До Президента
України звернувся читач «Волинської газети» Олександр Харченко
Сьогодні на
Волині побував Президент України Петро Порошенко. Чимало вірян змогли побути з
ним на службі у Луцькому Свято-Троїцькому соборі, привітатися, сфотографуватися
на соборному подвір’ї, також у Ківерцях та Рожищах. З особливим проханням до Президента
України звернувся наш давній шанувальник і читач Олександр Харченко. Публікуємо
текст його звернення до Президента України Петра Порошенка.
Шановний
пане Президенте
Ви, перший з Президентів України, хто не лише декларує, а
й робите цю величну справу: відновлення історичної справедливості стосовно
держави Україна: утвердження її повної державності. Досягнуто, навіть здається
неможливого, істинно української церкви, а не захованої під назвою «українська»
промосковської. Але на сьогодні залишилося єдине з прихованого відкрити, це те,
що є нашим, істинно українським, історичним, але прихованим, і це назва
України. Самостійна.
Нам з Вами, пане Президенте, з цим потрібно поспішати, і поспішати
буквально. По факту. У нас є Ви, хто досягає головного – українськості України.
У нас є у сьогоднішній Верховній Раді – українська та проукраїнська більшість.
Але, і це теж факт, ні Ви, ні я, ми того не знаємо: які сили будуть задіяні нашим
ворогом і його сателітами, та які їхні дії зможуть відбутися в межах цього короткого
терміну виборів Президента України в такому насиченому залежністю суспільстві.
Тому нам і потрібно спішити. А це у зміні придатку до назви Україна визначення «Самостійна»,
а слова «Незалежна» взагалі позбутися.
Пояснення. Є такий, Вами знаний, вираз: «На початку було
Слово…». Якось, у Польщі це було, де я працював, прочитав у Біблії їхнє, для поляків,
тлумачення цього всім відомого виразу. І він звучить так: «На початку було
Слово, і Слово було у Бога, і Слово є Бог, і Слово сталося тілом». Цей кінцевий
вираз «і Слово сталося тілом» (Слово створило тіло) попри те, що він мене вразив
відсутністю в перекладах Біблії на нашу мову цього важливого усвідомлення
«Слово створює тіло», значно допоміг в моїй діагностичній та терапевтичній
практиці (в пошуку причини захворювань тіла людини). Адже цей вираз збігся зі
знаковим для мене, і взагалі лікарів, виразом Авіценни «Виліковують людину
знаки і символи, на другому місці слово, на третьому трави і лише після них –
ніж». Про Знаки і Символи, зрозуміло. Коли Прапор піднімає тіло людини у
смертельній атаці на ворога, незважаючи на все. Коли такий Знак, як, наприклад,
Герб – є знаком ідентифікації тебе між безлічі людських тіл «Хто ти є» і, саме
тим, знак випростує собою, гордістю за приналежність, вже здається немічне
тіло. Про що я? Всі українці, а це ті, хто поліг, і ті, хто вижив, ми боролися
за Самостійну Україну. За самостійність буквальну. За право громадянина. За волю
громадянина в досягненні свого права шляхом ліквідації в собі, в українського
народу, в самої держави, якої ще тоді по факту не було, головного – це
Залежності. А це відповідно дитини «Залежності» – рабства. Але сталося так, як
сталося. При прийнятті головного рішення про створення держави Україна
комуністична більшість, та, яка до генів ненавиділа Слово Самостійність, підклала
нам тоді міну. І це міну з отрутою пролонгованої дії (не на віки, ще маємо
надію на Вас). До назви держави Україна додати слово «Незалежна». Чим було і
вбито Самостійність України. Чим? «Дрібницею», як є японська мудрість:
«Дрібниці створюють все і саме життя». Адже частка «Не», як це відомо з науки
психології, підсвідомістю кожної людини не читається – жодним чином. Нею,
підсвідомістю, сприймається Слово (тут слово «Незалежність») по-домінантному
понятті, Залежність. І, саме воно, це Слово, Залежність, залишається вже надалі
домінантним у діях кожного українця чи українки. Зомбування залежністю кожного
українця та українки від «тих, хто ззовні України». І щоб це усвідомити, за
прикладом далеко не потрібно ходити. Дитині говорять: «Не бери»! Бере… Дитину
сварять, або навіть наказують, дитина плаче, бо їй болить, що насварили, чи
навіть набили, а вона знову бере. «Не лізь в калюжу»! Лізе… Плаче, а таки лізе
і т.д.. Та все тому дитина так робить, що її підсвідомість, чи коли дорослою
вже є людиною «не убий – убиває», «не кради – краде», має такий НАКАЗ для
підсвідомості. Як є Наказ, а це придатком до назви України з часткою «Не». І
виконується! У вигляді Залежності українцями та українками, бо це…. це Наказ Батьківщини-Неньки
– ставати і бути – Залежними.
Ви, і лише Ви, пане Президенте, просять Вас покоління
Українців, що гинули за самостійну Україну, можете зробити все можливе, і
навіть, здається, неможливе, щоби ліквідувати Залежність. Залежність, а
відповідно і рабство, навіювані Словом. Можна ж прийняти Верховною Радою, та,
навіть (навіть!) Вашим Указом, рішення вживання (це ж так просто) лише слова «Україна».
Просто 24.08. оголосити Святом «День України»? Можна. І це зовсім не складно.
Та ще й пояснити українцям про наявність ось такої пролонгованої за
ефективністю міни під державність та самостійність. Та нам також потрібно, а це
щоб денонсувати зомбування українців Словом «Залежність», а це зомбування відбувається
з першого ж дня появи державності (навіть виросло ціле покоління залежних людей
з моменту появи такого зомбувального Слова, прихованого за часткою «Не») ще й
зачати (завдяки Вашому Указу) святкувати День Самостійності України, а в усіх
документах та матеріалах (вимога Вашим Указом) змінити поняття Незалежна
Україна на Самостійна Україна. Це наш історичний Шанс. Шанс в знаковий для
України час, час, коли Ви є Президентом. Президентом, назву так процес, для «набуття
Україною українськості». Шанс, з великої літери. Шкода буде нам з Вами, як самостійникам,
коли ми цей Шанс втратимо (як це постійно було до Вашого Президенства в Історії
України).
З повагою
Олександр
Харченко,
Волинь.