Кожен допитливий подорожній на трасі до Києва
буквально на межі Житомирщини та Київщини біля повороту на с. Осівці може побачити
стару радянську малу архітектурну форму з написом «Рубіж мужності». Що тут
відбувалося в грудні 1943 року і про що має нагадувати в період нової
російсько-української війни?
«Біля села Осівці Брусилівського р-ну Житомирської
обл. стоїть меморіал «Рубежу мужності»… За словами одного з німецьких генералів
– бої в районі Брусилова і Корнина нагадували битву на Курській дузі. Кидаючи в
окремі дні проти радянських військ по 300-400 танків, німецьке командування не
змогло одержати бажаних результатів».
Йдеться про спробу контрнаступу Вермахту після того,
чк у листопаді 1943 р. червона армія ціною колосальних в трат (насамперед,
мобілізованих українців) форсувала Дніпро та захопила м. Київ. Німці з боку м.
Житомира спробували відновити статус-кво, але не змогли цього зробити… А потім
лінія фронту покотилася на Захід, бо після висадки союзників у Франції третій
рейх уже не міг успішно воювати на два фронти…
Але якою ціною сталінська армія змогла втримати цей
рубіж?
«Вікіпедія» зазначає:
«На стелах є такий напис: «У грудні 1943 року війська
1-го Українського фронту в жорстоких 40-денних боях зупинили контрнаступ
німецько-фашистських військ на рубежі Овруч, Коростень, Чоповичі, Малин,
Радомишль, Ставище, Брусилів, Корнин, Попільня. План німців знову захопити Київ
і вийти до Дніпра провалився. Цей рубіж увійшов в історію, як Рубіж мужності
військ 1 Українського фронту. Тут, на цих полях, тисячі радянських воїнів віддали
своє життя за визволення України!».
А 24 грудня 1943 року від цього рубежу
війська фронту перейшли в рішучий наступ, розгромили ударне угруповання військ
противника і 31 грудня 1943 року визволили від фашистських загарбників м.
Житомир, 14 січня 1944 року – Житомирську область, а на початку лютого
окупували м. Луцьк і частково Волинську область.
Відтак, говорячи про «Рубіж мужності», слід розуміти,
що це місце запеклих боїв армій двох тоталітарних режимів: комуністичного і
нацистського. Оскільки обидві ідеології в Україні поза законом, а нинішні
рашистські окупанти взяли на озброєння найгірші зразки злодіянь як червоних,
так і коричневих агресорів, то історія
все розставила по своїх місцях.
А старий постамент стоїть…
Навіщо?
Це питання, насамперед, до керівництва житомирських
облради та обласної військової адміністрації.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото автора: місце кривавих боїв сталінських та
гітлерівських військ на межі Житомирщини
та Київщини в грудні 1943 р.