Школа, де… дитина любить учитися

4 жовтня студентам факультету педагогічної освіти та соціальної роботи СНУ імені Лесі Українки розповіли про унікальну Вальдорфську методику викладання. 

Уже протягом ста років її успішно використовують у німецьких школах. В Україні є лише кілька вальдорфських шкіл та дитсадочків, але зараз активно просувається ініціатива з поширення цієї методики. 

Що ж робить Вальдорфську методику такою особливою та чим вона краща за традиційну шкільну освіту? Про це майбутнім педагогам розповіли на лекції «Будова людини як одна з основ педагогіки».

Майбутні вчительки сиділи за овальним столом в очікуванні іноземних гостей. Двері відчинилися, і в. о. зав кафедри філологічних дисциплін та методики викладання  Оксана Данилюк запросила двох жінок і чоловіка, що швидко пройшли до вільних місць і відразу ж попросили присутніх сідати ближче. 

Ірина Кунинець, Олена та Маттіас Кілльге завітали до студенток педфаку, щоб познайомити з так званою Вальдорфською методикою викладання. 

Пані Ірина – вальдорфський вихователь у дитячому садочку сімейного типу у м. Луцьку. Протягом 15 років вона була журналісткою, але заради власної дитини закінчила педагогічні курси і залишилася працювати у вальдорфському садочку.

Пані Олена викладає у вальдорфській школі в Німеччині. Вона українка, тому й вирішила разом зі своїм чоловіком Маттіасом посприяти запровадженню такого педагогічного методу у наших школах та садочках на державному рівні. Уже 4 роки вони проводять семінари з вальдорфської педагогіки по всій Україні. Наразі триває друга хвиля тренінгів. 

Цікаво те, що Вальдорфська методика викладання дозволена Міністерством освіти та науки України. Цілком реально відкривати на цій базі навіть державні школи. Проблема полягає у неготовності до змін нашої системи освіти та відсутності кадрів на посади вчителів та вихователів. За словами Ірини Кунинець, першу проблему можна вирішити лише знизу, тобто – переконуючи все більше батьків віддавати дітей саме у вальдорфські садочки та школи, які вже функціонують у Києві, Одесі, Дніпрі та Кривому Розі. 

Другу проблему якраз і вирішують семінари. Навчання вальдорфських педагогів триває 3 роки. Закінчити його може будь-хто, незалежно від освіти. 

У відповідь на запитання гостей про те, що студентки знають про Вальдорфську методику, пролунала тиша.  Тож Олена Кілльге взяла слово:

– Вчитель – одна з найкращих професій. Від нас залежить, якими виростуть наші учні, отже, від нас залежить майбутнє нашої країни.

Розповідь про Вальдорфську методику викладання жінка розпочала з історії самого терміну. За її словами, у німецькому м. Штутгарті на початку ХХ ст. існувала досить успішна Вальдорфська фабрика цигарок. Її власник одного разу вирішив, що було б добре навчити грамоті дітей його робітників. Тож він виділив приміщення поряд із фабрикою, і вже у 1919 р. відкрилася перша вальдорфська школа, яка святкує своє сторіччя.

Сьогодні у Німеччині діє приблизно 230 вальдорфських шкіл. В Україні, окрім названих чотирьох міст, працюють також приватні садочки та окремі класи в державних школах в інших містах. Зокрема, Ірина Кунинець вела переговори з міською владою Луцька щодо відкриття вальдорфських класів у державних школах. Поки це не дало результату, адже, хоча влада дала дозвіл, луцькі батьки наразі надто пасивні і не хочуть переводити у такі класи своїх дітей.

Чим же така особлива ця вальдорфська методика та чим вона краща від традиційної української школи? 

«Педагогіка сприймається як мистецтво. Вчитель повинен знати свій предмет так, як художник знає правила композиції, способи використання світла й тіні та застосування різних відтінків. І кожного дня вчитель повинен вивчати природу дитини», – пояснюють фахівці.  

Три стовпи, на яких стоїть ця методика – це мистецтво, наука та мораль. Вальдорфська педагогіка базується на працях німецького філософа Рудольфа Штайнера, який і розробив основні постулати для першої школи при Вальдорфській фабриці. Вчителі, що готуються викладати у таких закладах, досі посилено вивчають напрацювання Рудольфа Штайнера і керуються його настановами, одна з яких гласить:

«Кожна дитина має максимально, наскільки дозволяють природні здібності, розвинути ясне мислення, глибоке відчуття і силу волі».

На відміну від традиційної школи, у вальдорфській відсутні будь-які ознаки авторитарного устрою. За словами Ірини Кунинець, правил дисципліни дотримуються не завдяки страху, а завдяки любові і взаєморозумінню, що панують у стосунках вчителя й дитини. Це досягається шляхом максимально індивідуального підходу до кожної дитини, відсутності фізичних покарань, оцінок за поведінку та покарань типу “стань у куток”.

«Найбільш суворі покарання у школі – це переписування правил поведінки або прибирання. Але зазвичай досить власного прикладу та взаємоповаги між учителем та учнем», – розповідає Олена Кілльге про свій досвід вчителювання.

У цій школі навчальний процес ділиться на епохи, у які входять всі основні предмети: математика, фізика, хімія, історія, мови та інші. Кожен день починається з пари, на якій протягом чотирьох тижнів вивчається одна з епох. Всі наступні уроки – це малювання, музика, рукоділля, робота з різними матеріалами (деревом, металом), скульптура. Також, починаючи з восьмого класу, усіх дітей залучають до постановки спектаклів. 

Таким чином, учні не просто добре засвоюють стандартний матеріал, необхідний для здачі ЗНО, а й реалізують свій творчий потенціал. 

Вальдорфська школа виглядає ідеальним місцем для формування здорової фізично і психологічно, самодостатньої особистості, що чітко знає свої сильні і слабкі сторони та зможе реалізуватися в житті. Виникає логічне запитання, чи насправді у наших реаліях можливе повноцінне функціонування таких шкіл і садочків? Пані Ірина та Олена переконують, що так і є, хоч вони й самі спочатку ставилися до цього скептично.

Школи в Одесі та Києві успішно працюють ще з 90-х років. Для подальшого поширення Вальдорфської методики в Україні саме в державних школах потрібні батьки, готові до змін, та – відповідні спеціалісти.  Про те, як ними стати, розповів, зокрема, і Маттіас Кілльге.