Першим до могил загиблих у 1939-ому польських військовослужбовців та перепохованих у жовтні 2014-го на Волині ліг вінок від Президента РП Броніслава Коморовські!
9 жовтня в с. Мельники Шацького р-ну відбулася зворушлива церемонія перепоховання чергових жертв кривавої Москви. Завдяки титанічним пошуковим дослідженням фахівців «Волинських старожитностей» та їхніх польських колег-археологів вдалося знайти рештки 7 офіцерів Війська Польського та Корпусу охорони пограниччя (один із них – підпоручник Яцек Томашевські) й одного поліцейського, які без суду та слідства були знищені карателями з числа РККА.
А все тому, що наприкінці вересня 1939-го саме біля Шацька розгорнувся один із останніх та найзапекліших боїв між польською армією та передовими частинами РККА, зокрема – бригадою комбрига Кривошеїна, який у запеклій сутичці був важко поранений. Якійсь частині жовнірів та офіцерів, які не бажали здаватися в червоний полон, вдалося прорватися далі на Захід, і останній свій бій вони провели аж 1 жовтня біля селища Витично. А от велика кількість військовослужбовців потрапила в полон… Доля їхня була жахливою: де солдатів та офіцерів карателі з РККА виявляли, там і нищили без суду та слідства. Тому й виявилася такою широкою географія пошуків: від с. Глинянка Любомльського р-ну до с. Мельники, Положево Шацького та лісового урочища, так і названого – У могили поляка…
Нерідко радянські «переможці» вбивали полонених в дикунський спосіб… Деталі виявлення тіл загиблих, про які розповів керівник пошукової експедиції Олексій Златогорський, викликають шок. Семеро ексгумованих кістяків – безіменні, оскільки в залишках обсягу та спорядження відсутні будь-які документи чи навіть дрібні монети, що були в обігу під час існування Другої Речі Посполитої. Це означає, що після вбивства жертв обшукували, і мародери забирали собі все, що мало хоча б якусь цінність.
Три тіла містять сліди численних рубаних ран, зокрема – у них по лікті відтяті руки. Це означає, що червонозоряні душогуби знущалися над полоненими в спосіб дикунів періоду варварства…
А ще одна обставина просто лякає: в одній із могил у бойовому положенні посеред людських кісток та залишків одягу лежала… ручна граната!
Тому, щоб у перспективі була надія на встановлення осіб полеглих, перед похованням фахівці взяли зразки ДНК, які передали судмедекспертам із медичного інституту м. Бидгощ (РП).
Урочисте перепоховання, в якому взяло участь римсько-католицьке духовенство з України та Польщі на чолі з єпископом Станіславом Скомаровським та кілька священнослужителів УПЦ із місцевих церков, привернуло увагу та спонукало до участі багатьох відомих людей. Окрім уже згадуваного міністра Анджея Кунерта з-за Бугу прибула високоповажна делегація урядовців різних рівнів, Домініка Сімінська від Інституту національної пам’яті РП, а також духовий оркестр Війська Польського, представники Надбужанського відділу прикордонної варти та Головної комендатури поліції Люблінського воєводства. Дипломатичну службу Польщі репрезентували Генеральний консул у Луцьку Беата Бживчи та консул Кшиштоф Васілєвські. Про рівень уваги до події в Шацьку також свідчить та обставина, що до могил покладено вінки особисто від Президента РП Броніслава Коморовські та міністра у справах культури та національної спадщини Малгожати Оміляновської!
Щодо українського представництва, то на правах господаря його роботу координував голова Шацької райдержадміністрації Олександр Кусько. Великі вітання від Володимира Гунчика та запевнення в подальшій максимальній підтримці подібних заходів із боку української виконавчої влади передав радник голови облдержадміністрації Сергій Кошарук. Окрім цього, участь у траурній церемонії взяв також секретар обласної комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Олександр Кравчук, а також представники багатьох громадських неурядових організацій.
«Незалежна Польща вже 25 років має можливість вшановувати своїх героїв війни. Тому у 2004-ому ми допомогли перепоховати рештки офіцерів, виявлених у навколишніх місцях, на цьому православному кладовищі, а в 2009-ому – спорудити тут меморіальний комплекс…. Одночасно – Польща вдячна Україні за максимальне сприяння в подібних справах. Тому кожне таке місце, як тут, у Мельниках, це наш спільний заклик до миру! Одночасно – наша спільна відповідь на зло, яке принесли польському та українському народам два найстрашніших режими в Європі – гітлерівський та сталінський. Вони, ці режими, колись намагалися присвоїти беззаперечне право вирішувати, хто – надлюдина, а хто – нижча раса, хто має право на життя, а хто повинен умерти… Тому наша відповідь на подібні дії однозначна: солідарність, дружба та взаємодопомога між польським та українським народами!», – серед іншого заявив Анджей Кунерт.
Ті, чиї духовні чи генетичні предки прийшли на Волинь у «золотому вересні» 1939-го зі зброєю в руках чи приїхали в їхніх обозах, несуть мінімум моральну відповідальність за військові злочини тоталітарних режимів, для яких не існує терміну давності. Бо в кожного злочину був свій персональний виконавець та той, що його оспівував…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Сергія ЦЮРИЦЯ: честь загиблим у 1939-ому офіцерам-прикордонникам та польському поліцейському віддає в с. Мельники один із військовослужбовців сучасної Прикордонної варти РП.