Серед кращих у районі!

 

Дипломований архітектор і багатодітний тато став із благословення владики Ніфонта церковним старостою, а за підтримки людей – сільським депутатом.
Хоча Ірина та Сергій Гапонюки – подружжя молоде, втім шани зажило далеко за межами рідного села.  За які такі заслуги родина стала кращою серед тисяч старовижівських сімей? Якщо і вам кортить дізнатися, ходімо в гості!
На порозі просторої, поки що не завершеної хати, зустрічаємо трійко малят. «Я Софійка. Мені вже шість років», – каже старшенька серед них. 4-річний Іллюша гостей зустрічає з інструментом у руках: зразу видно – татів помічник. А меншенькій Соломійці – тільки два. Тож користуючись можливістю, вона ще в мами на руках.
Соромлячись уваги журналістів, Ірина Гапонюк каже: грамота з району – це хіба що аванс. Бо навіть у рідній їм Галиній Волі багато родин, які ще, може, більше на славу заслужили.  І така ось скромність 29-річної мами – це ще один плюс для родини.
А от глава сімейства Сергій до уваги вже звиклий. За те, що працьовитий, розумний, ініціативний, люди давно записали його до лідерів місцевої громади.
– Не так-то вже й давно, – уточнює Сергій Володимирович. – Бо депутатом сільради я тільки два роки.
Утім іще до цього Сергій Гапонюк устиг отримати диплом архітектора, а потім власними руками звести дім для молодої дружини та дітей. Попри вищу освіту, не цурався до Москви на заробітки поїхати. Бо ж нова хата ого-го скільки грошей тягне. 
А за два роки спорудивши разом із братами та шваграми дім, навчився Сергій Гапонюк столярувати. І фактично всі меблі в новобудові – справа його рук.
Дивишся на акуратно виготовлені столи, тумбочки та ліжка – й навіть не віриться, що все воно в кустарних умовах майструвалося. Але на це господиня Ольга дає просте пояснення: у все, за що її чоловік не береться, він частинку душі вкладає.
– Коли свого часу владика Ніфонт (а ви ж знаєте, що він родом із Галиної Волі) побачив, як Сергій у церкві все з душею майструє, запропонував старостою бути. Всі прихожани таку ідею підтримали. І ось уже сім років Сергій опікується сільським храмом. Своїми руками навіть зумів опалення та світло у церкві зробити, – хвалить пані Ольга.
– Шкода тільки, – додає Сергій Володимирович, – що не кожної неділі вдається разом із дружиною на Службу піти: з дітьми-бо клопотів навіть на свято багато.
Та й у будні, зізнається подружжя, тяжко довелося б, якби не поміч батьків.
– А я теж татові помагав! – дзвіночком озивається на такі слова Іллюша. – Ми з ним разом ходили сіяти у-увес. Бо курам і коникам треба щось їсти.
Аби обробити майже гектар поля, дати лад і великому сімейству, і чималій господарці, трудитися Сергій з Іриною мусять від ранку до смерканку. І тому, зізнаються, хоча грамоти-подяки – річ приємна, та від цього іще більшу відповідальність на себе береш. Тому їм найкраща нагорода – добре слово односельців і здоров’я рідних.
Уже коли публікація готувалася до  друку, Сергій Гапонюк поділився радісною новиною: дружина Іра подарувала йому четверту дитину! Наразі щасливе подружжя поки не вирішило, як назвуть синочка, але, кажуть, це вже приємні клопоти.
Колектив «Волинської газети» приєднується до всіх вітань, які вже встигли передати Гапонюкам рідні та близькі. Зичимо, аби малятко росло на радість мамі й татові та на славу Волині. 
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *