Місцеві бойовики, російські найманці та солдати регулярної російської армії мають одне командування, але тримаються осібно. Про це розповів затриманий сержант 3-ї бригади Головного розвідувального управління Генерального штабу РФ Олександр Александров в ексклюзивному інтерв’ю Савікові Шустеру.
– А ви мали справу з так званими ЛНР, ДНР – ось із цими людьми? Чи ви трималися окремо?
– Чесно кажучи, ми з ними особливо контактів ніяких не наводили. Я їх бачив, звичайно. Можна сказати, між нами спілкування просте зав’язалося. Але ми з ними особливо не співпрацювали.
– А хто кому підпорядковується? Ви самі по собі, вони самі по собі? Або є якесь загальне командування?
– Я так розумію: є загальне командування, яке всім керує. Російські військовослужбовці в Україні всього-на-всього виконують наказ. Кожен усвідомлює ризики, але зобов’язаний діяти за наказом, а не за своєю примхою.
– Скажіть, а хлопців – загиблих росіян – багато?
– Достатньо.
– І ви про це знаєте? Я маю на увазі не особисто вас, а людей загалом, наприклад – ваших товаришів по службі. Про це говорять, це обговорюють, розуміють цей рівень небезпеки?..
– Ну, звичайно, розуміють. Я сподіваюся, що розуміють рівень небезпеки. Але вони повинні виконувати завдання за наказом, а не за своєю примхою.
…За весь час, поки я лежу в госпіталі, до мене не прийшов жоден представник Російської Федерації. Приходили адвокати, психологи, люди з міжнародних організацій, але ніхто з російського посольства мене тут не провідав.
– Ви офіцер, освічена людина. Ви очікували, що з російського боку, з посольства до вас ніхто не приїде?
– Не очікував. До мене всі прийшли. Ось там, на столі… Там візитки всіх: ОБСЄ, Червоний Хрест, ООН… До мене всі приходять. Інші якісь організації, психологи зі мною працюють, допомагають. Усе. Навіть була можливість зателефонувати один раз додому, родині, але я так і не дочекався нікого… Гаразд, я можу зрозуміти те, що від мене, як від деяких, у війну відмовилися. Можу зрозуміти те, що мене не визнають військовим. Але я поки ще громадянин своєї країни. Може бути, поки ще багато чого не знаю. Але поки я ще громадянин країни. Хоча б якогось представника посольства побачити… Хоч кого-небудь, який прийде і скаже, що «все добре, ми про тебе знаємо, ми допоможемо тобі хоч якось». Але чомусь поки так.
Дивіться програму «Шустер LIVE» у п’ятницю о 20.30 на каналі «112 Україна».
Наш кор.