Волинська говірка: народні замовляння жителів Шацького
району
Роками-віками наш
мудрий український народ осмислював, збирав й застосовував різноманіття засобів
супроти хвороб-недуг і побутових негараздів.
Серед них бачимо
практичний застосунок певних субстанцій і трав, що мали лікувальну силу, а
також словесні «порятунки», що ними були замовляння.
Про це пише «Район ШАЦЬК»
СЬОГОДНІ з посиланням на «КОРДОН».
Ті цікаві
лінґвістичні конструкти, часто підсилені релігійною складовою, показують
нинішньому люду особливості світосприйняття наших предків. Чи не у кожному селі
ще й досі є старенька бабуся, яка, наприклад, вміло змовляє вроки, нашіптуючи
при тому молитву.
Декілька таких
замовлянь з часу першої половини ХХ століття оригінальною говіркою хранителів
тих знань нині пропонуємо вашій увазі.
Так, жителька села Мельники Шацького району Г.
Забродоцька розповідала:
«Мене вчив Юрко, е, шьобь пес ни кусав. Каже: «На
Восиянській горі, там пристиг стоїть, там Госпоть сидить. Е… Госпоть сказав
своїм учинкам: хто мою молітву знатиме, тог пес не кусатиме, і гад не
сосатиме». І Очче наш проказати. І вже ни… ни буди. То я пробувала. Мене
навчів. Як вже за силом бало йду й замру, поки я силом. Вже шьоб пес ни гавкав.