Березина – найсолодший сік
Волині
Журналісти-телевізійники українських мас-медіа минулого
четверга вирушили у прес-тур до Маневицького р-ну, аби розповісти телеглядачам
про заготівлю та переробку березового соку. Маршрут проліг до ДП «Колківське ЛГ»
та ДП «Маневицьке ЛГ». Організувала його прес-служба Волинського ОУЛМГ.
Урочище Березина знаходиться неподалік с. Криничне
Маневицького р-ну. Напрочуд мальовнича місцина. Березовий гай, кажуть місцеві
жителі, бере початки з 1938 року. Саме тоді поміж приватних наділів, власниками
яких були поляки та євреї, на нічийному пісковиську люди побачили зелене пруття
берез. Хтось пробував їх навіть викорчувати, але березина цю місцину полюбила…
Ця історія – майже містична! Річ у тім, що у 1938-му Європа
вже відчула запах війни. Відчули її і довколишні колоністи-землевласники: стали
спродувати свої наділи місцевим жителям. А ця піщуга була нічийна і її вподобав
лісовий вітер, наніс лісового насіння і започаткував гайок. У війну тут вже
можна було заховатись од чужих очей. А тепер – це найулюбленіша місцина і
старих, і малих криничненців. Тут і дихається якось привільно, і поцілунки
коханих солодші, і дуже-дуже гарно. А років десять тому, коли стали підсочувати
берези, виявилося, що тут – ще й найсолодший сік на Волині, а може й, в усій
Українській землі. Мов медом розбавлений.
Збирачі соку кажуть, що його цукристість сягає позначки
14, 7. Але це немислимо! Лабораторії консервних цехів ДП «Ківерцівське ЛГ», ДП
«Цуманське ЛГ», ДП «Колківське ЛГ», ДП «Маневицьке ЛГ», ДП «СЛАП
«Любешівагроліс» у найкращу сонячну пору фіксують цукристість 0,8-1. Отож,
мабуть, місцеві патріоти завищили цю цифру у десяток разів. Але всі, хто не
попробує сік, визнають: він і без цукру надзвичайно солодкий та смачний. Та про
це і мурашки свідкують. Тут близько десяти мурашиних містечок. Коли починається
сокорух, їх маленькі містяни сунуть гурбами до бляшаних трубочок і ємкостей, у
які люди збирають сік, мов які горепахи до шинків. І упиваються цілющим напоєм.
Важко зрозуміти, чим відрізняється одна береза від іншої, але біля декотрих –
справжнє паломництво. Тисячі мурашок потрапляють у мішки з соком, смертельно
хмеліючи. Для багатьох «пияків» ця пригода закінчується плачевно. Добре, як
наспіє збирач соку і вивільнить «п’яниць» із хмільного полону. Інакше – смерть.
Лісівники кажуть, що поміж берез жіночої статі є
«чоловічки-березуни»: у них і сік найсолодший, і аура настільки сильна, що може
змінити навіть жіночу долі.
То може саме такого березуна і можуть розпізнати мурашки,
бо це вдається далеко не кожному навіть досвідченому лісівникові?
Місцеві збирачі соку кажуть, де найбільше люблять
гоститись мурахи, там найкорисніший сік. Найцілющіший!
– Цієї весни ми розпочали заготівлю соку у п’ятницю, 10
березня, – розповідає майстер лісу Колківського лісництва ДП «Колківське ЛГ»
Віктор Фурман. – Тут росте 1005 беріз, ми підсочили 600. У перший вівторок за
одну добу зібрали 7 тонн 200 літрів соку-сирцю. Це рекорд!
Заготівлею цілющого напою опікується бригада збирачів.
Серед них – Петро Гузюк, Роман Ярмолюк, Олександр Степанюк, Володимир Лищук.
– Коли погода холодна, збираємо сік раз у два дні, – розповідає
Петро Євгенович. – Коли теплішає, сокорух пришвидшується. Одне дерево за добу
може дати 40-50 літрів соку. Його якість залежить від погоди і місця збирання.
Наш – найсмачніший.
Щоб сік не виливався із наповнених мішків, один із збирачів
чергує тут цілодобово. Он бо і будиночок з підігрівом є, тож при потребі
викликає молоковоз і вся бригада – тут як тут. Усі хлопці з досвідом, збираю
тут сік мабуть років п’ять чи й більше.
Чоловіки у білих халатах із відрами йдуть від берези до
берези, від’язують целофанові мішки, виливають сік у відра, відтак вертаються
до молоковоза, що повагом рухається за збирачами, і подають відра котромусь колезі
на автівці, який і виливає сирець у бочку.
– Сюди входить 3 тонни 700 літрів, – розповідає водій
молоковоза Іван Ващук. – 25 років працюю на молоковозі, 7 років вожу на
переробку березовий сік.
ДП «Ківерцівське ЛГ» свого сококовоза ще немає, то ж
винаймає його у СВК «Годомичі». Цьогоріч сік заготовляють усі лісництва ДП
«Колківського ЛГ» – Колківське, Граддівське, Тельчівське, Осницьке і
Рудниківське.
– Всього по лісгоспу підсочено 2,5 тисячі беріз, – каже
головний лісничий ДП «Колківське ЛГ» Віталій Каращук. – Уже заготовлено 21
тонну соку-сирцю. Собівартість заготівлі – 75-80 копійок. Сік-сирець можна
купити на місці заготівлі або ж у консервному цеху. Його ціна – трохи більше
гривні. Консервований сік коштує дорожче, але й стояти може рік, при цьому не
втрачає цілющих властивостей.
Цілющі напої
– на передову!
Після побаченого в урочищі Березина рушаємо до смт
Маневичі, аби поспілкуватися з переробниками соку.
– У Маневицькому лісництві заготовляти сік почали 9
березня, – каже лісничий цього лісництва Олександр Швець і пояснює: – Раніше не
могли, бо у нас жіноча бригада збирачів, потрібно було відсвяткувати 8 Березня.
Сік іде якісний. Про це каже лаборант Наталія Зінич. Це
підтверджує і її мама – один із найдосвідченіших консерваторів України,
начальник консервного цеху ДП «Маневицьке ЛГ» Галина Зінич.
– У березовому соці – вся таблиця Мєнделєєва, – мовить
Галина Федорівна і веде виробничими приміщеннями консервного цеху.
Цієї зими тут зробили ремонт стелі і стін, ще планують
поміняти плитку на підлозі, відремонтувати автоклавне відділення. У планах –
облаштування власної сушки для грибів і ягід.
У цеху гамірно! Працює автоматична лінія. Саме розливають
сік у банки. Цього дня цеховики «закривають» «Бадьорість». Він має 6 одиниць сухих
речовин. Перед цим закрили «Березово-яблучний», «Березовий сік з лимоном», ,
«Березово-чорноплідно-горобиновий», «Поділля», настояний на сухофруктах.
Маневицькі цеховики – одні з найдосвідченіших в Україні. Мають багато
професійних секретів, авторських знахідок, розробок нових марок.
Наталя Шишолік, Лариса Дубровська, Алла Семенюк, Оксана
Скрипка, Наталя Зінич, Оксана Горайчук і сама начальник цеху Галина Зінич
працюють, мов бджілки. За усім цим процесом спостерігає Юрій Деркач – він тут і
слюсар, і технік, і «швидка технічна допомога» на випадок чого. Юрій Григорович
розповідає, що особисто перед кожним новим сезоном перевіряє усі механізми та
лінії, робить наладку, замінює зношені деталі на нові. … І цех працює, мов
годинник. Найменша деталь може коштувати поломки або ж зупинки лінії. Скажімо, хоч
би висота трилітровок – до міліметра мають відповідати одній висоті. Кілька
недоміліметрів можуть коштувати і часу, і затримок, і розбитих банок.
Кожен із названих працівників має відповідну професійну підготовку
і практичний досвід. Ось мою увагу привернула автоклавниця Оксана Скрипка.
Спершу трилітрові банки з конвейєра потрапляють у великі металеві корзини, коли
вони наповнюються, Оксана Степанівна підйомником переносить їх до автоклавів. І
тут починається!.. Необхідно зробити такий режим, щоб сік і цілющих
властивостей не втратив, і міг якомога довше зберігатися. Для цього потрібен
тиск у 2 атмосфери, і температурний режим у 100 градусів. От і крутить, мов
який заправський шофер, автоклавниця три невеличкі «баранки». Виявляється, саме
таким чином регулює і тиск, і температуру. Якщо температура більша потрібної,
додасть холодної води, а там скине або притримає пару. І так увесь час, поки в
автоклаві стерелізуються трилітровки.
…Нараз помітив у цеху директора ДП «Маневицьке ЛГ»
Володимира Радіона. Він уважно поспостерігав за роботою автоматичної лінії,
поговорив про щось з начальницею цеху, а тоді і з журналістами поспілкувався.
Виявилося, сьогодні лісогосподарство передає захисникам України гуманітарну
допомогу.
– Зараз мають приїхати військові капелани, – мовить
Володимир Олександрович. – З ними лісогосподарство працює від початку цієї
неоголошеної війни. Кожного місяця вони везуть на схід продукти харчування,
необхідне обладнання і амуніцію. Стараємось допомагати, чим можемо.
І справді, за якусь мить приїхала волонтерська автівка з
причепом. Завідуюча складом Оксана Горайчук з колегами вивозять на візочку
консервацію – березовий сік, баклажани, гриби, протерту з цукром ожину,
чорниці, бруслину, інші смаколики.
Два військових капелани дякують лісівникам за цілющий
вантаж, кажуть, що на Сході України наші бійці дуже цінують цю допомогу, соки ж
– тим паче, адже у Донецькій і Луганській областях – великий дефіцит питної
води. Тож цей вантаж рятуватиме наших воїнів і від спраги, і від недуг, бо ж
має цілющу силу беріз.
Всього лісогосподарство цього дня передало 200 трилітровок
березового соку, 120 банок протертих із цукром різноманітних ягід, по
кількадесять банок грибів та помідорів, іншої консервації.
– Передайте, хай повертаються живими і здоровими, – казали
до військових капеланів працівниці, струшуючи непрохані сльозинки. – І
приїжджайте знову за цілющим березовим соком.
Сергій ЦЮРИЦЬ