Чому в характеристиці держави України має бути визначення «Самостійна», а не «Незалежна»?
Нещодавно на Волині побував Президент України Петро Порошенко. Чимало вірян змогли побути з ним на службі у Луцькому Свято-Троїцькому кафедральному соборі, привітатися, сфотографуватися на храмовому подвір’ї, також побачити його чи поговорити у Ківерцях та Рожищах. Але, звичайно, не всі змогли напряму озвучити свою позицію Гарантові Конституції. Серед інших із особливим проханням до Президента України звернувся давній шанувальник і читач «Волинської газети» Олександр Харченко.
Редколегія.
Шановний пане Президенте!
Ви, перший із Президентів України, хто не лише декларує, а й робите цю величну справу: відновлення історичної справедливості стосовно держави Україна, утвердження її повної державності. Досягнуто, навіть здається, неможливого: істинно української церкви, а не захованої під назвою «українська» промосковської. Але на сьогодні залишилося єдине з прихованого відкрити, це те, що є нашим, істинно українським, історичним, але затушованим, і це назва України. Самостійна!
Нам із Вами, пане Президенте, з цим потрібно поспішати, і поспішати буквально. По факту. У нас є Ви, хто досягає головного – українськості України. У нас є у сьогоднішній Верховній Раді – українська та проукраїнська більшість. Але, і це теж факт, ні Ви, ні я, ми того не знаємо: які сили будуть задіяні нашим ворогом і його сателітами, та які їхні дії зможуть відбутися в межах цього короткого терміну виборів Президента України в такому насиченому залежністю суспільстві? Тому нам і потрібно квапитися. А це у зміні придатку до назви Україна визначення «Самостійна», а слова «Незалежна» – взагалі позбутися.
Пояснення. Є такий, Вами знаний, вираз: «На початку було Слово…». Якось, у Польщі це було, де я працював, прочитав у Біблії їхнє, для поляків, тлумачення цього всім відомого виразу. І він звучить так: «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово є Бог, і Слово сталося тілом».
Цей кінцевий вираз «і Слово сталося тілом» («Слово створило тіло») попри те, що він мене вразив відсутністю в перекладах Біблії на нашу мову цього важливого усвідомлення «Слово створює тіло», значно допоміг в моїй діагностичній та терапевтичній практиці (в пошуку причини захворювань тіла людини). Адже цей вираз збігся зі знаковим для мене, і взагалі лікарів, виразом Авіценни «Виліковують людину знаки і символи, на другому місці слово, на третьому трави і лише після них – ніж».
Про Знаки і Символи, зрозуміло. Коли Прапор піднімає тіло людини у смертельній атаці на ворога, незважаючи на все. Коли такий Знак, як, наприклад, Герб – є знаком ідентифікації тебе між безлічі людських тіл («Хто ти є») і, саме тим, знак випростує собою, гордістю за приналежність, вже здається немічне тіло.
Про що я? Всі українці, а це ті, хто поліг, і ті, хто вижив, ми боролися за Самостійну Україну. За Самостійність буквальну. За право громадянина. За волю громадянина в досягненні свого права шляхом ліквідації в собі, в українського народу, в самої держави, якої ще тоді по факту не було, головного – це Залежності. А це відповідно дитини «Залежності» – рабства. Але сталося так, як сталося. При прийнятті головного рішення про створення держави Україна комуністична більшість, та, яка до генів ненавиділа слово «Самостійність», підклала нам тоді міну. І це міну з отрутою пролонгованої дії (не на віки, ще маємо надію на Вас). До назви держави Україна додати слово «Незалежна». Чим було і вбито Самостійність України. Чим? «Дрібницею», як є японська мудрість: «Дрібниці створюють все і саме життя». Адже частка «Не», як це відомо з науки психології, підсвідомістю кожної людини не читається – жодним чином. Нею, підсвідомістю, сприймається Слово (тут слово «Незалежність») по-домінантному понятті, Залежність. І, саме воно, це слово, «Залежність», залишається вже надалі домінантним у діях кожного українця чи українки. Зомбування залежністю кожного українця та українки від «тих, хто ззовні України».
І щоб це усвідомити, за прикладом далеко не потрібно ходити. Дитині говорять: «Не бери»! Бере… Дитину сварять, або навіть наказують, дитина плаче, бо їй болить, що насварили, чи навіть набили, а вона знову бере. «Не лізь в калюжу»! Лізе… Плаче, а таки лізе і т. д. Та все тому дитина так робить, що її підсвідомість, чи коли дорослою вже є людиною («Не убий – убиває», «Не кради – краде»…), має такий наказ для підсвідомості. Як є наказ, а це придатком до назви України з часткою «Не». І виконується! У вигляді «Залежності» українцями та українками, бо це…. це наказ Батьківщини-Неньки: ставати і бути… «Залежними».
Ви, і лише Ви, пане Президенте (просять Вас покоління Українців, що гинули за Самостійну Україну!), можете зробити все можливе, і навіть, здається, неможливе, щоби ліквідувати Залежність. Залежність, а відповідно і рабство, навіювані Словом. Можна ж прийняти Верховною Радою, та, навіть (навіть!) Вашим Указом, рішення вживання (це ж так просто!) лише слова «Україна». Просто 24 серпня оголосити святом «День України»? Можна це зробити, переконаний. І це зовсім не складно.
Та ще й пояснити українцям про наявність ось такої пролонгованої за ефективністю міни під Державність та Самостійність. Та нам також потрібно, а це щоб денонсувати зомбування українців словом «Залежність», а це зомбування відбувається з першого ж дня появи державності (навіть виросло ціле покоління залежних людей із моменту появи такого зомбувального слова, прихованого за часткою «Не») ще й зачати (завдяки Вашому Указу) святкувати День Самостійності України, а в усіх документах та матеріалах (вимога Вашого майбутнього Указу) змінити поняття «Незалежна Україна» на «Самостійна Україна». Це наш історичний шанс, Петре Олексійовичу! Шанс в знаковий для України час, час, коли Ви є Президентом. Президентом, назву так процес, для «набуття Україною українськості». Шанс із великої літери.
Шкода буде нам із Вами, як самостійникам, коли ми цей шанс втратимо…
З повагою Олександр ХАРЧЕНКО.