Аби
сьогодні називатися царем лісу й води, Володимир Кушнір зі Старовижівщини із
п’яти літ став разом із батьком Андрієм виходити на тихе полювання. Щоправда,
дебютний «вистріл» дав осічку. Бо коли дитя знайшло цілу галявину боровиків, на
радощах забуло про новенького ножа, якого батько тільки звечора подарував. Та
після цього й упродовж 50 наступних літ у Володимира Андрійовича тільки гарні
спогади лишають збирання грибів і ловля риби.
–
Грибний хист мені не лише від батька передався. Татова мати навіть у 90 літ
ходила до лісу і з повними кошиками верталася. Бо хай там що люди говорять, а
для полювання – лісового чи водяного – треба удачу мати. Якось було, сидів я на
березі Пісочного (це озеро біля нашого села Буцин), вудочку закинув, жду… А
неподалік крутелики з Ковеля приїхали і такі модні штуки подіставали, щоб
навіть на комп’ютері бачити, де яка живність у воді плаває. «Ну, – думаю, –
дарма прийшов». Однак за кілька годин я вже мав, що на обід посмажити, а на
їхні супервудочки жодна рибина не клюнула.
Та й усі
ті новинки хитромудрі для рибалки тільки шкодять, вважає Володимир Андрійович:
– Років
із 20 тому я на буцинських озерах навіть вугра ловив! Вийдеш, бувало, вдосвіта
– а він по росі йде… Хап його – і в пісок! Бо інакше з рук вислизне, – пригадує
оповідач. – Тепер же стільки біди електровудочки наробили, що той вугор у нас
нереститися перестав. А риболовам-гурманам хіба линок лишився.
На
відміну від білоруського президента Лукашенка, який нещодавно 50-кілограмовим
сомом хизувався, та російського Путіна, який упіймав 20-кілограмову щуку,
буцинський Володя похвалитися може хіба 3-кілограмовою щукою. Зате, каже, рибалити
може собі дозволити цілий рік.
– Навіть
як сніг із морозом – я на те не зважаю. Буравчика під руку – й пішов. І справа,
– зізнається, – не в їжі (хоча рибку
люблю), а в процесі!..
Не менше
задоволення приносить лісом поблукати. Надто ж, коли те «блукання» завершується
повними кошиками грибів.
– Щоби
зібрати хороший урожай, на тихе полювання треба вдосвіта виходити. Тож коли о
сьомій ранку наші односельці тільки заходили до лісу, ми з батьком уже повні
торби на велосипедах везли, – пригадує Володимир Андрійович.
Відтак
гриби в раціоні Кушнірів – звична страва. Лисички родина любить смаженими з
картоплею ласувати. Зелениці для маринування добре підходять, а білі – для
засушування.
– Рік на
рік не випадає, та коли сезон урожайний, то на зиму я до десяти трилітрових
банок боровиків заготовляю. І якщо врахувати, що одне кіло сушених грибів
дорівнює десяти кілограмам сирих, то запаси в нас, самі розумієте, непогані, –
хвалиться чоловік. – Хоча за всі 50 літ, скільки збираю дари лісу, так і не
зумів побити батькового рекорду: 330 кілограмів боровика за один сезон.
Зелениці
хоча недовго врожаї дають, проте за два тижні збирання Володимир Кушнір устигає замаринувати до 60 л
смаколиків. Але й то, каже, «мєлоч». Бо коли батько був живий, міг по 120 л
заготовляти.
– Щоб
розказати все, що знаю про гриби, не одну книжку треба написати, – зізнається
оповідач. – Шкода тільки, що тихе полювання тепер із захоплення перетворилося у
бізнес. Причому – бізнес жорсткий. Часом здається, тих збирачів у лісі більше,
ніж грибів. …Колись культура «полювання» якась була: маленький гриб – лиши, хай
підросте; не рви з корінням; не клади сумнівного. А зараз зустріну часом заїжджих
у лісі, в кошик загляну, а там… Навіть бліді поганки викидав.
Хоча
дари лісу нині – засіб непогано заробити, втім жителі Буцина чужинців зі своєї
території не виганяють. А як урожайний сезон, то ще й підкажуть, де шукати.
–
Максимум, що на грибах мені вдавалося заробити, – чотири тисячі гривень. Бо в
нас понад селом траса йде міжнародна і туди хіба лінивий торгувати не виходить,
– зауважує чоловік. – Сам я бізнесувати не мастак, але є сім’ї, котрі на
ягодах-грибах до 15 тисяч за літо заробляють.
У торгашів,
зізнається Володимир Кушнір, свої закони. Всі, хто стоїть понад трасою (біля
Буцина людям спеціальні прилавки облаштували), мусять однакову ціну «тримати».
Якщо клієнт підійшов до одного продавця, інший зі своїм товаром не потикається.
А коли яка вискочка торг переб’є: мовляв, «візьміть мої – свіжіші і дешевші», –
таку відразу в шию женуть.
– А ще є
в нас у селі чоловік, до котрого гроші самі липнуть! – з інтригою в голосі
продовжує Володимир Андрійович. – Я як почув, не повірив. Але на власні очі
дивину побачив: коли той чоловік стає в торговий ряд, то покупці першим ділом до
нього йдуть питати. А як стає за метрів сто від інших, то машини торговий ряд
минають і все одно їдуть до того чоловіка. Ми вже пробували біля нього
пристроїтися, а він сміється: «І не мрійте! Все одно у мене купуватимуть!».
Гарну
виручку для грибників роблять заготівельники. І не тільки чорниця їх цікавить.
Лисичку, виявляється, масово купують поляки. Бо в цих грибах якась унікальна є
речовина, що ракові клітини вбиває. Тому за кордоном із наших лисичок
дороговартісні медикаменти виготовляють.
– Я про
таке чув. Але в лікарських цілях застосувати вмію лише веселку (денну губу
по-нашому), – продовжує оповідач. – Цей гриб теж свої секрети має. І не лише
тому, що настоянка з нього може за два дні рану загоїти, шлунок оздоровити чи
від головного болю помогти. Навіть збирати її – правило треба знати: якщо в
ліщині молоденькій, у папоротнику запах газу почуєте – треба казати: «Ой, як
пахне!», бо тільки фукати почнете – веселка відразу сховається і знайти її буде
марна справа.
А от на
звірів полювати Володимир Кушнір не любить і не хоче. Дичину, каже, так уже
повідстрілювали, що скоро не тільки зубра в Червону книгу заносити доведеться.
І вкотре нагадує охочим полювати золоте правило: не нашкодь!
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.
Щоби
вдало замаринувати зелениці
їх
треба від піску промити у трьох водах, порізати і півгодини варити у великій
ємності, постійно збираючи шум.
Далі знову
промити в холодній воді і знову у великій ємності варити, доки не набудуть сірого кольору. Лише
після цього, додавши необхідні спеції, закатати в банки.
Щоби
гарно висушити боровика
його
треба почистити від сміття та піску й викласти на бляху, встелену соломою. Сушити
можна не лише в печі, а й у газовій духовці. Тільки потрібно знизу поставити ще
дві бляхи з піском й дотримуватися поетапності: годину потримали на великому
вогні – вимкнули, щоби духовка схолола. Далі боровики перевернути і знову на
годину на великий вогонь. І так декілька
разів.
Найкраще
сушені гриби зберігати у скляних трилітрових банках, закритих капроновою
кришкою. Але перш ніж помістити боровика в ємності, перевірте, чи добре висохло
місце з’єднання ніжки та шляпки, бо якщо гриб при головці перегинається, то
невдовзі почне цвісти.