Вода з-під крана – безпечна. Запевняє директор КП «Луцькводоканал» і депутат Луцької міської ради Іван Корчук.
Щойно з’явилися чутки про ймовірну приватизацію ДКП «Луцьктепло» (хоча їх одразу ж спростували), як постало питання: а яка доля очікує на інші комунальні підприємства, зокрема і «Луцькводоканал»? Тим паче, що депутатам пропонували внести зміни до статуту підприємства, що, зрештою, й зробили. Одначе директор Іван Корчук одразу запевнив: лучанам не варто перейматися.
– Іване Миколайовичу, чим зумовлена необхідність внесення змін до статуту очолюваного вами підприємства? І, зрештою, що саме переписуєте в документі?
– Насправді нічого такого в пропонованих змінах немає. Це – суто технічне питання. В такий спосіб вносимо незначні правки в документ.
– І процес приватизації тут ні до чого?
– Ні. Ви що! Сказати таке можна про будь-яке підприємство, але ж насправді не все так просто і люди мають це зрозуміти, а не сліпо вірити кожному слову. Приватизація будь-якого комунального підприємства відбувається за чітко встановленим механізмом. Як мінімум потрібне рішення сесії. На сьогодні жодних передумов до цього немає. То – лише розмови і чутки.
– Стихія, що накрила Луцьк 30 липня, наробила багато біди. Зокрема вийшло з ладу обладнання станції Дубнівського водозабору, на заміну котрого потрібно було 176 тисяч гривень. Якою є ситуація сьогодні?
– Якщо говорити про ті проблеми, які виникли після зливи, то більшість із них станом на сьогодні вирішено. Практично переважну частину каналізаційних колекторів замінено. Зокрема – на вулицях Конякіна та Карпенка-Карого. До речі, там питання стояло особливо гостро. Хоча, в принципі, то – наша постійна робота.
– У серпні цього року сесія надала дозвіл КП «Луцькводоканал» на відкриття кредитної лінії в розмірі п’яти мільйонів гривень. Підприємство ж зобов’язалося надати майно в заставу. Чи гра варта свічок? На що використали ці кошти?
– Так, на минулій сесії депутати надали дозвіл підприємству відкрити кредитну лінію в банку. Але станом на сьогодні ми не скористалися ще жодною гривнею, грошей за цією кредитною лінією не брали взагалі. Виникає запитання: для чого ж усе це було потрібно? Для підстраховки. Владнали всі формальності, аби мати обігові кошти на вирішення поточних питань. Поки такої потреби не виникало. Хочу наголосити: це – не довгостроковий кредит, що може стати серйозною проблемою. Перестрахувалися, аби не мати перешкод, коли виникне питання сплати податків чи виплати заробітної плати працівникам.
– Зрозуміло, що фінансово-господарська діяльність підприємства напряму залежить від рівня оплати за надану послугу. Якою сьогодні є ситуація із розрахунками? Ще донедавна головним боржником було ДКП «Луцьктепло»…
– Насправді найбільшим боржником все ж є населення. Хоча варто відзначити, що в 2013-му підприємство не наростило заборгованості: якщо на початку року вона була, то згодом вийшли на оптимальний рівень, а врешті скоротили на 100 тисяч гривень. Якщо ж говорити про підприємства, то по «Луцьктеплу» ситуація проблемна: заборгованість сягнула 3 мільйонів 600 тисяч гривень. Так, проблема є. Над нею працюємо, але й досі не вирішено, яким чином ті борги будуть погашати.
– Як працюєте з населенням, методом батога чи пряника?
– Роботу з населенням посилили. Долучили відділ збуту і навіть виконавчу службу. Використовуємо різні способи впливу, часто й попереджаємо, що наступним кроком буде відключення водопостачання.
– Свого часу КП «Луцькводоканал» мало намір практикувати застосування «зигзагів» як метод боротьби із боржниками…
– Це спеціальні прилади, які дозволяють перекривати каналізацію на стояку до квартири. Їх застосовуємо до злісних неплатників. Хоча трапляється, що в такий спосіб доводиться пояснювати споживачам: раз користувалися послугою, то, будьте добрі, оплатіть.
– Іване Миколайовичу, що можете сказати про якість луцької води?
– Сьогодні вода відповідає всім стандартам, котрі діють на території України. В цьому я можу вас запевнити.
– Про воду з-під крана розповідають немало жахіть…
– Не слухайте. Я п’ю воду з-під крана!
– Під час сесії багато дискусій виникло довкола питання реєстрації собак, зокрема й тих, котрі живуть на території підприємств. Мовляв, саме адміністрація установи повинна не лише занести відомості про пса до загальної бази, а й власним коштом простерилізувати тварину. Знаю, що на території КП «Луцькводоканал» песики є. Що будете робити?
– Якщо на території нашого підприємства і є собака, то її працівники доглядають і годують. До речі, ніяких проблем не виникне, бо тварину вже водили до ветеринара. Я не проти, адже той пес дійсно дуже допомагає сторожам. А такого, щоби територією «Луцькводоканалу» бігали безпритульні собаки, не було ніколи.
– Ви – депутат, котрий не обтяжений ні партійними, ні фракційними зобов’язаннями…
– Так.
– Не кличуть під крило чи не йдете?
– Поки мене повністю влаштовує такий стан справ. Але я розумію, що завжди так не буде, бо наступного разу, коли знову доведеться йти на вибори, навіть у мажоритарному окрузі, потрібно заручитися підтримкою якоїсь партії. Для мене – це не варіант, але куди ж подінешся. Думаю, було би справедливо, аби в мажоритарному окрузі людина мала право балотуватися без партії.
– Один із пунктів вашої передвиборчої програми передбачає проведення закільцювання водопроводу на території мікрорайону Вишків. Що зроблено в цьому напрямку, бо, зрештою, кому, як не директорові «Луцькводоканалу», подібними справами перейматися?
– Є така тема. Працюємо над нею. Уже виділили технічні умови. Цим мало займатися одне з підприємств, але, певно, фінансовий стан наразі не дозволяє приступити до виконання робіт. Поки із закільцюванням маємо проблеми. Хоча на Вишкові для роботи є багато тем. Наприклад, військовий аеродром. Шкода, що ефективно не використовується. Сподіваюся, хтось таки візьметься за його відновлення й розвиток.
Спілкувалася Світлана ГОЛОВАЧУК.
Фото із сайта «Слово Волині».