Під час війни на Волині два брати-євреї ледь врятувалися від смерті, а зараз повернулися на рідну землю не тільки успішними та багатими, але й особливо чуйними людьми!
Спокійно в організаційному плані і непомітно для волинських медіа у серпні відбулися на Волині зйомки документального кінофільму з робочою назвою «Кілька простих питань до мого тата». І не було б у цій події нічого особливого, якби не участь в організації роботи творчої групи та безпосереднє керівництво проектом із боку нашого славного, але фактично невідомого земляка – американського актора та продюсера Бен Баренгольца, котрий зараз мешкає в американському Нью-Йорку, але народився та в дитинстві проживав на Волині!
Так трапилося, що велика та дружна родина Баренгольців до початку війни жила і в турійському Купичеві, і в м. Ковель. Проте Друга світова була до єврейського народу, до якого вони належать, дуже немилосердною. Лише одиницям вдалося врятуватися… Й ось, через багато-багато років, Бен і Ревен Баренгольци приїхали на рідну землю. І не одні – а з цілою кіногрупою! А незадовго до візиту на малу батьківщину Бен Баренгольц разом із рідним братом побували в польському Вроцлаві. У місцевій синагозі «Під білим лелекою» відбулася врочиста церемонія вручення медалі «Праведник світу», якими традиційно відзначають людей різних національностей, котрі під час Голокосту рятували євреїв. Як уже зазначалося вище, батька Бена і Ревена в процесі етнічних чисток іудеїв розстріляли неподалік Купичева. А дітей мати зуміла вивезти в околиці м. Вроцлав (колись – німецьке Бреслау), де вони разом зі ще 20 сім’ями майже 2 роки ховалися в лісах Нижньої Сілезії.. Саме там осиротіла родина отримала притулок та допомогу у Марії та Владислава Котовскі й Терези Бужа-Вільчкєвіч. Після війни 18-річний Ревен твердо вирішив проживати на Землі обітованій, а тому оселився в Ізраїлі. А 15-річний Бен разом із матір’ю поїхав шукати кращої долі в США.
Як виявилося, обидва варіанти виявилися безпрограшними: брати зараз дуже впливові особи не лише в державах, чиїми громадянами мають честь бути, але й далеко за їхніми межами.
Зрозуміло, що час спливає невблаганно. Тому вже немає серед живих цих праведних поляків. Але медаль замість дідуся та бабусі отримав із рук врятованих ними братів Баренгольців онук мужніх Котовських.
«Владислав і Марія допомагали нам не тільки матеріально, але й порадою, і просто добрим словом. Вони були як дві зірки, що світилися в пітьмі, котра оточувала нас!» – сказав під час вручення медалі розчулений Бен Баренгольц.
А Стефан Котовскі відповів: «Упродовж багатьох років ми навіть не підозрювали, якими незвичайними були наші дідусь і бабуся»…
Як розповів під час перебування в Луцьку продюсер кіностудії «Калейдоскоп» Войцех Шудло, цей вроцлавський епізод, як і зйомки, здійснені в с. Купичів Турійського р-ну і м. Ковель, увійдуть до документальної стрічки, робота над якою триває.
А на запитання, чому фільм вирішили назвати саме «Кілька простих питань до мого тата», пан Шудло відповів своїм запитанням: «А ви не бачили, як плакав Бен Баренгольц після того, як побачив спочатку доглянуту могилу розстріляних нацистами євреїв між селами Купичів і Сушибаба, а потім хтось із місцевих джмелів провів нас до лісу в напрямку Ковеля, де є ще одна, але вже занедбана? Хто може сказати братам, в якій із них покоїться прах їхнього батька?».
Зараз відповісти немає чого. Може, легше стане після перегляду кінострічки, яку, цілком можливо, наступного року представлять і волинській публіці.
Володимир ДАНИЛЮК.