Запах
згарища і поодинокі військовослужбовці, які намагаються розібрати завали. Це
сьогоднішня, в свято Різдва Пресвятої Богородиці, картина на території Луцького
гарнізонного госпіталю, дах якого повністю вигорів в ніч на 20 вересня…
Доки слідство намагається встановити підпалу
древньої споруди, яка належить до пам’яток архітектури національного значення, слід
звернутися до дослідження колег із порталу «Хроніки Любарта».
«Монастир був збудований на початку XVIII ст. і був
найбільшою християнською спорудою на так званому заглушецькому передмісті
(район теперішньої вул. Лесі Українки).
Як показує історія, горів він не раз. Одного разу в
ХІХ столітті пожежу швидко загасили через відважність одного лучанин, який
побачив полум’я на даху. Через коридор приміщення він дістався до даху і з
віником у руках пішов по хребту даху до місця пожежі. На очах у зівак він збив
запалені шматки ґонту, чим врятував пам’ятку від великого вогню.
Іншого разу в тому ж столітті не вберегли костел і
він згорів, тому його суттєво реконструювали. А вже коли він згорів другий раз,
то його не відновили, тому сьогодні приміщення костелу немає, а є лише
приміщення давнього монастиря.
Він належав ордену тринітарів. Його члени у давні
часи викуповували християн із мусульманської неволі. Пізніше завдання трохи
змінилися – ченці опікувалися бідними та хворими», – зазначається в статті «У
Луцьку частково згоріла пам’ятка монастир тринітарів XVIII ст. Яке її значення».
Вважається, що архітектором луцького костелу
тринітарів був Кацпер Бажанка –
автор оздоблення верхівки кафедрального костелу у Вавельському замку Кракова.
Монастир був розмальований фресками Йозефа
Прехтля. Саме він є автором ікони Святого Каетана, яка містить найдавнішу
панораму м. Луцька. Історик архітектури Богдан
Колосок писав, що під радянською та сучасною штукатуркою могли зберегтися
фрески авторства того ж Прехтля.
Крім цього, «Хроніки Любарта» деталізували:
«Також луцькі тринітари активно займалися освітою (тут був колегіум) і, звісно
ж, мали велику бібліотеку. І були у ній свої красоти – алегоричні фрески,
старовинні книжки, меблі з різьбою. А вікна книгозбірні виходили на замок.
Ще одна цікавинка про це місце. Є історія, ніби
костел і монастир збудували завдяки тому, що жертводавця Павла Майковського образили луцькі бернардини, які не схотіли його
нагодувати. Тому він вирішив віддати гроші на будівництво тринітарам.
У 1844 р. тут побував польський письменник і
художник Юзеф Крашевські, який
намалював це місце і передав настрій словами.
«Гарний білий костел… Його мури і структура
показують не дуже давню фундацію і свідчать про старанне утримання. До
навколишнього муру тут же тулиться повна метушні торгова вулиця, як ярмарок і
торг наповнена людьми, возами, худобою. Біля хвіртки двору закінчується той
гомін і тлум. Увійшовши на подвір’я костьолу і кляштору, чуєш як тебе повиває
спокій і полонить атмосфера тиші і свободи. Костел тринітаріїв відчуттям туги
заохочує до молитви. На вже зблідлих картинах на його склепіннях читаєш
пам’ятки з історії ордену», – писав він.
У ХІХ ст. костел згорів, його розібрали, а в
монастирі зробили Окружний суд. У міжвоєнний період він дуже прославився так
званими процесами над комуністами. Наприклад, у 1934 р. відбувся суд над
членами КПЗУ. Їх було 56: 29 українців, 20 євреїв та 7 поляків. Більшість із
них згодом потрапили під амністію», – зазначається.
Що буде далі з комплексом постраждалих від вогню
будівель і яка доля очікує гарнізонний шпиталь, сказати важко. В усякому
випадку, грошей в Міністерстві оборони України на його негайну реконструкцію
точно не знайдуть. Хіба що за справу візьмуться волонтери, адже одна з
найактивніших – адвокат Наталія Ариванюк
– уже оголосила про збір коштів і висловила переконання, що невдовзі шпиталь
відбудують, а персонал та пацієнти повернуться назад.
Наразі ж вони роззосереджені по різних мадзакладах.
«Зараз з виконувачем повноваження Луцького міського
голови, секретарем міськради Григорієм
Пустовітом відвідуємо військових та інших пацієнтів, які через пожежу
переведені з госпіталю до міської лікарні. Ірина Вахович відвідує хлопців, які
переведені в обласні заклади. Разом із керівниками відповідних лікувальних
закладів складаємо список найнеобхідніших речей та придбаємо їх й забезпечимо
найнеобхіднішим в найкоротший час. 21 пацієнт переведений в міську клінічну
лікарню, 18 в обласну клінічну лікарню, 13 в інфекціну, 6 в районну лікарню, 6
в госпіталь ветеранів війни», – повідомив увечері 20 вересня радник Луцького
міського голови, депутат міськради Ігор
Поліщук.
Світлана
КОМА.
На
фото порталу «Хроніки Любарта»: таким був монастир тринітаріїв із костьолом
(фрагмент справа) в момент його побудови.