«Єрмака», який придумав Дєда Мороза, розстріляли в
один день із його жертвами…
Павєл Постишев – уродженець Владімірской губернії
царської Росії. Син робітника, не закінчив навіть початкової школи! Імовірно,
брак освіти й критичного мислення посприяли тому, що підліток приєднався до
комуністичного руху на текстильній фабриці, де працював.
Саме Павєл Постишев наполіг на тому, щоб Україна стала
зоною суцільної колективізації. А потім кинув Красную армію добивати голодних
селян, що бунтували.
Про цього сатрапа розповіли у програмі «Історія для
дорослих» 5 каналу.
Улюбленою роботою Павла Постишева було шукати «врєдітєлєй»
у партії і місцевій владі. А хто шукає,
той, як відомо, знаходить. Коли почалися партійні чистки, на засіданнях
Київського міськкому партії він допитувався в кожного: «А ви хоч на когось
написали заяву? А?!».
«Унаслідок викривальні заяви проти ворогів народу були
написані проти чи не половини парторганізації. Аналогічно Павєл Постишев діяв і в
інших областях. Після якогось часу таких активних пошуків робота
парторганізацій була майже паралізована. Працювати було нікому. Непогано так
почистив ряди, еге? І якщо у вас на секунду закралася думка – раптом це
був такий хитрючий план боротьби проти більшовиків, то… Ні! Хоча у Павла Постишева
не було майже ніякісінької освіти й по суті він був неграмотним, та на
пропаганді все ж знався. А ще – таки бачив, що відбувається навколо», –
зазначається.
Уявіть собі «Совєтскій Союз» 1930-х років. Не вистачає
харчів, одягу, житла. Та всього не вистачає. Маховик репресій набирає обертів.
Люди вічно голодні, обідрані і – зневірені.
«Тут варто нагадати: в оригінальній комуністичній
концепції пролетарі окремих свят не потребували. Як, до речі, і вихідних. Та
саме в мракобісні 1930-ті роки стає зрозуміло – потрібні радянські ритуали й
свята, які би давали змученим людям розрядку. Грубо кажучи, гніт має
чергуватись із якоюсь ілюзією полегшення. І саме тут на арену під керівництвом Павла Постишева виходять спочатку новорічна ялинка, а потім – і Дєд Мороз», – пише «Історія
для дорослих».
Нікіта Хрущов у спогадах пише, що запровадити ялинки Павєл
Постишев запропонував Іосіфу Сталіну особисто. Хтозна. Хай там як, та 1935-го в
харківській «Правдє» з’являється невеличка стаття товариша Павла Постишева, де
він закликає комсомольців і піонер-працівників організувати святкові новорічні
ялинки в школах і садочках:
«У дореволюційний час буржуазія завжди влаштовувала на
Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників із заздрістю через вікно
підглядали на ялинку, яка блистіла різнокольоровими вогнями і дітей багачів,
які веселилися навколо неї. Чому ми позбавляємо цього прекрасного задоволення
дітей Радянської країни?».
В образі Дєда Мороза комуністи, як годиться, чимало
вкрали. Прообразом Дєда Мороза був Святий Миколай – один із найбільш шанованих
святих у християнському світі. Саме від щедрості Миколая, який роздавав своє
майно нужденним, пішла традиція дарувати подарунки.
«Саме Святий Миколай приносив подарунки українським дітям
Галичини і Наддніпрянщини, аж поки його разом із усіма релігійними святами і
самою релігією не заборонила радянська хунта. На момент появи ялинки й Дєда
Мороза Миколайчик і Різдво вже багато років були під забороною.
Персонаж Павла Постишева мав остаточно поховати
релігійні пережитки, які чекіст так ненавидів. Ім’я ж Дєду Морозу скомуніздили
у давніх міфічних персонажів. Таких було достатньо, бо ж у наших краях справді
буває збіса холодно», – зазначається.
Мороз, Морозко чи – тільки не смійтеся – Зюзя у
дохристиянських віруваннях – лихе божество холоду, віхоли, криги. Такий злий
старезний дід, який усе заморожує своїм подихом.
Ага, саме так! Хіба що душу не висмоктує. Хоча в
українській демонології Мороза малювали як крижано-снігову потвору, яка тільки
й чекала нашкодити людям і їхньому господарству. Тож не дивно, що задобрювати
його не перестали і через тисячу років. Павло Чубинський, етнограф і автор
гімну України, описував звичаї святвечора у Полтавській губернії так: старший у
родині відчиняв вікно, підносив до нього миску з кутею і тричі гукав: «Морозе,
морозе, ходи до нас кутю їсти!». А тоді – «Не йдеш? То не йди ж і на жито,
пшеницю і всяку пашницю!».
Павла Постишева, який всюди вишуковував ворогів
народу, самого оголосили ворогом совєтів і стратили. Розстріляли фаната Іосіфа Сталіна
в один день зі Станіславом Косіором і Власом Чубарем, яких він підвів до ешафоту. А іще кілька років тому
товариш Павєл Постишев як посланець із Кремля приїхав до України, щоб наглядати
за цими двома. Така от іронія долі.
Історія Павла Постишева на цьому завершується. Собаці собача смерть.
«Палкого революціонера у новорічній казці замінив його
власний Дєд Мороз. Сталінські улюбленці – поети-євреї Сєргєй Міхалков і Лєв
Кассіль – написали сценарій першого новорічного свята, яке стало офіційним в СССР.
Їхній штучний придуманий чекістом (Павєл Постишев за царської Росії як
революціонер мав псевдо «Єрмак», а після 1917 р. «трудився» в ВЧК, – ред.). Дєд
Мороз на багато років витіснив зі свідомості українців Святого Миколая. А ще –
був одним із ключових елементів нової радянської ідентичності, який стирав
відмінності між республіками.
Після розпаду СССР Дєд Мороз утримував свої позиції
багато років. Та й досі лишається священною коровою адептів «какойразніци».
Отже, де взявся Дєд Мороз, ясно. Де взяли «Снігуроньку»,
таємниця. Але так чи інакше, ці персонажі – з «совка».
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото 5 каналу: Павєл Постишев.