«Від кого самообороняємося?» – таку назву має інформація,
опублікована у №14 (958) від 3 квітня ц. р. Вона одразу набула резонансу і
стала лідером топ-новин на сайті «Волинської газети». У середу, 9 квітня, в
редакцію прийшов головний герой тієї історії – лучанин Олександ Лєсной. Молодий
чоловік продемонстрував посвідчення представника «Самооборони» і розповів
власну версію події.
Коротко нагадаємо: на електронну адресу редакції надійшов
лист. Лучанка Людмила Симінська розповіла, як молодий чоловік та ще й із
«Самооборони», котрий їхав не велосипеді, мало не збив її на дорозі, а потім ще
й ображав. Конфлікт стався на вул. Грибоєдова поблизу міського відділу міліції.
– 31 березня приблизно о 18 годині я їхав проїжджою
частиною, де якраз ішла ваша дописувачка, – каже Олександр. – Вона раптом вирішила,
що їй треба перейти дорогу. Але зробила це чомусь прямо перед колесами мого
велосипеда. В результаті вийшло так, що я різко загальмував і опинився посеред
дороги, де взагалі не мав би бути. Але якби цього не зробив, то ми обоє мали
шанс отримати значні травми. Коли я почав спілкуватися з тією жінкою, то
зрозумів, що вона не усвідомлює серйозності ситуації.
Молодий чоловік також розповів, що він – велосипедист зі
стажем. Неодноразово брав участь у різного роду змаганнях, велоактивіст і
патрульний «Самооборони», котрий намагається донести до людей основні навички
пішоходів та водіїв, навчити правильно переходити вулицю, у яких саме місцях,
допомагає навчити велосипедистів їздити дорогами міста за встановленими
правилами, аби не наражати себе та інших на небезпеку.
– Я намагався їй пояснити, що вона не повинна перебувати на проїжджій частині, адже це сталося
на дорозі навпроти приміщення пожежної. Але ця жінка й слухати нічого не
хотіла. Мовляв, живе тут 50 років, тож не треба їй розповідати, як поводитися. Дістала
свій мобільний і намагалася кудись подзвонити. Тоді я показав посвідчення
представника «Самооборони» і пояснив, що нікуди не треба телефонувати – я вже
тут. Потім вона стала запитувати мої дані – я відповів на всі запитання. А ще пригрозила:
мовляв, ще своє отримаєте, коли вона добереться до Інтернету. Неодноразово намагався
пояснити, що вона переходила дорогу у недозволеному місці, тож має принаймні
вибачитися, аби владнати ситуацію. Вона таки попросила вибачення. Я у свою
чергу теж вибачився за те, що мало не наніс їй шкоди, можливо, щось не те
сказав. Так ми й розійшлися. Я поїхав до приміщення «Самооборони». Вона ж
підійшла до одного з наших хлопців, про щось із ним говорила.
На запитання про те, чи знають самооборонівці, що нині на
них, як і на інших активістів та членів інших новостворених громадських
організацій надходить чимало скарг щодо зухвалої поведінки, Олександр Лєсной
відповів:
– Не стану говорити за когось – прийшов просто
розповісти, як усе було 31 березня. Єдине скажу: ніхто не безгрішний, і жодна
людина не може гарантувати щось за інших. А у цій ситуації вийшов парадокс: мене
як велосипедиста знають багато людей. Розумієте, нещодавно ми проводили акцію у
центрі міста щодо безпеки руху. Та й колони велоактивістів під час різноманітних
заходів, котрі відбуваються у Луцьку, рухаються під нашим контролем. Нещодавно я
отримав медаль із Парижа за участь у заїзді на 400 метрів. І тут раптом таке…
Прощаючись, Олександр Лєсной подякував, що його вислухали.
Світлана ДУМСЬКА.