Погано, що за правління в Луцьку Антона Кривицького всього за 1 грн було продано недобудовану споруду крематорію, що розташовується на околиці обласного центру по вул. Глушець. Бо, враховуючи, що сучасні волиняни вже давно перестали бути язичниками і перетворилися на правовірних християн, уже неможливо з допомогою вогню перетворити на попіл тлінні людські рештки. Особливо – так звані «біологічні відходи», що стають неминучим атрибутом будь-якої лікарняної установи.
Проте й усталені релігійні традиції та правила людського існування зовсім не схвалюють варварського ставлення до людських ніг, апендиксів, викиднів і навіть видалених онкоутворень! Виявляється, щороку наприкінці осені в одному з закутків кладовища в с. Гаразджа Луцького р-ну без зайвого розголосу відбувається закопування «біологічних решток», що звозяться сюди (судячи з кострубатих написів на необтесаних табличках) із лікарень усієї області. Зовсім свіже погребіння, до речі, відбулося зовсім недавно – 5 листопада ц. р. Зовнішній вигляд цього клаптика «міста мертвих» повністю відповідає процедурі поводження з уже нікому не потрібними фрагментами людських тіл: усюди бур’яни та сміття.
Що так бути не повинно, це однозначно. Але хто повинен вирішити цю проблему – тут запитання з багатьма невідомими. Ніби й немало в нас різноманітних муніципальних та самоврядних структур, які є дотичними до цього процесу, а наразі навіть важко сказати, чому ж вони поводяться гірше від язичників.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Романа УСТИМЧУКА: ось у такому кварталі «міста мертвих» і спочивають чиїсь руки, ноги, апендикси та інші «біологічні відходи».