Мама Даринки, якій усього місяць від народження, мріє про її повноцінне життя.
У багатодітній родині Мартинюків знову велика біда. Вдома, у с. Чорниж Маневицького р-ну, 37-річний Микола з двома синочками й донькою дочекався з лікарні дружину Таню і маленьку Дарину. Але попереду в батьків та їхньої крихітної дівчинки – надскладні випробування. Як із ними впоратися, подружжя не знає. Одна надія – на Господа і небайдужих людей.
З першою донькою – розрив печінки під час пологів
Волинянка Тетяна Мартинюк – уродженка Казахстану. Бо саме там колись оселилися її мама з татом. Там працювали, виховали трьох дітей.
Коли глава сімейства помер, Танина мама разом із дітьми повернулася до отчого дому – в с. Чорниж.
– І з тих пір (а це був 1996 рік) моя доля пов’язана лише з Маневиччиною, – провадить жінка. – На Волині я знайшла свою другу половинку. 2000 року з Миколою побралися. Невдовзі народився син Олексій (зараз йому 15). Через трохи у нього братик Володя з’явився (нині третьокласник).
Доки хлопці росли, батьки тішилися. Вірили: помічники підростають. Але дуже хотіли дівчинку. І таки вимолили.
– П’ять років тому, 30 березня, я народила Марійку. Вагітність минала добре. Дитинка розвивалася нормально. Але під час пологів сталося непередбачуване: через людську необережність у донечки стався розрив печінки. Для мене це був шок! Цілий тиждень після операція донечка лежала в реанімації неонатального центру обласного дитячого медичного об’єднання. Потім іще десять днів ми перебували у Луцьку під пильним наглядом лікарів. Кожен день нам обходився в 500 гривень. Коли витратили свої заощадження – позичали в людей. Словом, щоб «витягнути» дитину, в нас пішло дев’ять тисяч гривень (на тодішні гроші – майже тисяча доларів).
Хоча операція завершилася без ускладнень, однак її наслідки відчутні дотепер. Бо лікарям довелося видалити в Марійки наднирника. Через це в дитини послабився імунітет і дівчинка постійно хворіє.
На запитання «Як часто?» мати лише зітхає. Каже, старші діти зі школи якийсь вірус принесуть – Марійка зразу з температурою. Почала в садок ходити – взагалі більше лікується, ніж здоровою буває. А цієї зими кашляти фактично не переставала. Словом, біда…
У другої доньки – несформований сечовик та закордонна операція
На жаль, доля послала Мартинюкам чергове випробування. 27 лютого сім’я поповнилася на ще одну донечку. Але радість тривала не довго.
– Коли я вперше побачила в дитини вавку внизу животика – не думала, наскільки це серйозно, – зізнається мати. – Невдовзі лікарі повідомили: в новонародженої недорозвинена сечовивідна система. Тому сечовина виходить не природним шляхом, а виступає крапельками через оту дірочку на животі. Я почула. Приготувалася до операції. Знову, як і п’ять років тому з Марійкою, опинилася в неонатальному центрі Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання. Та виявилося, що ні в Луцьку, ані в Києві нашій біді не зарадять.
Так, подібні втручання у столичній клініці проводять. Але тільки щоб потрапити на огляд до спеціаліста, треба в чергу записатися. І найближча можливість почути думку фахівця – аж у червні. Це по-перше. По-друге, нема гарантії, що в Києві візьмуться допомогти Даринці. А по-третє, більшість подібних операцій, проведених у Києві, були невдалими.
Тому Мартинюки вирішили не ризикувати життям донечки. Дізналися, що на Ратнівщині є подружжя, в якого дитинка теж мала несформовану сечовивідну систему. І ті підказали: найкращий із доступних варіантів – Білорусь. Це недалеко, порівняно недорого. А головне – хороший результат.
– Ми вхопилися за рятівну соломинку. Передзвонили в закордонну клініку. Але крила нам обрубала вартість: 10 тисяч доларів!.. – зізнається жінка.
Для сім’ї Мартинюків майже 300 тис. грн – космічна сума. Бо Тетяна з Миколою живуть лише з власного господарства. А чоловікові на заробітки поїхати – теж не реально. Бо доки мама з Даринкою, він доглядає трьох старших діток.
– Щоб нам допомогти, вже приїжджали журналісти з обласного та всеукраїнського телеканалів. Потрохи складаються односельці. Але на карточку Миколі надійшло недостатньо коштів,– зітхає жінка. – Тому я звертаюся до всіх небайдужих людей: перекиньте на наш банківський рахунок хоч по кілька гривень. Бо ж моя дитинка ще не вміє говорити, але я бачу: вона так хоче жити.
Лікарі стверджують: кожен новий день для дівчинки несе ризики. Через відкриту рану на животику інфекція загрожує потрапити в будь-який момент. А це може спровокувати незворотні процеси в організмі немовляти.
– Нам би швидше зробити першу операцію, – благає Тетяна. – А далі Бог, сподіваюся, не залишить і допоможе зібрати на другу і третю (їх потрібно буде робити, коли Даринці виповниться 2-3 роки й потім уже – в 10-літньому віці).
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Контакти:
(098) 272-26-97,
номер картки ПриватБанку 4149497862267566 – одержувач –
Мартинюк Микола Петрович (тато).