання та харчування.
Бійці тербату «Волинь» отримали допомогу у Дебальцевому.
Не розкриваючи військової таємниці, можна зауважити лише одне: буквально з металобрухту волинянам вдалося відновити стільки бойової техніки, що її вистачило для повної комплектації не одного військового з’єднання! Ну, а потужність та точність «волинського вогню» на своїх головах відчула не одна сотня донецьких сепаратистів та їхніх російсько-терористичних поплічників…
Але в/ч4554, навіть зважаючи на величезні масштаби допомоги цій частині, лише краплинка в морі тих підрозділів та добровольчих формувань, які за рік роботи «Волині-2014» отримали цілком конкретну та необхідну допомогу. У цьому сенсі як, наприклад, не пригадати героїчного танкового екіпажу під командуванням Миколи Тишика, котрий під час одного з боїв на Сході знищив кілька ворожих танків та автомобілів із боєприпасами, а під кінець захопив як трофей цілком справний «Т-72», залишений переляканими до смерті сепаратистами! Коли представники правління Благодійного фонду «Волинь-2014» поцікавилися в хлопців, як їх відзначити за цей подвиг, то молоді, щирі та добрі волиняни попросили… планшети, так необхідні їм для налагодження сучасного зв’язку!
Ремонт техніки для потреб АТО.
Проте пріоритетом, звичайно, була системна та цілеспрямована допомога не окремим Героям, а цілим з’єднанням та формуванням. У першу чергу до правління за сприянням зверталися, звичайно ж, ті, хто відправлявся на передову саме з Волині, й ті, хто приймає тут поранених військовослужбовців. І як не згадати, наприклад, Луцького військового госпіталю, Луцького прикордонного загону, УСБУ у Волинській області, УМВСУ у Волинській області, обласний військовий комісаріат, військові частини №№ 0849, 0259, 2331, 4559, 0864, 2581, 2262, 2299, 2042, 4680, 4021, 0576, 2304, батальйони «Донбас», ДУК «Правий Сектор», «Айдар», «Азов», «Волинь», врешті-решт – роту спецпризначення «Світязь»!
Під особливим піклуванням були й місця підготовки до відправлення в зону АТО, насамперед, Рівненський та Яворівський військові полігони, де мобілізовані волиняни відчували потребу не лише в патронах чи амуніції, якими їх Міністерство оборони забезпечувало централізовано, але й у предметах першої необхідності, без яких було дуже важко справитися з побутовими негараздами – наприклад, величезними ємкостями для води, отриманими від Фонду для облаштування польових пунктів для миття військовослужбовців.
До «Волині-2014» зверталися та отримували допомогу, щоб потім використати її для потреб оборони від агресора, і громадські організації – такі, як облорганізація Української спілки ветеранів Афганістану, ГО «Активіст», «Самооборона Волині», ГО «Майдан Волині», Спілка ветеранів-добровольців, «Лікарняна каса міліції Волині», «Автомайдан Волині» та багато-багато інших.
Тетяну Білінскі відвідав в угорській клініці бойовий побратим.
Благодійний фонд «Волинь-2014», постійно надаючи допомогу не лише вищеперерахованим, але й багатьом іншим установам, організаціям, військовим частинам, добровольчим підрозділам, ніколи не забував і про нагальні потреби цілком конкретних громадян.
Найхарактернішими в цьому сенсі можуть бути мінімум два випадки. Чи не вся Волинь знає про подвижницьку жертовність лікарки-волонтерки Тетяни Білінскі. Мужня і безстрашна жінка рятувала життя активістам Євромайдану в Києві, а потім добровольцем відправилася надавати медичну допомогу нашим «кіборгам» у самісіньке пекло війни – донецький аеропорт. І коли агресор застосував проти наших безстрашних захисників невідому хімічну зброю, Тетяна Білінскі зазнала важкого отруєння. Унаслідок ураження в неї почали відмовляти найважливіші внутрішні органи… І коли волонтери на чолі з Любавою Дроган звернулися до Фонду за невідкладною допомогою, то члени правління ухвалили одноголосне рішення: для порятунку життя Тетяни Білінскі в одній із угорських клінік було перераховано дуже вагому суму коштів… Ще один приклад у цьому ряду – доля звичайного ковельського робітника Віталія Гарбара, мобілізованого на фронт молодого чоловіка, який під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий обстріл і внаслідок психологічного шоку був уражений цукровим діабетом. Глава багатодітної родини повернувся додому інвалідом, але в лікуванні та вирішенні найнагальніших побутових проблем залишився буквально сам на сам із усіма негараздами. Тому, отримавши влітку чергову партію допомоги від «Волині-2014», не приховував: якби не поміч Благодійного фонду, навіть і не знає, чим би це все закінчилося…
Начальник УМВСУ у Волинській області Петро Шпига дякує за допомогу бійцям «Світязю».
Не забули благодійники з «Волині-2014» і про тих співвітчизників, які змушені проживати буквально на лінії фронту, тому численні візити представників нашого краю в місто-побратим Луцька Волноваху, у військовий госпіталь м. Щастя завершувалися не лише моральною підтримкою патріотично налаштованих громадян України, але й врученням різноманітним організаціям та установам відповідних територій найнеобхіднішого: від сучасних реанімаційних автомобілів до предметів першої необхідності, зібраних та куплених як на території Волині, так і отриманих з-за кордону за програмою українсько-польської співпраці «Разом з Україною».
Тому навіть багатомільйонними надходженнями та видатками, здійсненими за рік роботи Благодійного фонду «Волинь-2014», неможливо окреслити весь масштаб заходів із підтримки народу України, який мужньо став на захист свободи, демократії та територіальної цілісності нашої держави.
Спецавтомобіль для захисників Вітчизни від облдирекції «Райффайзен Банк Аваль» передала Лариса Барабаш.
Насамперед, тому, що це було зроблено чи не в найкритичніший момент нашої новітньої історії боротьби за Незалежність, коли наша армія та родини військовослужбовців оговтувалися після катастрофи під Іловайськом, а потім – під Дебальцевим.
А ще й тому, що фундатори Благодійного фонду, його працівники та помічники ніколи не афішували своєї доброчинності, знаючи, що в роботі «Волині-2014» це далеко не головне. І навіть тоді, коли відмінно екіпіровані з допомогою Фонду командири та бійці роти спецпризначення «Світязь» були вишикувані на Замковій площі Луцька під час візиту представників найвищої державної влади України, всі просто раділи за наших захисників…
Роман УСТИМЧУК.
Фото з архіву редакції.
Благодійний ярмарок зі збору коштів для мобілізованих волинян.
Наші солдати пишуть листа вдячності з Яворівського полігону.
Луцькі прикордонники отримали чергову допомогу
від «Волинь-2014».
На продовження теми
Валерій Курстак: «Фонд, який робить УСЕ із можливого»
Валерій Курстак: «Фонд, який робить УСЕ із можливого»
Нововолинський підприємець Валерій Курстак – волонтер, який співпрацює із Благодійним фондом «Волинь 2014» рівно стільки, скільки той існує.
Валерія іноді називають «батьком волинських волонтерів». Позаяк він – один із тих краян, які першими свідомо взялися допомагати армії та добровольцям, які рушили захищати країну на Сході. Саме він підняв на допомогу військовим багатьох тих, хто нині є відомими на Волині волонтерами. Упродовж усієї цієї тривалої «війни в тилу» Валерій постійно звертається з потребами до благодійників. У перших рядах таких, каже, фонд «Волинь – 2014».
«Півтора року я активно займаюся волонтерством і вже впродовж року співпрацюю із цим благодійним фондом. Хочу відзначити, що ця структура стала ефективно працювати, як тільки її очолив нинішній виконавчий директор Володимир Кривович. – У багатьох справах вони мені допомагали (ну, скажімо, шили форму для наших афганців), але їх стільки, що про всі й згадати трудно. Те, що фонд працює чітко і плідно, – це однозначно. Звичайно, у межах можливостей (бо ж можна хотіти і сонце з неба зняти). Мені імпонує така конкретна та результативна робота». Олександр Хоменко: «Цінуємо кожну добру справу»
Відколи на Сході – війна з Росією, життя Луцького військового гарнізонного госпіталю кардинально змінилося. Розстріл бійців 51-ї механізованої бригади біля Волновахи у травні 2014-го, Іловайський котел… Страшні й сумні для волинян події ставали все новими випробування для персоналу медичної установи та її пацієнтів.
Сьогодні у стінах Луцького військового гарнізонного госпіталю значно тихіше, наразі тут лікується до трьох десятків учасників АТО, а були такі періоди, що установа нагадувала вулик, бо тут водночас перебувало понад 300 бійців на 70 працівників. Без підтримки благодійників у такі часи, зізнається начальник госпіталю Олександр Хоменко, не вижити. Особливі відгуки – про Благодійний фонд «Волинь 2014».
«45 лікарняних ліжок із матрацами. Білизна. Операційний стіл за 70 тисяч гривень, який нам зараз активно служить. Автомобіль «Сітроен», що нині працює в зоні АТО. Два великі дверні блоки зі склопакетами вартістю 30 тисяч гривень кожен… – Олександр Миколайович перераховує допомогу, отриману за останній рік від фонду «Волинь – 2014». – А ще ж і поточні проблеми. Треба пальне, медпрепарати – звертаємося… Та й багато іншого».
Лікар наголошує: у госпіталі цінують кожну добру справу. Бо в кризовий період навіть найменша підтримка від волинян – чи то від благодійних структур, чи то від пересічних краян, була суттєвою. А щодо фонду «Волинь – 2014» – каже: «Це – команда однодумців. Людей, які не тільки знають, як гроші заробити, але й як поділитися з іншими. З нагоди річниці хочу найперше побажати їм здоров’я. Щоб у них і надалі все виходило: і заробляти, і допомагати людям. Величезне людське всім спасибі!». Персонал госпіталю щиро вірить, що найбільш кризові моменти для медустанови та її пацієнтів – позаду, а ще – втішений, бо в цей період знайшли багато щирих друзів і надійних партнерів.
Боєць із позивним «Майкл»: «Це той випадок, коли працює ІДЕЯ»
Боєць 72-ї окремої механізованої бригади із позивним «Майкл» нині – на території Донеччини, виконує «оперативні бойові задачі». Доброволець із Луцька торік змінив мирну професію майстра з ремонтів на військову. Додзвонилися не з першої спроби, однак порозмовляти все-таки вдалося:
«Одна лишень поява такого благодійного фонду – це великий плюс, – наголошує «Майкл». – Мене втішає те, що наші забезпечені люди дійшли думки про те, що необхідно об’єднатися для допомоги іншим, у цьому випадку – військовослужбовцям. Ще один плюс – що за цим нема політичних прапорів. Я знаю, що хлопці завжди можуть звернутися до фонду безпосередньо і це роблять. Хочу відзначити, що саме ті, хто займається організацією надання різної допомоги, виконавці, – цінують кошти. Самі шукають такі речі, де б вартість відповідала якості. Адже зараз є багато тих, хто хоче лише нажитися на благодійниках, ми тут подібних набачилися. Важливо, що фонд дбає про те, щоби не було перепродажу речей, що надходять як допомога військовим. Можна довго говорити про те, що ми від «Волині-2014» отримали. Одяг, взяття, запчастини до автівок, ноутбук, різні побутові миючі засоби (а це дуже важливо, бо бувало до нас і таке, що тривалий час хлопці «милися» тільки серветками, і це в бойових умовах), пальне (не тільки для нашого підрозділу, а для волонтерів, які сюди приїздять). Ми щиро від душі вдячні за сумлінну роботу. Якщо кожен у країні так буде працювати і матиме таку ж чітку громадянську позицію, все у нас буде гаразд». Михайло Білецький: «На 100 відсотків патріоти»
Рота патрульної міліції «Світязь» – гордість Волині. Підрозділ має свої героїчні сторінки в історії буремних подій на Донбасі. Вони такі різні, ці сторінки… Позначені страшними втратами. Освячені подвигами. Але якою була б війна для тих, хто став на захист країни у складі роти «Світязь», якби не щирі молитви земляків та вчасна допомога небайдужих краян?..
Левову частку потреб бійців цього підрозділу у найскладніший для роти час узяв на себе Благодійний фонд «Волинь-2014». Луцький програміст Михайло Білецький разом із рідним братом до «Світязю» приєднався із самого початку. Добровольцями. У складі підрозділу пройшов Іловайськ та Вуглегірськ. Втрачав побратимів і вибирався живим із ворожого оточення. А після Вуглегірська, коли командир роти Олександр Фацевич очолив патрульну поліцію Києва, вступив до її лав і Михайло Білецький.
Нині старший інспектор відділу моніторингу дуже задоволений роботою. Війна, каже, навчила бачити в людях чорне і біле. Розрізняти справжнє і вигадане. Служити, а не прислужувати. Молодий чоловік не втратив віри у майбутнє країни. А тим, що рота «Світязь» для участі в АТО мала все необхідне, стверджує: завдячують зокрема і фундаторам Благодійного фонду «Волинь – 2014».
«Взяли нас під опіку, не залишили напризволяще. Ми мали і аптечки, і пальне, і форму, і автомобілі, які вчасно ремонтувалися… Просто подякуйте їм із нагоди річниці за те, що вони є. Це на 100 відсотків патріоти, які не піаряться на кожному кроці, які не рвуться поперед інших, а роблять те, що вважають за потрібне», – наголошує боєць роти «Світязь» Михайло Білецький.
Дмитро Іванов: «Ми вчимося у них»
На Донеччині, у Волноваському р-ні, діє громадська організація «Я – Волноваха». Один із її засновників – Дмитро Іванов – приїздив на Волинь улітку цього року, коли офіційно стартувала програма «Разом з Україною», започаткована Благодійним фондом «Волинь-2014» спільно з польськими громадськими структурами.
«Волинь-2014» суттєву допомогу спрямовує мешканцям Волновахи і співпрацює з тамтешніми благодійними структурами. Дмитро Іванов поділився враженнями від роботи волинського фонду: “Я був на Волині, бачив і знаю, що зроблено цією командою дуже багато. Мене вразив масштаб діяльності вашого благодійного фонду. І ця діяльність, хочу зауважити, – різностороння. Ми вчимося у них працювати. Крім того, «Волинь-2014» допомагає армії, ми ж – тільки малозабезпеченим людям, переселенцям тощо. Наш регіон має суттєву підтримку фонду: це і допомога лікарні, і реанімобіль, й інші автомобілі, ліжка та багато іншого. Зроблено, вважаю, чимало. І хотілося б більшого”.
«Волинь-2014» суттєву допомогу спрямовує мешканцям Волновахи і співпрацює з тамтешніми благодійними структурами. Дмитро Іванов поділився враженнями від роботи волинського фонду: “Я був на Волині, бачив і знаю, що зроблено цією командою дуже багато. Мене вразив масштаб діяльності вашого благодійного фонду. І ця діяльність, хочу зауважити, – різностороння. Ми вчимося у них працювати. Крім того, «Волинь-2014» допомагає армії, ми ж – тільки малозабезпеченим людям, переселенцям тощо. Наш регіон має суттєву підтримку фонду: це і допомога лікарні, і реанімобіль, й інші автомобілі, ліжка та багато іншого. Зроблено, вважаю, чимало. І хотілося б більшого”.