На
світанку 17 вересня 1939 р., на підставі таємного договору між СССР і
нацистською Німеччиною, в Західну Україну вступили червоні дивізії. Так 79
років тому розпочався за старою термінологією «визвольний похід» Кремля, який
завершився не лише розгромом польської Другої Речі Посполитої, але й
більшовицькою окупацією, яка тривала аж до 24 серпня 1991 р., хоча боротьба з
військовою агресією Москви проти України триває й досі.
Спочатку поляки під проводом Юзефа Пілсудські та УНР Симона
Петлюри були союзниками, тому спільно боролися з більшовиками та
білогвардійцями, уклавши договір. Але потім Варшава уклала з Москвою іншу
угоду, тож у 1921 р. відбулося розчленування України: західні землі відійшли
під контроль Другої Речі Посполитої, решта – під чобіт СССР, який на східних,
південних і північних територіях утворив маріонеткову УРСР…
Та дружба ця виявилася нетривкою. Бо вже 23 серпня
1939 р. міністр закордонних страв Третього рейху Іоахім Ріббентром та нарком В’ячеслав
Молотов за наказом Адольфа Гітлера
та Іосіфа Сталіна підписали в Москві інший договір, домовившись фактично
розчленувати Польську державу.
Тож 1 вересня спочатку у війну вступила
нацистська Німеччина. Тисячі громадян Другої Речі Посполитої різних
національностей стали на захист своєї держави, і серед убитих і поранених було
чимало волинян. Натомість гітлерівці не тільки знищували ворога на фронтах, але
й жорстоко бомбардували тилові райони. Сильно постраждали й наші міста Ковель,
Луцьк і Володимир…
А вдосвіта 17 вересня перейшла кордон і РККА… Не
отримавши від свого командування наказу про збройний спротив східному
агресорові, польська армія почала відступати та масово здаватися в полон. Рядових
червоні окупанти одразу відпустили, а от офіцерів – заарештували. Пізніше, в
1940 р., їх усіх розстріляють у Катині та інших концтаборах і спробують списати
провину за злочин проти людяності на… нацистів, хоча насправді
військовополонених знищували співробітники НКВД…
Власне, нічим іншим, крім трагедії, не завершився «визвольний
похід» «старшого брата» і для західних українців. Спочатку «перших совєтів»
зустрічали з квітами, хлібом та сіллю. На символічних арках розвівалися червоні
та синьо-жовті прапори, бо і ліві, і праві чомусь вірили, що Москва принесе
довгоочікувану свободу. Натомість все завершилося ще більшими, нечуваними доти
репресіями. Десятки тисяч заарештованих та розстріляних, сотні тисяч вивезених
у Сибір, тотальна конфіскація землі та майна, нещадна боротьба з релігією, злочинний
режим в усіх сферах…
Тому саме сьогодні, 17 вересня, не одному депутатові
чи сільському голові треба подумати. Чи не варто вже давно перейменувати вулиці
на честь 17 вересня на інші, більш доречні та свідомі.
Може, хоча б до 80 річниці цієї події з наших голів
вивітриться затхлий дух старої більшовицької брехні про «визволення»?
Роман
УСТИМЧУК.
На
фото з архіву: пропагандистський плакат СССР про «возз’єднання» Західної
України.