Мармур,
вітражі та золото. Персональна усипальниця вартістю понад 3 млн доларів США. Її
ще за життя для самого себе збудував Герой України, генеральний директор ТОВ
«Земля і воля» Леонід Яковишин… Хоча бути схожим на Наполеона Бонапарта…
наполеонівських замашок? Чи справді розуміють, що всі їхні нинішні статки не
впали на голову як манна небесна, а стали результатом, насамперед, важкої і
невтомної праці простих людей, яких усталено називати «найманими працівниками»
або просто «робочою силою»?
Увага до новітніх латифундистів спалахнула з новою
силою, коли чернігівська студія «Суспільного» у програмі «Кадри» зустрілася з Героєм
України, власником сільгосппідприємства «Земля і Воля» на Чернігівщині Леонід
Яковишин розповів про свій мавзолей. Власну усипальницю він споруджує за
власним проектом понад 10 років масштабний проект, який нагадує кремлівський
мавзолей чи наполеонівську палац-гробницю в м. Парижі – на завершальному етапі.
У попередніх інтерв’ю «Суспільному» Леонід
Григорович говорив, що будівництво приватного мавзолею обійшлося йому в 3 млн
доларів США. Окрім всього іншого, там 4
його позолочені скульптури – у віці 20 років, 40, 60 та 80-ти. 19 травня, до
речі, Леонідові Яковишину виповнилося 82 роки.
До речі, саме у ці травневі дні – 18-го числа – у
1804 р. – Наполеон Бонапарт був проголошений імператором Франції. Випадковий
збіг із чернігівським латифундистом?
Тож ж де він узявся, будівничий власного пантеону,
та хто він такий?
Леонід Яковишин народився в звичайній родині
службовців у м. Козятин на Вінничині, в 1961 р. закінчив Уманський
сільгоспінститут (вчений агроном). За розподілом молодого спеціаліста в
радянські часи відправили зовсім близько до Волині – старшим агрономом в
дослідно-показовий радгосп «Мирогощанський» Дубнівського р-ну Рівненської обл.
Наступного 1962 р. старший агроном-інспектор у Дубнівському територіально колгоспно-радгоспному
управлінні.
Потім Леонід Григорович, як колись казали, став
«літуном»: змінював місця роботи, як капризні панянки рукавички: агроному вав у
Рівненському управлінні хлібопродуктів та в місцевому облуправлінні сільського
господарства, з 1966 р. начальник Костопільського райуправління сільського
господарства Рівненської обл.
І лише в 1970 р. Леонід Яковишин дещо вгомонився і
на кілька десятків років став 1директор Майнівського радгоспу-технікуму ( з 1978 р.
– на Бобровицький) на Чернігівщині. На цій посаді він балотувався в парламент
ще УРСР, і з 1990 до 1994 р. працював народним депутатом першого демократичного
скликання.
З 1995 р. Леонід Яковишин – гендиректор ТОВ
«Земля і Воля», створеного на базі реорганізованого Бобровицького радгоспу-технікуму.
Тобто, колись народне майно (землю, нерухомість, техніку) Леонід Григорович
благополучно прибрав до своїх рук. Зараз
у господарстві 32 тис. га орної землі, одна з найнижчих серед
сільгоспвиробників України собівартість виробництва кукурудзи (основної
зернової культури), одна з найвищих заробітних плат (мінімальна — 6 тис.
500 грн) та оплат за оренду землі (18%), найкраща в області соціальна
відповідальність перед громадами (створення робочих місць, ремонт доріг,
допомога соціальній сфері)…
Саме через ці показники в 2004 р. хтось поклав на
стіл тодішньому Президентові України Віктору Ющенку проект Указу, яким 22
серпня «за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку
агропромислового комплексу, досягнення високих виробничих показників,
багаторічну самовіддану працю» йому присвоїли найвище звання Героя України з
врученням ордена «Держава».
Ще в Леоніда Григоровича є схильність до меценацтва,
тому допомагав кільком чернігівським і київським письменникам із виданням книг
на історичну тематику. Але хто міг подумати, що на схилі літ землевласник сам
побажає увійти в історію, та ще й таким чудернацьким чином: будівництвом
пантеону вартістю 3 млн доларів США?!
Каже, що на будівництво його сподвигнуло місце
останнього спочинку французького імператора Наполеона Бонапарта в м. Парижі, де
бував. Нині будова на завершальному
етапі. За словами самого Леоніда Яковишина, всередині пантеону – копії вітражів
із німецької кірхи, якій 600 років. Саркофаг коштує 150 тис. доларів США,
важить 23 тонни. Одна кришка з червоного граніту — 2,5 тонни.
Мавзолей буде відкритий кожен день, з 10-ти до
17-тої години, крім вихідних.
стіна
«Це коли я вже буду в раю», – розповів Леонід
Яковишин, бальзамувати якого після смерті не будуть.
Ось такі дивацтва кояться на нашій грішній і
плодовитій українській землі. Що крупні землевласники купують літаки, яхти,
острови і навіть подумують про екскурсії в космос, то це вже мало кого дивує.
Але щоб збудувати за життя самому собі мавзолей, не гірший ніж у Наполеона
Бонапарта, то до такого ніхто з волинських, рівненських та інших
західноукраїнських аграріїв ще не додумався.
…І це ж скільки будинків для простих селян-роботяг
можна було б купити за отих «мавзолей них» 3 «лямів» «баксів»?! І чи взявся б
Герой України за такий проект, якби усвідомлював: щоб заслужити право, як
французький імператор, на персональну усипальницю, треба спочатку пожити у
засланні та померти на віддаленому острові?..
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з порталів Чернігівської філії «Суспільного», «Латифундист» та автора: саркофаг для Леоніда Яковишина; усипальниця власника «Землі і
Волі»; Леонід Григорович у всій красі; тут покоїться
прах Наполеона Бонапарта; Будинок
інвалідів у м. Парижі, де покоїться прах французького імператора; портрет колишнього завойовника Східної Європи та
бранця острова Святої Олени.