90 років тому
Українізація України
«Українізація на Україні. Більш комедного заголовку не можна придумати. А між тим то є факт. На Україні доводиться переводити українізацію! Там, де 40 млн говорить українською мовою, саме модне слово – «українізація»! І воно навіть не сходить із шпальт большевицьких газет. Одні ту українізацію лають, другі, навпаки, захищають… В чому ж річ? Кого треба «українізовувати» на Україні? Справа ясна: весь адміністраційний апарат, весь командний склад в армії є чужий українському народові; всюди на відповідальних місцях сидять зайди, які української не вміють, для них і пороблено ріжні курси українознавства. Але й на тих курсах нікого немає».
(«Українська нива», 1927 р.).
75 років тому
П’ята Сталіна
«Серед нещасного і голодного народу, що стогне під важкою п’ятою Сталіна, знайшлися поети, які замість того, щоби боронити сей народ, боротися за його волю – заходилися лизати цю саму п’яту, що рабством причавила велику країну. Правда, ця літературна та орденоносна погань – давно вже не має нічого спільного з народом, мовою якого вона пише свої лакейські оди. Це – літературні наймити Сталіна. Але вся ця віршомазна халтура засуджена на забуття».
(«Ковельські вісті», 1942 р.).
20 років тому
Смертна кара
Підполковник внутрішньої служби, начальник СІЗО №177 у Волинській області Олександр Колб із нагоди Дня міліції, який відзначається 20 грудня, погодився поговорити на делікатну тему – про виконання смертної кари: «Після судового вироку, який передбачає найвищу міру покарання, засуджені перебувають в одиночних камерах у слідчих ізоляторах. Як правило, більше року тут не затримуються. Вони не мають права на прогулянку та спілкування. Хіба що зі священиком… Право на вибір способу страти в них теж немає. Навіть не знають, коли це має статися. Хоча інстинктивно відчувають, тому з наближенням смерті починають нервувати, плакати, ставати агресивним. Хто виконує смертні вироки – сувора державна таємниця. Цією діяльністю займається обмежена кількість осіб».
(«Досвітня зоря», 1997 р.).
10 років тому
Герой із УПА
Щоб з’ясувати обставини ліквідації спецгрупою МГБ СССР трьох повстанців у криївці 24 серпня 1953 р. біля с. Гірка Полонка Луцького р-ну, «Волинська газета» була змушена звернутися до Президента РФ Владіміра Путіна. І за його вказівкою архівісти з Москви повідомили, кому належала знайдена в бункері УПА золота зірка Героя Радянського Союзу №4142…
(«Волинська газета», 2007 р.).
Підготував Сергій ШРАМЧУК.