У картинній галереї Волинської організації НСХУ експонується унікальна колекція картин Костя Борисюка. До неї увійшло понад сто шістдесят робіт, написаних автором упродовж п’яти останніх років. Промовистою прелюдією до «Ритуальних танців» став зал, де представлено серії полотен «Велике полювання і «Червоне вино».
У них великий зміст, часові глибини, царственність образів, відповідна символіка і колористика. «Ritual Dancing» Костя Борисюка – найбільший цільний проект, який автор обдумував і втілював у життя впродовж багатьох років. Подорож цим мистецьким монмартом луцького Ван Гога починається з «чуттєвої» або «чоловічої» зали». У центрі розміщено два скульптурні погруддя жінки, на стінах картини із зображеннями прекрасної статті. Як у романі, основна інтрига й акцентованість з’являються в емоційно-музичнім квадраті наступної мистецької світлиці. Чимало картин цього простору нагадують аерофотозйомки, де на дослідника чекають містечка і сільця, ліси, річки й озерця. Тут є гра ранкового і вечірнього світла, зародження почуттів, початки і закінчення усіх людських стежок і доль. Сюжет втім перетікає у філософську площину до «Слов’янської», а відтак і до «Східної» зали з відповідними характерами, темпоритмікою і колористичним вирішенням. Апофеозом же цієї мистецької вистави стала «Гулянка Царя і Блазня», зображено в чорно-білих тонах. Тут є місце вже відвертій сатирі і сарказму. Автор, втім, вважає за правило доброго тону ні в якому разі не нав’язувати своїх думок і переживань, високого драматизму і психологічних баталій душі, серця і розуму. Глядач має відчувати себе тут на рівних із художником. Адже на перший погляд видається, що помережити так пензликом чи мастихіном полотно зуміє кожен. Варто тільки дати побільше сонця, небесних і земних барв, найтонших штрихів і широких доріг-помазань, згинів, напівтонів і тіней, перегуку дня і ночі. Лиш не лінуйся, бери і твори. Але якщо не включити у роботу серце, душу, відчуття, спогадливість, уяву, мрійливість, наймудрішим розумом буде важко збагнути творчий метод цього «реаліста модерну». Адже на кожній дискокартині фарбно занотовано відповідний настрій, думки, відчуття, роздуми про минуле, сьогочасне і майбутнє, давні знання і символи, міфологеми, чуттєвий ерос миті і вічного, погодні умови і душевний стан автора, навіть абсурд політичних неурядиць. Ця своєрідна кольорочуттєва магнітосфера не кожним серцем може бути дешифрована, але здатна увімкнути почуття і розум на власні алюзії та асоціативні відчуття.
Всі картини цього колориста і чуттєвця освітлені промінням рідної Волині, де він народився, зростав, навчався, йшов до молитви і праці. Художник впрягається у малярство, як плугатар в орання ріллі, як косар – у косовицю. Й не дивно, бо щороку виорює до двох гектарів материнського поля, викошує городищенські пшеничні лани і люцерну, молотить збіжжя і на пересушку витягає золотозерня на глиняну долівку хатнього горища, під вікнами сіє чорнобривці, які й цього разу рідна сестра привезла до мистецької галереї..
– Добре було б закупити всю колекцію цього майстра і зробити у Луцьку музей його картин! – висловилась на відриті виставкової містерії мистецтвознавець Зоя Навроцька.
– Тепер, щоб побувати у Парижі, не потрібно до нього їхати… – жартують друзі художника, натякаючи на унікальність події. – Хочеш побувати у Парижі, прийди на виставку «Ritual Dancing» Костя Борисюка.
Вже відомо, що наступним містом, куди приїде «паризький настрій» лучанина, буде Київ.
Довідка:
Кость Борисюк народився 13 листопада 1949 у с. Городище Луцького району Волинської області. 1968-1972 навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша. Учасник республіканських, регіональних та міжнародних художніх виставок, зокрема: 1991 – бієнале, Львів; 1992 – “Повернення”, Київ; 2002 – “Inter Exspo”, Нью Йорк; 1990, 2000 – Луцьк; 1994 – Абердін, Шотландія; 1996 – Глостер, Англія. Автор картинних серій: “Моя пісня”, 60х40, мішана тех. папір, 1996.; “Без назви”, 55х55, полотно, олія, 1996; “Біле на сірому”, 40х60, мішана техніка, 1996; “Мій хрест”, 100х120, полотно, олія, 1997, 1999; “Щаблі до раю”, 600х500, полотно, олія, 2001; “Щаблі до раю”, 60х120, полотно, олія, 2002; “Сім днів паяца”, 40х60, полотно, олія, 2001; “Сім днів паяца”, 60х40, полотно, олія, 2002; “Повернення блудного сина”, 100х120, полотно, олія, 1990; диптихів “Чорне світло”, 100х120, полотно, акрил, 1996 та “Дві жінки”, 60х100, полотно, олія, 2000.
Сергій НАЗАРОВИЧ.
На фото: Кость Борисюк; полотна митця; шанувальники творчості на гостинах у митця.