Аналіз персонального
складу окремих виконкомів нагадує рядки з пісні «Сам п’ю, сам гуляю, сам
стелюся, сам лягаю…»
Коли на всіх рівнях знову
стало модним говорити про ліквідацію (чи переформатування) органів виконавчої
влади на рівні області та районів, мало хто звертає увагу, як ні від кого не залежні
органи самоврядування чотирьох найбільших міст Волині формують власні виконавчі
комітети… А тут так багато цікавого та загадкового, що може стати повчальним та
визначальним для ініціаторів передачі «всієї влади радам» методами та
способами, які нагадують більшовицькі…
Одразу зауважимо: структуру
органів виконавчої влади треба змінювати. Це істина, котра не викликає
заперечень. І голову всієї обласної влади мають обирати всенародними прямими
виборами, а не з держслужбовців чи депутатів.
Але чи залежить ефективність
виконавчих органів від способу їхнього формування та кількісного складу?
Ось тут допомогти зрозуміти
єдність та боротьбу протиріч допоможуть Володимир-Волинський, Ковель,
Нововолинськ і Луцьк. В окремих випадках стан справ нагадує картину з
української народної пісні зі словами «Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам
лягаю»…
Отже, розпочнемо з Княжого
міста, де на чолі вже не перший рік загальнонароднообраний Петро Саганюк.
У Володимирі-Волинському Петро Данилович запропонував, а депутати більшістю
голосів підтримали склад виконкому, який очолює Петро Саганюк (так гласить буква
закону). Окрім міського голови, тут працюють: перший заступник міського голови
Микола Веремчук, заступник міського голови Лариса Кулікова, заступник міського
голови – секретар ради Олег Свідерський, керуюча справами міськвиконкому
Наталія Прогонюк, начальник МВ УМВС Олександр Никитюк, директор школи-інтернату
для дітей-сиріт, депутат обласної ради Валентин Вірковський, директор ТзОВ
«Гербор-холдинг», депутат обласної ради Олег Борбелюк, учитель НВК «ЗОШ І-ІІІ
ступенів № 3 – ліцей» Андрій Гудим, підприємець Андрій Принда, начальник
міжрайонного відділу управління СБУ у Волинській області Андрій Віщик.
Усього у виконкомі Володимира-Волинського
– 11 осіб, із яких 5 – представляють місцеву владу, а решта – різні категорії
населення Княжого міста. Формальна більшість – не за чиновниками.
У Ковелі міськвиконком очолює мер міста Олег Кіндер. Крім
самого Олега Олексійовича, до цього колективного органу влади належать: перший
заступник міського голови Анатолій Трофимук, заступник міського голови Петро
Юрчук, секретар міської ради Михайло Гетьман, керуючий справами виконкому
Володимир Бойко, колишній начальник комунального РЖКП №2, а нині пенсіонер
Олексій Богдан, голова правління ПрАТ «Ковельські ковбаси» Володимир Головатий,
головний лікар Ковельського МТМО Олег Самчук.
Усього у ковельському виконкомі
– 8 осіб, 6 із яких на момент формування цього органу мали стосунок до місцевої
влади. Фактична більшість – за чиновниками.
У Нововолинську міськвиконком на чолі з міським головою Віктором
Сапожніковим сформований виключно з працівників органу місцевого
самоврядування. Крім самого Віктора Борисовича, тут значаться перший заступник
міського голови, секретар міської ради Володимир Рожелюк, заступник міського
голови Андрій Сторонський, заступник міського голови Едуард Савік, керуючий
справами Нововолинської міської ради
Леонід Кошлатий.
Усього у нововолинському виконкомі
–5 осіб. Усі вони – чиновники. Фактична більшість – за ними.
У Луцьку – найбільше схильний до кадрових змін та зростання в
кількості членів виконком, який очолює міський голова Микола Романюк. Після
чергових перетрубацій прес-служба органу місцевого самоврядування подає такий
склад. Отже, на чолі – Микола Ярославович, у списках – перший заступник
міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, депутат обласної
ради Святослав Кравчук, секретар міської ради Сергій Григоренко, заступник
міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючий справами
виконавчого комітету Юрій Вербич, заступник міського голови з питань діяльності
виконавчих органів ради Лариса Соколовська, заступник міського голови з питань
діяльності виконавчих органів міської ради Тарас Яковлев, депутат міськради,
приватний підприємець Олег Бондарук, заступник президента Корпорації «Богдан»
Володимир Гунчик, директор фермерського господарства «Рідний сад» Юрій Довгун,
виконавчий директор громадського об’єднання «Центр ефективних технологій» Микола
Євтушин, керівник туристичного агентства «Патріот» Богдан Климчук, голова
правління Волинського обласного відділення Комітету виборців України Юрій
Кресак, заступник генерального директора з розвитку ТзОВ «Пакко Холдинг» Олег Крижанівський,
виконавчий директор Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» Орест
Маховський, голова правління Асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних
будинків «Лучани» Юлія Сабатюк,
заступник голови Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів
Афганістану Олександр Тиводар, підприємець Юрій Циганюк, голова наглядової ради
ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» Віктор Чорнуха, президент Волинського обласного
благодійного фонду Олега Чернецького Михайло Щур.
Усього у луцькому виконкомі –
19 осіб. «Кадрових чиновників» із урахуванням Миколи Романюка тут явна меншість
– шестеро. Формальна більшість – у представників неурядових організацій, хоча
навіть їхні назви свідчать про приналежність цих громадських структур» до тих
чи інших «сильних світу цього» (наприклад, Ігор Палиця – народний депутат
України від Луцького округу №22), а бізнесмен Олег Чернецький – керівник
фракції «Свободи» в міськраді). Присутні також представники Євромайдану,
висунуті тими чи іншими структурами або політичними партіями.
Що маємо в результаті
поєднання всіх виконкомів в одне ціле?
Вимальовується колективний
орган, повністю підконтрольний посадовими особами місцевого самоврядування
(хіба що окрім Луцька).
Як тоді зробити, щоб на рівні
місцевої влади її виконавча гілка була підконтрольною обраним всенародно
головам та депутатам, а не була б їхнім дубляжем?
Чи є нормальною ситуація,
коли одні й ті самі люди «ставлять завдання», самі їх виконують і самотужки
потім «контролюють» хід виконання (адже був, наприклад, в історії Луцької
міськради випадок, коли голова бюджетної депутатської комісії Олег Іщук
одночасно був і начальником міськфінуправління!)?
Чому в одних випадках у
виконкомах присутні представники силових структур, а в інших їх зовсім немає?
Якщо чітко відомо, яка має
бути кількість депутатів тієї чи іншої ради, то чому в справі кількісного
складу створюваних виконавчих органів – тотальне Гуляй-поле?
Де студенти, безробітні,
пенсіонери, багатодітні матері, військовослужбовці, робітники чи письменники?
Хіба вони не належать до територіальної громади і не мають чого запропонувати
для покращення життєдіяльності міст?
Тому, повертаючись до теми
необхідності кардинальної зміни виконавчої влади на рівні області та районів,
ми, мабуть, у першу чергу мали б законодавчо привести до якихось цивілізованих
стандартів виконкоми хоча б у містах, не кажучи вже про селища чи села.
Одне відомо вже зараз:
депутат відповідної ради не повинен мати жодного права працювати у виконкомі чи
його структурному підрозділі. Інакше виникає спокуса підмінити ідею
самоврядування практикою «єдіноначалія»… Зрозуміло, що й керівник «благодійної
організації», яка носить ім’я якогось «слуги народу», також у виконкому бути не
повинен…
Володимир ДАНИЛЮК.