Роман Романюк прийшов у політику порівняно недавно – 2010-го був обраний депутатом міської ради у мажоритарному округу №23. Молодий, харизматичний, інтелігентний, ініціативний, амбітний. Це саме ті риси, які виділяють його серед інших луцьких обранців. Нині Роман В’ячеславович очолює обласну організацію партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка. Отож, про досягнення і невдачі, про плани на майбутнє і не тільки – у розмові з Романом Романюком.
– Перш ніж іти в депутати міської ради, ви склали свій план дій. Що вдалося виконати із передвиборчих обіцянок?
– Вважаю себе активним депутатом. Постійно спілкуюся з людьми, в мене працює щосереди приймальня в ЗОШ №25 із 17 до 19 год. У дворах зустрічаюся з мешканцями, стараюся реагувати на всі їхні проблеми. Мій мобільний – у вільному доступі. От тому своїм першим досягненням вважаю побудову тісної взаємодії між депутатом і виборцем. Не можна, отримавши мандат, забути про людей. Бо вони згодом зроблять висновки. От на моєму окрузі – будинки 20-30-літньої давності. Отож, не дивно, що двори за стільки років набули жалюгідного стану. Тому стабільно, із року в рік, я включав до переліку прибудинкових територій, що підлягають реконструкції, двори свого виборчого округу. Тому зроблено капітальний ремонт на Конякіна, 15, 17, 29, 31, 33, 35. Цьогоріч завершуємо на Конякіна, 19, 21, 23, 25. Зараз за підтримки знайомих та бізнесу активно займаюся питанням облаштування дитячого майданчика на Конякіна, 11, встановленням смітників біля під’їздів. Проводили акції з озеленення територій, висаджували дерева. Думаю, завдяки таким відновлювальним роботам лучани почуваються справжніми мешканцями міста, а не глибинки.
– На що ще звернули увагу? Адже проблем у місті вистачає…
– Коли став депутатом, відразу взявся освітлювати всі дворові території свого округу, а найперше – ліхтарі по периметру 25-ї школи, адже є друга зміна, діти ввечері повертаються додому. Бо коли я закінчував цей навчальний заклад 2002-го, то світла не було. Живу поряд, тож добре знаю, що ліхтарі поблизу навчального закладу ніколи не світилися. Освітлювати двори треба по всьому місту, бо це – безпека громадян. Щоправда, не до кінця реалізував ініціативу щодо освітлення під’їздів. Це теж важлива складова спокою мешканців.
– Чи відстежуєте виконання рішення міської ради щодо заборони продажу алкоголю в нічний час?
– Під час розгляду цього рішення я вніс пропозицію скоригувати години: не з 23-ї до 8-ї, як планувалося, а щоб уже з 22-ї перестали відпускати спиртні напої. Дякую колегам, які підтримали мою ідею. Нині можу сказати, що міське управління розвитку підприємництва якісно відстежує дотримання цього рішення: постійно відбуваються рейди, перевірки. Вважаю, що це великий крок уперед, бо, згідно зі статистичними даними міськвідділу міліції, кількість правопорушень у нічний час значно зменшилася. Хоч би там як, але це ставить у рамки торговельні заклади та дисциплінує самих лучан.
– Яка, на вашу думку, сьогодні найболючіша проблема у місті?
– Звісно, у місті не може бути усе ідеально й завжди є над чим працювати. Мені здається, що зараз велика проблема – це псевдоволонтери. Я піднімав цю тему. Наші люди дуже добрі і завжди готові допомогти ближньому, а дехто цим користується. От зокрема минулого року в Луцьку функціонував так званий «Фонд добрих людей». Я давав депутатський запит стосовно перевірки їхньої діяльності. Це була чистої води схема. Директором виявився 17-літній юнак зі Львова, в підпорядкуванні якого було 20 людей, а сам Фонд зареєстровано в Харкові. Міліція затримала цього хлопця, але наше законодавство недосконале, не має чіткого регулювання в цьому питанні, тож його відпустили. Але сьогодні проблема набрала обертів – тобто отримала публічний розголос. Нині підключилися і журналісти, і громадські активісти. Зважаючи на таку активність, шахраї спочатку добре подумають, перш ніж іти на вулиці.
– Ви зініціювали акцію «Українська книга – на Схід». Чи відгукнулися у такий скрутний час волиняни? Наскільки масштабною вона стала?
– Думаю, наша проблема в тому, що впродовж усього часу Незалежності ми мало уваги приділяли розвитку культури, обміну звичаями, традиціями зі Сходом, Кримом. Ви ж пам’ятаєте, коли до нас у Луцьк приїхали у квітні 68 діток із Волновахи та 11 дорослих, які їх супроводжували. Саме на Великдень. Наскільки вони були приємно вражені теплим прийомом, пасхальними традиціями! Адже волиняни щирі та привітні. І коли діти і дорослі з Донбасу їхали назад, всі одноголосно казали, що перебування в Луцьку для них – як казка.
Тому книжкову акцію організовано для того, щоб на Сході побачили українську книгу і, читаючи, відчули красу мови. Окремо поділимо на дитячу, художню, наукову літературу. Планували до 12 червня закінчити, але продовжимо, бо люди несуть і несуть книги (у приймальню «Солідарності»), навіть не тільки з домашньої бібліотеки, а й самі купують. Хочемо, щоб українська книга дійшла у кожну родину. Тож вважаю: маленьку частку свого тепла і доброти все ж передамо на Схід.
– Зараз ніхто не залишається байдужим до проблем нашої армії….
– Ми теж постійно допомагаємо Збройним силам. Минулого літа тербатальйону «Волинь» ми завезли 80 бронежилетів. Нині більш актуальні тепловізори, оптичні приціли, безпілотники. От зараз готуємо УАЗ для передачі військовим на Схід, регулярно направляємо медикаменти. Стараємося допомагати багатьом підрозділам, не тільки волинському. Бо наші хлопці – це ті, хто воює за українців, свої родини, і нема різниці, звідки родом. Тому на всі прохання, на всі виклики реагуємо. В лавах нашої партії є й волонтери, тож не з новин ми знаємо про потреби бійців. Відповідно намагаємося допомагати, чим можемо.
– Нинішня каденція добігає кінця. Чи сформована у вас уже команда для участі в наступних виборах?
– Команда є, але ще не сформована на 100%. Тож наші двері відчинені для молодих, активних. Запрошуємо тих, хто хоче змінювати країну, бажає кращого життя. Адже саме молодь рухає країну вперед. Тільки категорично не приймемо колишніх регіоналів. Ми налаштовані перемагати, йдемо на позиціях конструктивізму. В першу чергу прагнемо миру та євроінтеграції.
Спілкувалася
Наталія ГЛАВНІЧЕК.