Четвертий з династії – випускник Шацької Альма-Матер
Ігор
Мельничук – випускник Шацького лісового коледжу імені Валентина Сулька, працює
заступником лісничого Ново-Зборишівського лісництва ДП “Горохівське
ЛМГ”. Він – лісівник у четвертому поколінні. Його батько Юрій
Олександрович працює єгерем і майстром лісу в обході свого діда – ще польського
лісівника.
– Чому ти
пов’язав своє життя із лісом? – поцікавилися у наймолодшого з Мельничуків.
– Народився я в с. Галичани, усе свідоме життя там живу. Любов
до лісу прищепив мені батько. Там не тільки добре відпочивати, але й працювати
треба на благо людей, майбутніх поколінь. Я їздив із ним не раз у ліс, бачив,
як що потрібно робити. Не так, як інші, прийшов до лісу, щоб відпочити. У нас
завжди була ціль – тяжка робота. Мені все сподобалося, припало до душі. Це моє.
Тож після 9 класу вступив у Шацький лісовий коледж імені Валентина Сулька.
– Хто з
викладачів найбільше запам’ятався?
– Викладач лісівничих дисциплін Лілія Іванівна Вирович.
Вона нас вчила таким знанням, які сьогодні допомагають у моїй професійній
діяльності.
– Так кажуть
усі лісівники, що здобували тут лісівничу освіту. Чим же приваблює цей коледж?
– Тут особлива аура. Хто хоч раз побував у коледжі, знає,
який тут дендропарк, музеї, навчальні аудиторії, гуртожитки, їдальня… Цікаве
й студентське життя. І не тільки в плані навчання, а й стосовно різноманітних
спортивних змагань та мистецьких заходів. Досить потрапити на територію
коледжу, щоб збагнути, що вона має доброго господаря, скрізь чистенько, все
доглянуто. У коледжу добротна навчальна база, хороші викладачі, а ще ж сама
територія Шацького краю – своєрідна курортна Мекка України, тут живуть добрі і
привітні люди.
– Як складалася твоя
лісівнича доля?
– Закінчив я Шацький лісовий коледж імені Валентина
Сулька і вступив у Східно-Європейський університет імені Лесі Українки. Там є
кафедра лісового і садово-паркового господарства. Вчився на заочному відділені.
На осінній призов мене забрали в армію. Запам’яталося! Щойно батько повернувся
з АТО, як за два тижні в ЗСУ призвали мене. Спершу служив у Львівській області,
а потім перекинули на Миколаївщину. Там цілодобово забезпечували роботу
аеродрому – охороняли периметр, розчищали злітні смуги. Після служби повернувся
додому і одразу завітав у держлісгосп, але вільного місця не було. Тож поїхав
на заробітки у Польщу. Попрацював чотири місяці і приїхав на гостину додому, а
мені кажуть: “Є місце помічника лісничого”. Тож повернувся у лісову
галузь. Отримав призначення і зараз працюю заступником лісничого Ново-Зборишівського
лісництва ДП “Горохівське ЛМГ”.
– На базі ДП
“Горохівське ЛМГ” діє учнівське лісництво. Рекомендуватимеш когось на
навчання у коледж?
– Ми опікуємося роботою учнівського лісництва, що діє у Борочичевській
ЗОШ І – ІІІ ступеня. У цій школі свого часу навчався й Олександр Кватирко –
нині заслужений лісівник України, начальник Волинського ОУЛМГ. Тож працювати з
його вихованцями не тільки цікаво, а ще й відповідально. Особисто мене до
занять з юними лісівниками залучили з перших днів роботи. І знаєте, що
знаменно. Перша моя поїздка з представниками учнівського лісництва була в мою
Альма-Матер, до Шацька на обласний зліт юних лісівників. Тож мав можливість і
показати, де навчався, і познайомити з викладачами коледжу, й, звісно,
порекомендувати цей лісівничий виш для навчання. Журі, у якому були й мої
викладачі, одну з наших вихованок тут же порекомендували на навчання у коледж.
Без екзаменів! Вона продемонструвала надзвичайно високі знання з лісівництва. І
я цьому радий.
Як і кожен випускник, я люблю свою Альма-Матер.
– А за що любиш ліс?
– За ауру… Щойно зайдеш у його володіння, як забуваються
усі житейські проблеми… Він, мов друг вірний, заспокоїть, зніме втому, дасть
пораду, звеселить, заспіває пісень, всіляких історій нарозказує, пригорне
спогади і мрії…
Дякую за розмову
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: Ігор
Мельничук.