«Лілю,
підійди поближче…» – сказав 57-річний ректор Національного університету
Державної податкової служби, доктор економічних наук, професор, автор понад 250
наукових праць Петро Мельник 22-літній рудоволосій студентці після того, як
відвідувачка кабінету поскаржилася його господареві на те, що через
необхідність заробляти на життя майже не відвідувала занять, тому шансів
успішно скласти сесію фактично немає.
Дівчина
таки підійшла. А потім Петро Володимирович приступив до зовсім інших функцій:
зваблювання відвідувачки…
Отож,
«Волинська газета» продовжує ретельно стежити за життям та буттям уродженця
одного з поліських районів сусідньої Рівненщини, недавнього народного депутата,
творця «кузні кадрів» усіх українських податківців, «світила науки» та напрочуд
вправного арештанта, здатного позбавлятися електронних браслетів стеження та
допитливих очей прикордонників на пунктах пропуску України з Білоруссю Петра
Мельника.
Трагікомічний
фарс, який продемонстрував цей діяч після арешту за отримання хабарів за право
вступу в елітний вищий навчальний заклад податкової служби України (40 і 80
тис. грн!) став апогеєм блюзнірства у вітчизняній системі правосуддя. Бо
дебелий і цілком здоровий чолов’яга «ламав комедію» з раптовим погіршенням
стану здоров’я так, що непритомнів прямо у залі суду, а доставляти його туди і
назад мусили виключно на інвалідному візку та з допомогою карет швидкої
допомоги. Врешті-решт, цей псевдо-інвалід зняв із себе електронний браслет
стеження і з паспортом рідного брата перетнув українсько-білоруський кордон.
Потім – майнув у США, де, виявляється, в його родини вже давно є розкішні
особняки, в одному з яких опального батечка приймала рідна донька. Наші ж так
звані державні діячі для годиться щось там заявили про необхідність екстрадиції
українських злодіїв в Україну, проте високоповажні представники США відповіли:
вони керуються виключно американським законодавством, якого Петро Мельник не
порушував, отже, й не буде піддаватися ніяким санкціям. Наші звично засунули
власного язика за пояс.
І
жив би собі Петро Володимирович «в екзилі» США, як вареник у сметані, скільки
хотів би (як екс-прем’єр Павло Лазаренко, який відсидів у США строк, але
вкрадені в Україні гроші в якого ніхто не відібрав!). Та після Революції гідності
пан Мельник несподівано приземлився в столичному аеропорту «Бориспіль», де його
і «взяли під білі рученьки».
Для
чого він повернувся? Відповідь одна: щоби остаточно тут легалізуватися і
продовжити свою титанічну діяльність на благо податкової служби та вищої школи.
Тому запис прихованою відеокамерою
(подія відбулася 12 жовтня 2012 р.) любовних походеньок Петра Мельника з’явився
в соціальних мережах та ефірі одного з національних телеканалів не випадково.
Бо окрім продажних чиновників та правоохоронців, в Україні ще є інституції, де
збереглися залишки честі та гідності. Саме вони й намагаються поставити крапку
в публічних біографіях мельників, які насправді ніколи не були ні податківцями,
ні науковцями, ні парламентарями, а просто використовували зручний момент задля
примноження благополуччя для самих себе за рахунок інших!
Хоч
би там що, але після втечі в США (через Білорусь і Литву, до речі!) Петро
Мельник в Україну повернувся добровільно. Його затримали наші «доблесні»
правоохоронці (бо вони здатні боротися лише з тими, хто не чинить опору!), а
потім відправили за ґрати. Далі слово взяли «служителі Феміди» (як правило,
вони служать тільки тій «Феміді», котра при владі та грошах): розглянувши
матеріали на оголошеного в міжнародний розшук по лінії Інтерполу Петра Мельника,
вони вирішили – лише кілька мільйонів застави можуть дати шанс Петрові
Володимировичу до набрання вироку законної сили перебувати вдома, а не в
СІЗО. Екс-ректор, утім, грошей на вітер
пускати не захотів. Тому «служителі» зібралися повторно і у кільканадцять разів
зменшили суму застави: за 601 тис. грн він отримав право на відносну свободу…
І
ось тут – оприлюднення одного з багатьох відеозаписів ще одного закулісного
життя блудного ректора! Виявляється, 57-річне «світило науки» не гребував у
перерві між парами можливістю ніжити молоді студентські тіла в обмін на вправно
заповнену заліковку!
Те,
що показує прихована камера, свідчить як про ницість того, хто опинився в
кріслі ректора, як і про нікчемність тих, хто намагається стати податківцем,
торгуючи задля отримання диплома про вищу освіту не лише тілом, але й душею.
Далі
Петро Мельник наказав деканові … всіляко допомогти студентці та повів
відвідувачку в «запасний» кабінет.
«Спасу
тебе на цей раз, але мусиш висновки зробити…» – промовив.
«Зроблю…»
– розчулено відповіла прогульниця.
«В
тебе пальці якісь холодні…».
«В
мене вони завжди такі…».
«А
пригортатися ти ж вмієш?».
«Так,
трішечки… Тяжкий період у вас зараз…».
«Не
тяжкий, але так, непростий…».
Сівши
у шкіряне крісло, блудний ректор притягнув до себе «гарну дівчинку», обхопив за
стегна і продовжив діалог.
«Я
теж у бабусі жив… Не бійся! Злякалася вже!»
«Я
не можу… Мені соромно… Кажу вам чесно…»
«Та
ти що?! Ти поле енергетичне відчуваєш? Тобі зі мною добре…»
Потім пан ректор заспівав «Причарувала серце і
душу…» та попрощався з рудоволосою красунею.
І
за цим усім незворушно дивився зі стіни ректорського кабінету портрет Віктора
Януковича, в парламентській фракції якого свого часу був народним депутатом
Петро Мельник.…
Що
ж, як казав один із незмінних волинських ректорів, у цьому світі все
змінюється, тільки третьокурсниці вічні. І, мабуть, у цьому полягає шкала
оцінки багатьох нинішніх посадовців, які насправді не є кращими за кожного з
нас, а просто випадковістю долі опинилися на вищому щаблі драбини, і тому
намагаються в одних випадках засунути свого носа туди, куди не просять, а в
інших – запхати щось інше в те, що під запис прихованої відеокамери розлягалося
в ректорському кабінеті.
Володимир
ДАНИЛЮК.