Журналісти нарекли його “Рокинівським
ДонКіхотом”. Усі Дон Кіхоти
в різні часи були не лише невиправними романтиками, а й оптимістами. Коли інші
зневірялися– він
боровся, але не з вітряками…
Тридцять вісім років збирає Олександр
Миколайович Середюк реліквії української минувшини, які стали змістом і
символом його життя та окрасою Музею історії сільського господарства Валині-скансен.
Натхненністю історика, завзяттям і
обдарованістю на порожньому місці
його руками створено справжнє диво, до якого горнеться не тільки вся Волинь, а
й сусіди і зарубіжні гості.
*
* *
Олександр
Миколайович Середюк –
відомий в області історик, краєзнавець, публіцист, засновник та директор Музею
історії сільського господарства Волині – скансену, молодіжної громадської
організації „Школа козацького гарту”, що діє при музеї, розробник і автор
стаціонарної експозиції (7 залів) площею понад
експозиції просто неба.
Народився 21 жовтня 1950 року в м. Гайсин Вінницької
області. З 1965 по 1969 роки – студент Ладижинського технікуму механізації
сільського господарства. Служив в частинах морської авіації Балтійського і Тихоокеанського
флотів. Працював бригадиром
райоб’єднання „Сільгосптехніка” в м. Гайсині.
Однак за покликом душі обрав іншу галузь – гуманітарну. Поступив на
денне відділення історичного факультету Львівського державного університету
імені Івана Франка. Бо історія була для нього улюбленим предметом ще в школі. В
1977 році став працювати у Волинському краєзнавчому музеї на посаді старшого
наукового співробітника, де проявив себе ініціативним, енергійним та
відповідальним, закоханим в свою справу спеціалістом. Тому 1978 року був
запрошений дирекцією обласної дослідної станції на посаду старшого наукового
співробітника у відділ пропаганди та інформації. Тому дотепер вважає своїм
хрещеним батьком колишнього директора дослідної станції Петра Сергійовича
Теслюка. За його сприяння, почав діяльно
працювати над створенням експозиції Музею історії сільського господарства
Волині, віддаючись цій творчості денно і
ношно.
Він – ініціатор, засновник,
розробник методики і збирач експозиції, творець музею -
єдиного такого типу на Україні. У своїй галузі – спеціаліст високого класу, справжній
професіонал. У стислі строки було оформлено і відкрито декілька залів, і вже у 1983
році Колегія Міністерства культури України присвоїла музею почесне найменування
«Народний». Музей став Лауреатом регіональної премії імені Леоніда Маслова
(1999р), а у 2013 році – ввійшов у першу десятку музеїв України по наданню
музейних послуг.
Тридцять вісім років збирає Олександр Миколайович реліквії української минувшини, які
стали змістом, окрасою музею. Натхненністю історика, завзяттям і обдарованістю на порожньому місці
його руками створено справжнє диво. Всі експонати зібрав власноруч: ціною
організаторських зусиль та чисельних піших туристично-краєзнавчих
походів і розкопок, мандрівок і поїздок, зустрічей із старожилами краю і любителями реліквій, шляхом обміну з науковцями аналогічних закладів. Зібрані матеріали тематично й хронологічно
погруповані і розміщені у семи залах центральної експозиції, що відтворює сюжети давнини. Тут кожен камінчик, кожен, здавалося б,
незначний осколок сивої давнини відкриває таємничу завісу
історії. Тут речі говорять.
Цей дивосвіт він створив
самотужки. Лише в оздобленні та художньому оформленні тематики музею йому
допомагали фахівці, яких він сам і розшукував та підбирав, щоб втілити свої
ідеї в життя. Все інше – результат його організаторських
здібностей, пристрасті характеру, творчої непосидючості й таланту, старання і
фанатичної закоханості у музейну справу. Як казковий герой з чародійною
паличкою, так і він своєю натхненною працею
воскрешає національне минуле, що з такою безкорисною любов’ю зібрав у музеї.
Олександр Миколайович свою
роботу спрямовує на те, щоб експонати вивчалися, а не лише демонструвалися, щоб розвинути у відвідувачів живе сприйняття архівного матеріалу. І коли ті
слухають екскурсійні розповіді, їх очі випромінюють енергетичне бажання слухати
і творити на благо України, бути захисниками свого краю і держави.
З
1989 року на території Рокинівського дендропарку започаткував створення
експозиції просто неба – невеличкого волинського села ХІХ ст., в якому
розмістились пам’ятки древнього дерев’яного будівництва – «Козацький зимівник».
Олександр Миколайович відшукав і перевіз вітряк, курну хату, дводільну поліську
хату, хату з 1804 року, кузню, господарські забудови – клуні, оберіг, спорудив
льох, хлів, дровітню тощо. Розібрати і перевезти це лише початок справи. А
відновити, установити і реставрувати стародавній архітектурний об’єкт,
повернутися в часі і в просторі древню споруду– це уже майстер-клас вищого
пілотажу відданості і фанатизму улюбленій справі на благо України. Майже за
власний кошт поставив каплицю на унікальному місці позитивної енергії Космосу.
За свої кошти купує і перевозить цінні реліквії з найвіддаленіших куточків
Волині, що являються пам’ятками народної архітектури.
Олександр Середюк невтомно втілює ідею української
державності. Вперше
серед музеїв України у 1990 році оформив експозицію “Історія української
національної символіки” та видав брошуру “Символіку не вибирають, її
успадковують”, яку надіслав „групі
у Верховну Раду. На підставі найсучасніших досліджень підготував тематико-експозиційний
план та створив новий зал „Історія української державності” (
на Україні, де розкриває історичну сутьсемитисячну віху нашої державності.
В
музеї започаткував вивчення й відтворення родинного і суспільного життя
українців, яке супроводжується проведенням
різних обрядів. Так уже кілька
років підряд в експозиції просто неба з ініціативи Олександра Миколайовича односельчани й гості мають змогу
взяти участь у таких святках, як “Андріївські вечорниці”, в обряді
“Охризування”,
“Різдвяний вечір – свят
вечір”, „Колядки, щедрівки”, свята
«Колодія», «Ярила», «Першої борозни», «В ніч на Купала» тощо. У 2012
році в Департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки
України одержав Свідоцтво авторського
права на наукову розробку стаціонарної експозиції музею та експозиції
просто неба.
Олександр Миколайович – член правління обласної
організації Асоціації незалежних письменників Волині імені Павла Чубинського, полковник
Волинської Січі Війська Запорозького, отаман Волинської молодіжної громадської
організації «Школа козацького гарту», вчитель Бойового Гопака. Автор сотні
пристрасних публікацій у періодиці, понад 50 наукових праць та більше двадцяти
книг на історико-краєзнавчу і публіцистичну тематику. За останні роки вийшли
друком його книги “Скарбниця історії Волині” – 1998р., “Експропріація” –
2002р., „SОS” – 2004р., „Юлія – політичний
портрет” – 2005р., „Лицарі Сонця” – 2006р.,2008р., «Рокині- Рукині, руки, що
творять» (2009р.), «РуХ» -2010р., «Козак не пияк» -2011р., «Злий геній – вождь
тероризму» -2014р., «Майдан», 2014р., «Що буде завтра?», 2015р., «Воїн і
Вчитель», 2015р., «Україна – від Майдану до АТО: хроніка подій», 2015,
«Актуальні проблеми захисту інтелектуальної власності працівників культури,
науки і мистецтв», (методична рекомендація», 2016р.
Він захоплюється
біоінформаційними технологіями оздоровлення, туризмом і альпінізмом,
публіцистикою. Його приклад купатися протягом цілого року у холодній воді
Рокинівського ставка, стає прикладом для багатьох молодих людей селища. Навколо
нього постійно люди, до нього звертаються за допомогою, порадою, підтримкою.
Він – здібний керівник і творча людина, яка втілює невичерпні витоки
благородної місії – творити добро, захищати Правду і відстоювати її, не
дивлячись ні на авторитети, ні на посади. Тому він не зручний для начальства, воїн по
духу, Добра і Правди.
О. М. Середюк зробив значний особистий внесок у
розвиток музейної справи на Волині, самовіддано працює в цій галузі, сприяє
збереженню і пропаганді архітектурного надбання Волині; значний вклад його і в збереження
народних промислів та ремесел України, що становить національну скарбницю
культури. Бере участь у відродженні історичного минулого, козацького способу
життя, вихованні молоді в українському патріотизмі. Заснував при Музеї і керує
понад десять років громадською організацією „Школа козацького гарту”, де юнаки
проходять вишкіл за програмою психофізичної підготовки Міжнародної федерації
Бойового Гопака.
І якщо музей вижив у найтяжчі часи
економічної скрути, коли розвалювалися колгоспи і радгоспи, зупинялися заводи й
комбінати, коли припинилося будь-яке фінансування, він вистояв в епоху
жорстокої гіперінфляції, в епоху, так званої, новітньої руїни, коли довелося
звільнити всіх співробітників і залишитися сам на сам з усіма проблемами. І не тільки вистояв. Музей
примножувався і новими експонатами, і новими спорудами під відкритим небом. Навіть у цьому
році, не дивлячись на повне відключення фінансової дотації з обласного бюджету,
йому вдалося звести і установити ще одну унікальну архітектурну споруду – хату
з «двірцем», (середина Х1Х століття), яку перевіз два роки тому у музей.
При вході в експозицію просто неба
«Козацький зимівник» Музею історії сільського господарства Волині-скансен, вас
зустрічає «Козак Мамай». Цей
пам’ятник був встановлений і відкритий 14 жовтня 2012 року. Роботу виконав відомий київський скульптор, заслужений діяч
мистецтв України – Володимир Шолудько. Автором ідеї та організатором спорудження
пам’ятника став директор Музею, полковник Українського козацтва, член Національної
спілки краєзнавців України – Олександр Середюк.
Тому не випадково, за вагомий внесок у
дослідженні і збереженні культурної спадщини України та розвиток музейної
справи, рішенням Президії Правління Національної спілки краєзнавців України від
11 жовтня 2016 року, його було удостоєно, лауреатом
Республіканської краєзнавчої Премії імені Героя
України Михайла Сікорського.Вручення проходило на базі державного педагогічного університету
імені Григорія Сковороди в стародавньому місті Переяслав-Хмельницький. Цей захід організатори
присвятили 93-й річниці від дня народження Героя України, визначного музейного
діяча, засновника і багаторічного директора Національного історико-етнографічного
заповідника «Переяслав» Михайла Сікорського. Ще одним лауреатом цієї престижної
Премії став Петро Хомич – директор Маневицького краєзнавчого музею.
Вручав нагороди Голова Національної спілки краєзнавців
України, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України
Олександр Реєнт. Лауреатів Премії імені Героя України Михайла Сікорського
нагородили не тільки почесним Дипломом, а й пам’ятною медаллю та вручили
грошову винагороду. Проте, колективно було вирішено 70 відсотків її передати на
потреби вояків у зоні проведення АТО. Тому що саме вони нині зберігають мирне
небо на нашій землі, щоб науковці і краєзнавці могли і надалі реалізовувати
свої творчі здобутки на благо України.
Ольга Рогова,
зберігач фондів Музею