Що написано пером…

17 жовтня ц. р. у м. Брест
відбулися урочистості з нагоди 75-річчя виходу першого номеру газети «Заря»:
друкованого органу облвиконкому та обласної ради Брестської області Республіки
Бєларусь.

Уперше ця газета, як і наша
«Радянська Волинь», побачила світ восени 1939-го, коли передові загони РККА
увійшли в Західну Україну та Західну Білорусь. Проте, на відміну від багатьох,
брестська «Заря» ніколи не відмовлялася від власної історії, тому й у повоєнні
роки не змінювала назви та не ховала в архів державних нагород: орден «Дружби
народів» і досі прикрашає всі офіційні документи цього видання. «Заря» чесно
вказує і свої справжні юридичні реквізити: унітарний друкований орган
Брестського облвиконкому та обласної ради, комунальний засіб масової
інформації…

А тепер – про головне. З
нагоди 75-річчя виходу першого номеру «Зарі» в головному кіноконцертному залі
Брестської області відбулися велелюдні урочистості. Але офіційна частина
тривала лише 2 години. Скоротили безмежний потік охочих виступити зі сцени, щоб
не мордувати велику кількість тих, хто хоче сказати вітальне слово, а в першу
чергу – глядачів, яким важко півдня сидіти в ролі статистів чужого свята.

У Бресті головним був виступ
голови Брестського облвиконкому Канстантіна Сумаря. Він тривав лише 12 хв.,
проте ключові тези Канстантіна Андрєєвіча допомагають краще усвідомити, якими
реаліями сьогодні живе сусідня держава в інформаційному полі.

«Газета «Заря» по суті є
ровесницею нашого Брестського краю, адже область 4 грудня також відзначатиме
75-річчя. Вона в повному розумінні цього поняття стала літописцем нашої
області. Літописцем об’єктивним, гідним та відповідальним… Звичайно, в такому
форматі ми зустрічаємося не часто. Але з кореспондентами газети в нас доволі
багато зустрічей під час різних заходів. Але тричі на тиждень я уважно
переглядаю «Зарю» та заочно спілкуюся з авторами… Особливо велику увагу
звертаю, коли в газеті є проблемні матеріали. Зрозуміло, не від того, що самі
проблеми існують, а що журналісти їх не замовчують і тим самим допомагаєте
владі їх краще побачити та вирішувати. Наприклад, рубрика «Контакт» фактично
завжди кореспондується з моїми
дорученнями розібратися в ситуаціях, про які повідомляють читачі. Особливо імпонує той факт, що в газеті багато
молоді, включаючи й головного редактора. Через три роки я трішечки ввійду в
історію як голова облвиконкому, але недавно я зустрічався з колективом та
висловив побажання, щоби не боялися вливати в
газету молоді творчі сили. І сьогодні я бачу, що моє доручення (точніше,
не доручення, а хороше побажання) виконане, причому зі збереженням розумного
балансу між молодими та досвідченими кадрами… А особливо втішає те, що «Заря»
успішно кує журналістські кадри не лише для себе, а й ділиться ними з іншими
редакціями!.. Це, взагалі, хороша практика, коли на обласну газету рівняються,
а тому її потрібно всіляко підтримувати та розвивати. А ще привітаю «Зарю» з
отриманням ліцензії на видавничу діяльність: це хороша можливість розширити
кордони творчості та ресурс для заробітку додаткових ресурсів, які газеті
завжди потрібні».

У той же час голова
облвиконкому підкреслив:

«Зазначу особливо: сприймаємо
сьогоднішній ювілей не лише як привід для похвальби. Підбиваючи певні підсумки,
завжди накреслюємо нові горизонти. І «заря» тут не виняток. Вона в жодному
випадку не повинна зупинятися в своєму розвитку, інакше читача можна втратити.
Тим більше, що сьогодні інформаційних ресурсів багато, і завдання журналістів
«Зарі» зберегти той авторитет видання, який напрацьовувався десятиліттями та
довірою багатьох поколінь читачів газети. Як це зробити? По-перше, писати
цікаво та відкрито. Вкладати в кожен матеріал власну душу. Тоді кожен віз них
знайде свого читача. По-друге, не обходити гострих кутів, але зберігати
коректність. Треба читачеві пропонувати, але не нав’язувати, свою журналістську
думку. І коли піднімається будь-яка проблема, то треба намагатися глибоко в неї
вникнути, докопатися до причини та показати її різнобічно, а не однобоко. Це
стосується всіх питань: і обговорення політичних подій, й інших явищ нашого
життя, пов’язаних із економікою та соціальним життям нашого краю. Бо дуже часто
від того, що і як журналісти пишуть, залежить, як люди сприймають те, що
відбувається довкола. Не дарма ж кажуть: «Словом можна вбити. Словом можна
врятувати. Словом можна полки за собою повести»! На вас, дорогі журналісти,
справді лежить велика відповідальність, і я сподіваюся, що ви це розумієте як
ніхто інший. А головне – люди повинні бачити в газеті себе та своїх земляків, а
також ту велику кількість реалізованих справ та починань, які показують, як
область та кожен її район розвиваються по всіх напрямках, що питання та
проблеми громадян не залишаються поза увагою влади. І головне тут: об’єктивність!
Є такий вислів: «Газети – це секундні стрілки історії». І це справді так. І сьогодні, роздивляючись архівні підшивки
«Зарі», я вкотре в цьому пересвідчився та порадів за різні покоління
журналістів цієї газети»…

Брест сьогодні – монумент Тарасові Шевченкові на однойменному бульварі та пам’ятник Владімірові Лєніну на вулиці, названій на його честь

А потім заступник голови Брестської
обласної ради Іван Пацовський, відповідальний секретар Білоруської спілки
журналістів Сєргєй Свєркунов, начальник головного управління у справах
ідеологічної роботи, культури та молоді облвиконкому Аляксандр Мурашкін та
новопризначений голова Брестського міськвиконкому Аляксандр Рогачук нагородили
колектив «Зарі» грамотами та цінними подарунками. Телеграму з вітаннями
надіслав і перший заступник глави Адміністрації Президента РБ Аляксандр
Радьков.

На відміну від українських
реалій, подарунки за вартістю є набагато скромнішими, ніж у нашій країні, яка
живе в умовах війни, а не миру, як Білорусь, проте витрачає на подібних заходах
абсолютно неадекватні суми…

Сусідню з Берестейщиною Волинь
на запрошення головного редактора «Зарі» Аляксандра Лагвіновіча, який у
попередні роки зробив вагомий внесок у розбудову добрих стосунків між
журналістами Волині та Берестейщини, представляв голова правління ГО «Форум
українських журналістів», головний редактор «Волинської газети», заслужений
журналіст України Володимир Данилюк. У виступі зі сцени найголовнішого культурно-мистецького
комплексу Бреста Володимир Олексійович наголосив на необхідності підтримки
дружніх стосунків між сусідніми регіонами і народами та висловив сподівання, що
Україну та Білорусь ніколи не розділятимуть не стільки кордони сухопутні, як
особливо – особливості мислення наших народів.

А після офіційної частини
75-річчя найповажнішої газети Брестської області відбувся святковий концерт із
участю місцевих талантів.

Наш кор.