Що будуємо: комфорт чи обман?

І вони зовсім не райдужні… 

Тим фактом, що в одному з глухих поліських сіл люди лопатами до смерті забили «чужинця», який намагався діставати бурштин із «чужої» копанки, вже нікого не здивуєш. «Бурштинова війна», яка відбувається буквально під носом нашої влади і приносить організаторам незаконного промислу мільярдні прибутки, призводить і не до таких жертв. Але коли в фактично в історичній частині Луцька кілька років тому під час демонтажу масивного цегляного паркану багатокілограмова конструкція задавила двох молодих людей, які без будь-якого офіційного оформлення працювали рядовими будівельниками, примушує замислитися над головним: хто і що будує на Волині? Хоча б тому, що нещасних «роботяг» уже давно похоронили, прокуратура досі не повідомила про результати розслідування, а будмайданчик по вул. Богдана Хмельницького продовжує лякати перехожих пусткою і якоюсь моторошною аурою знищення і безнадії…

Власне, будівельна галузь – це не лише нові споруди чи відремонтовані об’єкти. Не тільки надійність та довговічність. Це – набагато важливіші для людей і громади речі: заробітна платня та поповнення місцевого бюджету у вигляді податків і зборів. І на цю обставину також слід звернути особливу увагу!

Та що ж показує «молекулярний аналіз» волинської будіндустрії?

З 58 зареєстрованих в області суб’єктів господарювання, які займаються будівництвом, найбільша кількість офіційно працевлаштованих людей трудиться в ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» – 576 осіб. У ТзОВ «Житлобуд-2» – 306 працівників. Більше сотні – в ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», ТзОВ «Луцькавтодор», ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат», ТзОВ «Луцькспецбуд», ПП «Інтертрейд». У решті трудові колективи нагадують колгоспні бригади. Приміром, у «Рембудуправління Вишків-АТ» працює аж 13 робітників, інженерів та представників суміжних професій, у ТзОВ Ремплюсбуд» – 10, у ТзОВ «ЕБК» – 4, у ТОВ РТЦ Волинь» – 3, у ТОВ «Волинська будівельна компанія» і ПП БК «Інвестор» – по 2, а в фірмі з назвою «ТОВ Комфортбуд» – 1…

Якими силами, хто і в який спосіб зводить та вводить в експлуатацію ті чи інші об’єкти, пояснювати, мабуть, не варто.

Цифри свідчать і про наявність ще однієї прірви – між розмірами легальної зарплати трудівників будіндустрії та, цілком імовірно, зовсім іншими доходами, котрі отримуються поза касою. Бо якщо врахувати, що в собівартості будь-якої споруди до 25% становлять витрати на нарахування зарплати, а ціни на квадратні метри житла в усіх забудовників приблизно однакові, то, виходить, що існує якась загадкова бухгалтерія!

Ось красномовні показники середньомісячної зарплати у лідерів: ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» – 5 тис. 85 грн, ТзОВ «Луцькспецбуд» – 4 тис. 300 грн, ТОВ «Ліхтнер бетон» – 4 тис. 61 грн,  ТОВ «РТЦ Волинь» – 3 тис. 949 грн, ПрАТ «Луцький домобудівельний комбінат» – 3 тис. 749 грн, ПП «Інтертрейд» – 3 тис. 590 грн… Натомість у середовищі «середняків» привертають увагу ТОВ «ВВС» – 1 тис. 627 грн, ТОВ «Шинака – Україна» – 1 тис. 440 грн, ТОВ «ББС» – 1 тис. 323 грн, ТзОВ «Інтегра Вест» – 1 тис. 304 грн, ТОВ «Комфорт буд» –1 тис. 240 грн. Але існує й ще одна категорія будівельних фірм, де середньомісячний заробіток їх працівників «не дотягує» і до тисячі: ПП «Ефект» – 989 грн 67 коп, ПП «Житлобуд-1» – 968 грн 73 коп, ТзОВ «Т ЛЕД ПМК-20» – 468 грн 61 коп, «Рембудуправління Вишків-АТ» – 454 грн 3 коп, ТзОВ «ЕБК» – 431 грн 15 коп…

Хто повірить у такі цифри, що кваліфікований будівельник в усі пори року фактично просто неба буде трудитися за 1000 грн на місяць? Навіть вартість вкладання 1 квадратного метра кухонної плитки сьогодні коштує 150 грн! Лише за один день можна викласти до 5 кв. м (використовуючи при цьому матеріали замовника), тим самим поклавши в кишеню мінімум 750 грн без сплати будь-яких податків. А тут – цифри, які нагадують дитячі малюнки…

Але нічим не підтверджені розміри офіційних заробітних плат – ще півбіди, бо зареєстровані на Волині суб’єкти будіндустрії (хто менше, хто більше) дають людям роботу, платять податки та здають в експлуатацію новобудови чи реконструйовані споруди. Натомість останнім часом спостерігаємо буквально кипучу діяльність фірм і кооперативчиків, які належать громадянам з-за меж області, котрі за місцем реєстрації й сплачують податки (якщо взагалі мають таку звичку!). Ось де можуть вільно почуватися нелегальні працівники, в яких мізерна мінімальна зарплата (легальна), бо інша частина – в конверті. За таких умов процвітає відсутність соціального захисту найнятої робочої сили, відсутність оплачених лікарняних листків, відпустки за власний рахунок… Зрозуміло, що ніяких профспілок там не було й нема.

За багатьма з цих організацій тягнеться потужний шлейф довгобудів чи просто кинутих напризволяще об’єктів в інших областях, про що волинські замовники або не знають, або знати не хочуть. Тут вони пропонують людям такі угоди, що покупець житла позбавлений будь-яких прав, а стає заручниками чужої волі кількох невідомих осіб. Так звані засновники так званих кооперативів перетворюються на диктаторів, які в будь-яку мить можуть залишити добропорядних людей «при бубнових інтересах» – і без грошей, і без нерухомості. Та й узятий ними на озброєння демпінг цін призводить до того, що люди отримують фактично «коробки» замість готового до використання житла!

Найгірше ж: «чужі» мають здатність взагалі зникнути безслідно! З цього приводу як не пригадати історію з «тендером» на капітальну реконструкцію частини вул. Карпенка-Карого в Луцьку, який «виграла» сумнівна «фірма» з м. Дубно Рівненської обл.? Коли за кілька місяців на дорозі знову виникли ями, журналісти «Волинської газети» вирішили познайомитися з гігантами дорожнього будівництва. І що б ви думали? У сусідньому райцентрі за вказаною адресою знайшли… робітничий гуртожиток, в одній із кімнат якого й була зареєстрована «власниця»! Як розповідали сусіди, в неї не те що самоскида чи екскаватора нема – навіть лопати, щоб сніг від під’їзду повідгрібати…

З іншого боку, непрозорий (або «сірий») ринок цієї галузі призводить і до низки інших проблем. Насамперед, органи прокуратури нині втратили функції загального нагляду і фактично не займаються контролем. Пригадуючи, що й у попередні роки вони не могли похвалитися хоча б якимись вагомими результатами в цій сфері, наразі лише структури держархбудконтролю здатні хоча б якось приводити бурхливі води будівельного цунамі в жорсткі береги вимог та правил. Але штати там нечисельні, тож про якусь відчутну дієвість наразі говорити передчасно. Інші ж, дотичні до галузі контролюючі та правоохоронні органи, стоять осторонь процесу. Вони змушені демонструвати активність лише тоді, коли стається щось екстраординарне і коли доводиться розслідувати наслідки, а не причини виникнення біди…

Відтак, наражаємося на постійну небезпеку, що не лише старі будинки, але й нові споруди в будь-який момент можуть рухнути. Про смертельний випадок у Луцьку, коли внаслідок обвалу цегляної стіни загинули двоє нелегально працевлаштованих молодих чоловіків, ми вже згадували на початку цієї публікації. У цьому сенсі слід навести і зовсім свіжий київський приклад: насипна круча буквально попід стінами багатоповерхівки вночі рухнула в прірву, і людей врятувало лише те, що сама конструкція їхнього житла вистояла і не обвалилася. Раніше мешканці квартир неодноразово скаржилися в усі інстанції, буквально благали про допомогу, але лише коли грім вдарив, місцева влада перехрестилася, взявшись за терміновий аварійний ремонт, витрачаючи при цьому мільйонні кошти з бюджету. А хто це все накоїв? Одна з «чорних» фірмочок, власник якої вже давно разом із Януковичем переховується в Росії…

Саме тому з подивом спостерігаємо за спробами підрубати під корінь потужні підприємства галузі, котрі намагаються реалізовувати довгострокові та вигідні для кожної людини загальнодержавні програми. Одна з них – «Доступне житло», коли квартет зацікавлених у створенні та отриманні недорогого, комфортного та довговічного житла (малозабезпечені та пільгові категорії громадян, місцева влада, забудовники та держава) мав би досягати спільного результату, та нинішнього року проект залишився на папері. Або довгограючий конфлікт в одному з луцьких мікрорайонів (вул. Гордіюк), де група екзальтованих екс-правоохоронців, мешкаючи в багатоповерхівці і захопивши під контроль чималу земельну ділянку для футбольних аматорських розваг, усіма способами зриває перспективну розбудову цілого комплексу, де забудовник виділяє безкоштовно учасникам АТО 10 нових квартир!

Іншого виходу, ніж навести порядок та відновити законність, немає: громада та місцева влада повинні всіляко підтримувати розвиток легальної будівельної індустрії Волині. І робити при цьому ставку на прозорість, чесність, якість і відповідальність та всіляко стримувати любителів працювати за принципом «стук, грюк, аби з рук». 

Власне, це стосується й інших галузей, які повинні не проїдати бюджет, а наповнювати його. Бо суть реформи влади й полягає в тому, щоб кожен громадянин, який представляє кожну волинську громаду, бачив зростаючи силу місцевого самоврядування, яке буде ефективним тільки тоді, коли буде максимально фінансово незалежним. А це значить, що квитки за проїзд у маршрутках повинні видавати кожному пасажирові, а гроші за рентгенівські знімки в приймальних відділеннях – поповнювати муніципальну казну.