2 березня відзначив славний ювілей заслужений працівник сільського господарства України, кандидат економічних наук, кавалер ордена «За заслуги» II та III ст., голова правління сільгосптовариства «Романів» Луцького району, голова постійної комісії обласної ради з питань сільського господарства,
продовольства,
земельних відносин
Віталій Заремба.
Щойно пролунали щирі вітання. От-от вручено подарунки. Ледь згасли спалахи фотоапаратів…
І – життя продовжується!
Віталій Миколайович вступає в новий етап свого життя. І він буде таким же успішним, як і всі попередні. Хоча б тому, що маємо на підтвердження цього незаперечні факти – думки людей, які знають ювіляра найкраще!
Ти – наш ангел-охоронець,
– вкладаючи любов у кожне слово, промовляє до ювіляра дружина Алла Заремба:
– Із Віталієм Миколайовичем познайомилися ще тоді, як мені було 17. Деталей знайомства не розповім: хай це буде нашим маленьким секретом (сміється). Але він із перших днів і дотепер (а це вже понад сорок літ) лишається для мене молодим, красивим та надійним.
У любові та злагоді (хай і кажуть, що так не буває) ми виростили донечок – Віту й Оксану. Вони подарували нам онучку Маргаритку, якій уже 14. І нам – чотирьом найріднішим жінкам – він завжди знаходить час, дарує увагу й турботу. Словом, усе-усе-усе! Повірте, велике щастя мати такого Чоловіка, Тата, Дідуся.
Але водночас Віталій Миколайович щедро роздаровує себе людям. Тим – із якими по життю. Тим – із якими трудиться. Вже не раз я переконувалася: йому більшу радість приносить дарувати, ніж отримувати. Тому куди б не закидала доля, у Віталія Миколайовича завжди є поруч вірні друзі.
Сьогодні – в перший день твого сьомого десятка (кажу, і самій не віриться!) разом із доньками, зятями, онучкою ми бажаємо, аби твоя робота й надалі приносила задоволення. Аби вистачило сил та оптимізму зробити ще багато-багато хороших справ. А ми завжди лишатимемося твоєю надійною опорою на шляху до нових вершин.
Про ювіляра – словами Конфуція
– керівник СГПП «Рать» Віктор Шумський.
Віталій Миколайович став моїм авторитетом років 20 тому. Тоді, коли створив кооператив «Мрія» і чи не першим на Волині запровадив бригадний підряд.
Саме тоді Віталій Заремба яскраво продемонстрував своє вміння бути першим і не боятися новаторства. А взявшись за справу – демонструвати блискучий результат.
Оскільки ми разом займаємося аграрним сектором, то дуже часто пересікалися. Але останніми роками професійна близькість переросла у дружбу. Тому коли кажуть, що у нас із Віталієм Зарембою здорова конкуренція, я поправляю: «Ні, у нас партнерсько-товариські стосунки». Бо ми не змагаємося,– радимося, один одному підказуємо і радіємо успіхам.
А щодо Віталія Миколайовича як людини, то я скажу, перефразувавши слова філософа Конфуція: можна багато говорити про доброту і щирість людини, про його знання, повагу чи любов, а можна нічого не сказати й пізнати значно більше, просто подивившись на вчинки цього чоловіка.
Тому, Віталію Миколайовичу, хай і в 60 у Вас лишаються добре здоров’я та вірні друзі для нових досягнень, хай дружина, доньки, внучка приносять лише приємні клопоти, а життя радує до глибокої старості!
Чоловік слова і діла,
– каже про Віталія Миколайовича його вірний друг Володимир ДЕМЧУК, який багато років стояв біля владного керма Луцького р-ну:
– Страшно сказати, скільки ми вже колєжуємо! З 1982 року. Я був учителем. Віталій Миколайович – секретарем парторганізації. Молодий, енергійний, гарний. Мешкали в сусідніх хатах, фактично через межу. Жили – як одна велика родина. Одного разу (а зима тоді була, мороз!) попередив: «Чекайте нас у гості. Але зразу кажи, що із собою брати?». «Вугілля, – кажу, – принеси. Бо геть нема чим хату палити». І за трохи, бачу, іде Віталій Миколайович.
А в обох руках – по відрові «чорного золота»:
«Тримай, друже!» – вручив од щирого серця.
Після того стільки років спливло. Дрібні діти повиростали. Внуків нам подарували. Але оте чуття великої родини ми бережемо до сьогодні. Жодного дня народження не було, щоб ми один одного не привітали, сім’ями за святковим столом не зустрілися.
Людина з великої букви – наш Віталій Миколайович! Чоловік слова і діла! Тож здоров’я тобі, друже. А як буде здоров’я, помножене на 60-літній досвід, то й усі питання можна буде вирішити.
За щастя – мати такого друга,
– зізнається багаторічний керівник Горохівщини та аграрій за покликанням Леонід Андрійчук:
– 22 роки тому нас познайомила любов до землі і до людей праці. Я тоді очолював господарство у горохівському селі Скірче. А Віталій Миколайович як керівник обласного управління агропромислового розвитку приїхав у район зустрітися з аграріями й разом обдумати стратегію розвитку села. Чесно кажучи, з ностальгією згадую ті часи. Бо тоді Волинь справді була аграрною областю. Віталій Миколайович уболівав за село, сприяв прийняттю різноманітних програм підтримки аграріїв. І ця щира любов до землі та її трударів тримає нас командою до тепер.
А ще ми з ним обоє – затяті рибалки.
Пам’ятаю, в один із небагатьох вихідних випало разом закинути вудочки. Клює! Віталій Миколайович тягне карпа! Кілограмів десять! Я із сачком у воду – вислизає риба. Я підсаком – марно. Як не старалися – карп утік. Далі була німа сцена. 30 хвилин ми обоє мовчали. І лиш тепер я розумію: так мало статися. Бо то сигнал: найбільша наша риба – ще попереду!
Тому бажаю Віталію Зарембі здоров’я, родинного благополуччя, натхненної праці і гарних уловів.
Оптиміст по життю,
– відгукується про Віталія Миколайовича голова Камінь-Каширської райради Віктор СУС.
Немає на Волині такого аграрія, котрий би не знав Віталія Зарембу. Тож і мені як колишньому керівникові районного управління АПК випала честь познайомитися і до сьогодні товаришувати з цією людиною.
Кожен підтвердить: він – справжній професіонал, талановитий управлінець, природолюб. А ще зберіг рідкісне вміння – на будь-якій посаді лишатися Людиною. Не раз я помічав, із якою шаною він спілкується з простими трударями сільської глибинки. Ніколи не чув, аби хтось із аграріїв негарно відгукнувся про Віталія Миколайовича.
І зверніть увагу: коли він спілкується з людиною – завжди дивиться у вічі.
Як тонкий психолог – ніби сканує співрозмовника, інтуїтивно відчуває людину.
Сам будучи прямолінійним, не терпить лукавства. Уміє чути й аналізувати, свої думки натомість вкладаючи у декілька лаконічних, але дуже глибоких фраз.
Та, мабуть, найбільше, мені імпонує талант Віталія Миколайовича лишатися оптимістом. Які би випробування не випадали, він сідає, моделює різні ситуації виходу і допомагає людині самостійно знайти найправильніше рішення.
Тож у 60 років та один день бажаю, аби всі Ваші здібності й досвід сприяли все кращим та кращим результатам у всьому, чим би ви не займалися.
Записувала Оксана БУБЕНЩИКОВА.