Що буде 1 січня?

«В Україні 1 січня країна буде півдня відсипатися, а потім півдня похмелятися. Я повертався сьогодні, зі мною їхали два десантники-відпускники, яких я підвіз до Києва. І от коли ми заїхали в Бориспіль – а сьогодні п’ятниця, день «визволення Києва», коли всі кияни роз’їжджаються по домівках в область, і ми потрапили в дуже велику пробку. Вона була в основному на виїзді з Києва в бік Борисполя та Харкова. І ці люди їхали не на війну. І два десантники-розвідники з 2-го батальйону 95-ї бригади посміхнулися й сказали: «А цікаво: чому ніяк не можна виконати план мобілізації? Можна прямо от тут, уздовж затору, йти і роздавати повістки». Міхо, до якого я ставлюся з величезною повагою, говорив про те, що нам треба трошки потерпіти. Згоден. Тільки чому хлопцям, які демобілізувалися після першої хвилі мобілізації, вже приходять повістки на шосту хвилю? Чому хтось повинен потрапити на війну два, а то й три рази, а хтось буде жерти горілку, запивати її «Кока-колою» або іншими шипучими напоями?.. Війни ж немає. Ви говорите з приводу Мінська. Дуже цікава розмова. Хунта ДНР – а я впевнений, що це хунта, і я це говорив Захарченкові. Тому що хунта – це влада військових. Це ж не наші, а ДНРівці ходять у військовій формі і об’їжджають свої війська на передовій. Вона не вважає Мінські угоди значущими, якимись… ну, вагомими всередині компанії, яка дуже сильно розвивається. Судячи з усього, вже йде жорстка боротьба своїх зі своїми, зокрема, коли йдеться про контрабанду… Нею ж займаються не ті люди, які прийшли, а на жаль, ті, хто в зоні АТО. І я рік тому ще говорив: помилково думати, що всі, хто на фронті, – це наші герої і «кіборги», а всі, хто в тилу, – негідники з плоскостопістю. Тут є герої й там, тут є алкаші й там, тут є мерзотники й там, тут є негідники – й там вони також є»…